ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач),
суддів:
при секретарі: Мірошниченка М.В., Юхименка О.В.,
Фесовець А.В.,
за участю
представника апелянта-2:
представника позивача: ОСОБА_5,
ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги: 1. Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області
2. ОСОБА_7
на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області
від 11.09.2008р. у справі № 4-ц-37/2008р.
(категорія статобліку 2.29)
за позовом Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області
до
про Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області
визнання дій державного виконавця неправомірними,
ВСТАНОВИЛА:
Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області (далі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом про визнання незаконними дій державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Морар М.В. та скасування постанов про застосування штрафів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним виконавцем, з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», були вчинені дії, направлені на стягнення з позивача штрафу в розмірі 340,00 грн. та стягнення штрафу в подвійному розмірі - 680,00 грн. за не виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду про поновлення працівника на роботі. Крім того, позивач просив зобов’язати відповідача зупинити виконавче провадження до перегляду справи про поновлення на роботі в апеляційному порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11.09.2008р. у справі № 4-ц-37/2008 адміністративний позов задоволено, визнано незаконними дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Морар М.В. на предмет застосування стягнення штрафів в розмірі 340 грн. та 680 грн.; скасовано постанови державного виконавця Морар М.В. за № 118/6 від 22.07.2008р. про накладення штрафу в сумі 340 грн. та № 118/6 від 07.08.2008р. про накладення штрафу в сумі 680 грн.. Також, суд зобов’язав державного виконавця Морар М.В. закрити виконавче провадження по виконанню рішення суду до вирішення питання в апеляційному порядку та повернути виконавчі документи до суду, який його видав.
Ухвала суду мотивована тим, що дії здійснені державним виконавцем з порушенням вимог чинного законодавства, а, отже, є неправомірними.
Із судовим рішенням не погодилися відповідач та ОСОБА_7, і подали апеляційні скарги.
У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим просить прийняте рішення у справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог позову.
ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі також посилається на числені порушення судом першої інстанції норм як процесуального, так і матеріального права, з огляду на що, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі з підстав прийняття Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом рішення у справі про поновлення ОСОБА_7 на роботі.
Представник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційних скаргах, вказав, що оскаржена ухвала є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні. Просив апеляційні скарги відповідача та ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі в судовому засіданні не направив, про існування поважних причин для неявки суд не повідомив, тому колегія суддів вважає можливим справу розглянути без участі представника відповідача.
Заслухавши представників, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.
Суть спору.
10.07.2008р. державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-193/08, виданого 20.06.2008р. Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, про поновлення ОСОБА_7 на посаді першого заступника голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області.
Якимівській районній державній адміністрації Запорізької області (божнику), в порядку ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», було встановлено строк до 17.07.2008р. для добровільного виконання рішення суду.
Станом на 18.07.2008р. рішення суду виконано не було, в зв’язку з чим державний виконавець, відповідно до ст.ст. 25, 77 Закону України «Про виконавче провадження», розпочав примусове виконання рішення суду.
21.07.2008р. державним виконавцем було здійснено виїзд за місцем знаходження боржника з метою перевірки виконання рішення суду. В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що рішення суду не виконано, представники боржника відмовилися поновити ОСОБА_7 (стягувача) на посаді, мотивуючи це тим, що на рішення суду подано апеляційну скаргу. За даним фактом складено акт від 21.07.2008р. (а.с. 55).
Того ж дня, секретарю Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області була вручена постанова державного виконавця, якою боржника зобов’язано негайно виконати рішення суду в частині поновлення стягувача на посаді.
За невиконання вимог державного виконавця та рішення суду, згідно ст.ст. 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження», до боржника постановою №118/6 від 22.07.2008р. застосовано санкції - накладено штраф у розмірі 340 грн. 00 коп. (а.с.59-60).
22.07.2008р. на адресу боржника було направлено вимогу державного виконавця (а.с. 61), якою зобов’язано виконати рішення суду та поновити стягувача на посаді в строк до 29.07.2008р.. Зазначена вимога боржником виконана не була.
06.08.2008р. державним виконавцем здійснено виїзд до боржника, в ході якого виявлено, що рішення суду все ж не виконано з підстав апеляційного оскарження цього рішення. За даним фактом складено акт (а.с.62).
За повторне невиконання рішення суду до боржника постановою №118/6 від 07.08.2008р. застосовано санкції - накладено штраф у подвійному розмірі 680 грн.. (а.с. 64-65).
Вважаючи прийняті державним виконавцем постанови про накладання штрафів незаконними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 40-1 Закону України «Про виконавче провадження», і виходив з того, що 27.06.2008р. Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області була подана заява про апеляційне оскарження рішення суду від 20.06.2008р. у справі № 2-а-193, а сама апеляційна скарга подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 15.07.2008р.. Тобто, на час прийняття оскаржених постанов, судове рішення, що підлягало виконанню, не набуло законної сили, і виконавчі дії по його виконанню здійснюватись не могли.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
Як зазначено у ст. ст. 124, 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства є обов'язковість судових рішень, а тому акти суду є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Статтею 6 цього ж Закону встановлена обов'язковість вимог державного виконавця. Тобто, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Порядок виконання рішень про поновлення на роботі визначено ст.ст. 25, 76, 77, 87 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 3 ст. 25 зазначеного Закону, рішення про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого працівника, а також в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначене у виконавчому документі, підлягають негайному виконанню.
Відповідно до ст.. 256 КАС України, постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Про це ж було зазначено і в постанові Мелітопольського міськрайонного суду від 20.06.2008р. у справі №2-а-193 (а.с. 13-14).
Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 257 КАС Країни, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання постанови або ухвали. Виконання постанови або ухвали може бути зупинено також в інших випадках, встановлених цим Кодексом. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст. 401 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ та прийняття цієї апеляційної скарги до розгляду.
Аналізуючи зазначену норму закону, колегія суддів вважає, що в ній законодавець визначає порядок дій державного виконавця у разі відновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яким видано виконавчий документ. При цьому, основними умовами для її застосування є пропуск строку для подання апеляційної скарги та наявність клопотання про відновлення пропущених строків, яке повинно бути розглянуто саме апеляційним судом.
З матеріалів справи вбачається, що Якимівською міжрайонною державною адміністрацією Запорізької області дійсно була подана апеляційна скарга на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.06.2008р. у справі № 2-а-193/2008, яка судом першої інстанції зареєстрована 11.09.2008р. (а.с. 25-27).
До апеляційної скарги додавалося клопотання про призупинення постанови суду в частині її негайного виконання щодо поновлення ОСОБА_7 на роботі та стягнення на його користь заробітної плати до прийняття рішення за апеляційною скаргою (а.с. 31-32).
Матеріали справи не містять доказів задоволення клопотання позивача та прийняття рішення про зупинення негайного виконання постанови.
Здійснення процедури поновлення процесуальних строків на апеляційне оскарження постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у справі № 2-а-193/08 від 20.06.2008р. також не вбачається з матеріалів справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення вимог позову, безпідставно послався на положення ст. 401 Закону України «Про виконавче провадження».
Як вже зазначалося вище, за невиконання вимог державного виконавця та рішення суду, згідно ст.ст. 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження», до боржника постановами №118/6 від 22.07.2008р. та №118/6 від 07.08.2008р. застосовано санкції - накладено штраф.
Згідно ст. 87 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення про поновлення на роботі, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що дії державного виконавця при виконанні рішення суду про поновