o
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" жовтня 2009 р. справа № 17/372/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Коршуна А.О.
при секретарі судового засідання: Гулій О.Г.
за участю :
представника позивача –не з’явився
представників відповідача –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову господарського суду Запорізької області від 20.10.2008 року
у справі №17/372/08-АП
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управлінняМелітопольської міської ради Запорізької області
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
В с т а н о в и л а :
У липні 2008 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управлінняМелітопольської міської ради Запорізької області адміністративно-господарських санкцій за нестворені у 2007 році робочі місця для працевлаштування інвалідів у сумі 9023,75 грн. та 310,46 грн. суми пені.
Постановою господарського суду Запорізької області від 20.10.2008 року ( суддя В.Л. Корсун) відмовлено у задоволенні позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Запоріжжя.
Судове рішення обґрунтовано тим, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення порушень зобов’язань, покладених на нього Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Суд зазначив, що відсутні підстави для стягнення санкцій з підприємства, яке вірно визначило відповідну кількість місць для працевлаштування інвалідів , однак не працевлаштувало на зазначені місця інвалідів, по причині невиконання органами працевлаштування обов’язків по направленню працівників на роботу до відповідача.
Крім того, з посиланням на ст. 71 КАС України, суд зазначив про недоведеність позивачем обґрунтованості заявлених вимог.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову та постановити нову, якою задовольнити позов. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав норматив, покладений на нього Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.
При цьому скаржник зазначає, що сплата адміністративно –господарських санкцій не ставиться законодавцем в залежність від того , чи вживав роботодавець необхідних, передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Комунальне підприємство Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управлінняМелітопольської міської ради Запорізької області є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (форма 10-ПІ), копія якого міститься в матеріалах справи, поданого відповідачем до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача у 2007 році склала 261 особу. При цьому, згідно з розрахунками відповідача, відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди в кількості 15 осіб. Фактично, на підприємстві відповідача у 2007 році були працевлаштовані інваліди у кількості 15 осіб.
Ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Таким чином, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача у 2007 році склала 261 особу, то відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, на підприємстві мали бути працевлаштовані інваліди в кількості 10 осіб, а не 15. Фактично, на підприємстві відповідача у 2007 році, як зазначає позивач, були працевлаштовані інваліди у кількості 9 осіб.
Матеріали справи містять копії наказів відповідача, які свідчать, що на протязі 2007 року на комунальному підприємстві Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управлінняМелітопольської міської ради Запорізької області працювало 16 інвалідів, а саме: ОСОБА_3 (9 місяців), ОСОБА_4 (9 місяців), ОСОБА_5 (11 місяців 3 дні), ОСОБА_6 (9 місяців 4 дні), ОСОБА_7 (9 місяців), ОСОБА_8 (10 місяців), ОСОБА_9 (10 місяців), ОСОБА_10 (9 місяців), ОСОБА_11 (4 місяці 6 днів), ОСОБА_12 (2 місяці 11 днів), ОСОБА_13 (5 місяців 12 днів), ОСОБА_14 (4 місяці 22 дні), ОСОБА_15 (4 місяці 15 днів), ОСОБА_16 (11 місяців 29 днів).
Так, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. №42, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 р. №117/13384, затверджено форму звітності №10-ПІ та Інструкцію щодо заповнення форми №10ПІ.
Відповідно до вказаної Інструкції та враховуючи, що протягом 2007 рогу на підприємстві відповідача працювало 16 інвалідів, тобто повних 121 місяць, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 10 осіб, а не 9, як вказує позивач.
Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Таким чином, матеріали справи не містять обставин, які визначені ст. 20 Закону №875-ХІІ у якості правопорушення у сфері господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Матеріали справи свідчать, що відповідач створив в достатній кількості робочі місця для працевлаштування інвалідів на яких і були працевлаштовані інваліди у кількості 10 осіб відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ.
Слід зазначити, що невірний розрахунок робочих місць для працевлаштування інвалідів не може бути підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Більш того, с удова колегія зазначає, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. За відсутності направлених для працевлаштування інвалідів, відсутності даних про відмову інваліду в прийнятті на роботу, не виникає підстав для застосування фінансових санкцій.
При зверненні до суду з позовною заявою та при оскарженні судового рішення, позивач не надав належних доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, чи відмовив інвалідам у прийнятті на роботу або не надав необхідну інформацію стосовно організації працевлаштування інвалідів. Таким чином , посилання суду першої інстанції на ст. 71 КАС України є обґрунтованим .
Фактично доказів порушення відповідачем Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україніне надано.
Отже, відповідач довів факт відсутності вини та неможливість уникнення правопорушення з незалежних від нього причин, що виключає можливість притягнення його до відповідальності.
За змістом ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що в межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Запорізької області від 20.10.2008 р. у справі №17/372/08-АП залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 20.10.2008 р. у справі №17/372/08-АП –без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та підлягає оскарженню відповідно до ст. 212 КАС України.
Ухвалу виготовлено у повному обсязі 20.11. 2009 року
Головуючий суддя: Н.А. Бишевська
Судді: І.Ю. Добродняк
А.О. Коршун