Справа № 463/5599/16-к Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 11-кп/783/448/18 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Стельмаха І.О., Белени А.В.,

при секретарі Щербаю В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Єрмолової І.В. на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2018 року, -

з участю прокурора Свореня І.М.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 -

адвоката Єрмолової І.В.,

встановила:

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на чотири роки один місяць позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Чернігова, без фактичного місця проживання,

засуджено за ч.2 ст. 186 на чотири роки один місяць позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за даним вироком більш суворим, призначеним за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області від 12 липня 2017 року, призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна, зарахувавши в строк покарання частково відбуте покарання за попереднім вироком.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Львова, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 17 листопада 2016 року, з часу фактичного затримання як встановлено ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 19.11.2016 року, зарахувавши в строк відбуття покарання за даним вироком строк попереднього ув'язнення - утримання у слідчому ізоляторі, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі відповідно до ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року) до дня набрання вироком суду законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 постановлено рахувати з 04 травня 2017 року, як встановлено вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.07.2017 року.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 17 листопада 2016 року близько 01:20 год. за попередньою змовою у групі із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, маючи умисел на заволодіння чужим майном, знаходячись на АДРЕСА_2, помітили припаркований автомобіль марки «ЗАЗ-110247», н.з. НОМЕР_1, червоного кольору, що належав потерпілому ОСОБА_5, діючи з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 шляхом віджиму заднього бокового лівого вікна проникли в салон вказаного автомобіля, звідки відчинили багажне відділення транспортного засобу та таємно викрали з нього пластиковий кейс чорного кольору з інструментами марки «Топекс», вартістю 3000 грн. ОСОБА_3, будучи співучасником даного злочину, діючи на реалізацію їхнього спільного злочинного умислу, знаходився неподалік в автомобілі марки «ЗАЗ-968МБ», н.з. НОМЕР_2, бежевого кольору, за кермом останнього, очікуючи ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з викраденим майном.

У результаті спрацювання звукової сигналізації вказаного автомобіля марки «ЗАЗ-110247», н.з. НОМЕР_1, обвинувачені були викриті потерпілим ОСОБА_5, який з даного приводу повідомив у поліцію.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, обвинувачені продовжили свої злочинні дії з метою утримання майна і до приїзду працівників поліції, утримуючи в себе викрадений пластиковий кейс з інструментами, намагалися втекти з місця злочину на автомобілі марки «ЗАЗ-968МБ», н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 При цьому, потерпілий ОСОБА_5, з метою затримання останніх, став на шляху руху вказаного автомобіля, внаслідок чого був збитий ними та повалений на капот даного транспортного засобу.

Продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачені за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на відкрите заволодіння майном ОСОБА_5 (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, при цьому ОСОБА_1 повторно, проволокли останнього на капоті свого автомобіля марки «ЗАЗ-968МБ», н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, на відстань близько 800 м, в результаті скинувши його на землю та заподіявши легкі тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці правого коліна, після чого з місця злочину втекли, заволодівши пластиковим кейсом з інструментами марки «Топекс», вартістю 3000 грн., що належав потерпілому ОСОБА_5, чим заподіяли останньому матеріальної шкоди на вказану суму.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Єрмолова І.В. покликається на те, що вирок суду є необґрунтованим у зв'язку з невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що фактичні обставини справи полягають у тому, що ОСОБА_1 17.11.2016 року вночі повертався з поминальної вечері разом із ОСОБА_4 і перебували в стані алкогольного сп'яніння. Оскільки не могли викликати таксі, то звернулися за допомогою до ОСОБА_3, щоб він їх завіз додому. Вони йшли по АДРЕСА_2, де останній забрав їх на своєму автомобілі марки «ЗАЗ-968МВ». Коли проїздили повз припаркований автомобіль потерпілого марки «ЗАЗ-110247», ОСОБА_1, переконавшись, що поруч нікого немає, забрав (викрав) чемодан з інструментами, який перебував в салоні автомобіля потерпілого. Коли ОСОБА_1 сів в автомобіль на переднє пасажирське сидіння разом з чемоданом, і автомобіль «ЗАЗ 968 МБ» під керуванням ОСОБА_3 повільно рушив, з кущів вибіг чоловік, як пізніше вони довідалися, це був потерпілий, і скочив на капот та розбив лобове скло. ОСОБА_3, не розуміючи що це за особа, і що їй потрібно, перелякався та повільно їхав з ним на капоті деякий час. Коли ОСОБА_3 зупинив автомобіль, потерпілий зіскочив на землю, а ОСОБА_1 вийшов з автомобіля і пішов з ОСОБА_4, а чемодан залишився в салоні транспортного засобу, хоча ОСОБА_1 мав можливість забрати його з собою. Будь-якої змови про пограбування між обвинуваченими не було, ОСОБА_1 вчинив замах на крадіжку, у чому щиро розкаявся в судовому засіданні, але ніяких ушкоджень потерпілому не завдавав, насильства до нього не застосовував і насильством потерпілому не погрожував, наміру на грабіж у нього не було, крадіжка фактично була не закінчена по незалежних від нього причинах, оскільки був викритий потерпілим, він залишив викрадене майно і при першій можливості (коли зупинився автомобіль під керуванням ОСОБА_3) покинув місце події.

Наголошує, що потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні фактично підтвердив покази ОСОБА_1 в тому, що жодного насильства по відношенню до нього таким не вчинялось, а коли ОСОБА_1 з ОСОБА_4 викрадали кейс з інструментами з його автомобіля, то не могли бачити, що потерпілий за ними спостерігає, знаходячись у під'їзді будинку, тобто вважали що вони діють таємно. Після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_3, ОСОБА_1 з ОСОБА_4 пішли з місця події, нічого з собою не забравши, а потерпілий продовжив переслідувати ОСОБА_3

Вважає, що за відсутності доведеності умислу ОСОБА_1 на вчинення відкритого викрадення майна за попередньою змовою в групі осіб, суд повинен був перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 186 КК України на ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України.

Просить змінити вирок Личаківського районного суду від 13 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 та перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 186 КК України на ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, призначивши покарання в межах санкції зазначеної статті у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_3 даний вирок суду не оскаржив.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника обвинуваченого - адвоката Єрмолової І.В., яка підтримала апеляційну скаргу, думку прокурора про її заперечення та залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що висновок суду І інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку є обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, ретельно дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким дана об'єктивна оцінка.

Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_5, про те, що 16.11.2016 року близько 19:00 год. припаркував свій автомобіль марки «ЗАЗ-110247» біля будинку, де проживає, на АДРЕСА_2. Вночі близько 01.00-02.00 год. почув як спрацювала звукова сигналізація його автомобіля, виглянув у вікно і побачив як біля його автомобіля присіли двоє осіб в чорних куртках, один з яких був в шапці-ушанці, другий лисуватий, він крикнув через вікно, що вони роблять, щоб відійшли. При цьому, вулиця добре освітлювалася. Після чого останні розвернулися і відбігли за будинок в сторону вул. Пасічної. В той час він напіводягнутий вибіг на вулицю, побачив, що його пластиковий кейс з інструментами лежить біля автомобіля, а заднє ліве скло видавлене в салон автомобіля. Він повернувся додому, вдягнувся і викликав працівників поліції і з телефоном знову вибіг на вулицю. Ще будучи в під'їзді побачив як автомобіль марки «ЗАЗ-968МБ» їхав в кінець вулиці. А коли вибіг на вулицю, побачив, що автомобіль розвернувся і будучи біля його автомобіля ОСОБА_1 сідав в їх транспортний засіб з кейсом. Він кричав їм, що вони роблять і став на шляху руху їх автомобіля, щоб перешкодити, внаслідок був збитий і опинився на капоті. Тоді він наніс удар в лобове скло, лівою рукою намагався втриматися, оскільки водій, як зараз відомо ОСОБА_3 виляв кермом, щоб його скинути, а правою говорив по телефону з працівниками поліції. На передньому пасажирському сидінні сидів ОСОБА_1, той що лисуватий, а на задньому сидінні - ОСОБА_4, який був в шапці-ушанці. Ствердив, що по одягу і візуально це були ті самі особи, які перед тим сиділи біля його автомобіля. Через певний час автомобіль зупинився, двоє останніх вийшли з нього і попрямували в сторону вул. Пасічної без кейсу. Автомобіль почав рух, щоб перешкодити, він знову зловився за двірник автомобіля, але той набирав швидкість і він був скинутий, внаслідок чого отримав легкі тілесні ушкодження. Коли зустрівся з працівниками поліції, вказав в яку сторону пішли ОСОБА_1 і ОСОБА_4, яких він в подальшому впізнав візуально та по одягу, а ОСОБА_1 ще й по голосу, і які на вул. Пасічній були зупинені. Другий екіпаж поліції виявив автомобіль ОСОБА_3, в салоні якого знаходився викрадений кейс з інструментами, вартістю 3000 грн.

Показаннями свідків - працівників поліції ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які є послідовними, такими, що логічно узгоджуються між собою, показаннями потерпілого ОСОБА_5 та письмовими доказами по справі, а саме: рапортом Личаківського РВ від 17 листопада 2016 року; протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17 листопада 2016 року; протоколами огляду місця події від 17 листопада 2016 року; рапортом працівника поліції ОСОБА_7 від 17 листопада 2016 року; висновком судово-медичної експертизи № 2229 від 17 листопада 2016 року щодо механізму утворення та локалізації виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень.

На думку колегії суддів, допустимість та належність вищенаведених доказів, не викликає сумніву, такі правильно покладені місцевим судом в основу обвинувального вироку і підстави, які б давали можливість суду апеляційної інстанції вважати зазначені в рішенні суду докази неправдивими, відсутні.

Відтак, що стосується покликання захисника обвинуваченого - адвоката Єрмолової І.В. щодо перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч.2 ст. 186 КК України на ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, то такі є безпідставними і не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Так, об'єктивна сторона крадіжки передбачає таємне викрадення чужого майна, а грабіж - відкрите. Відмінність крадіжки від грабежу полягає в способі вчинення злочину.

Судом І інстанції достовірно встановлено, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 розпочаті як крадіжка, однак в подальшому були виявлені потерпілим ОСОБА_5, а тому переросли у грабіж.

Отже, колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до правильного висновку, що своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, а його показання щодо заперечення своєї вини в інкримінованому злочині вірно критично розцінені судом І інстанції, як намір уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Крім цього, така кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 узгоджується із роз'ясненнями п.3, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 року, відповідно до яких дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, про що вірно зазначено і у вироку суду.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання і призначив таке, на думку колегії суддів, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Окрім цього, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Єрмолової І.В. залишити без задоволення, а вирок Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2018 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

Галапац І.І. Стельмах І.О. Белена А.В.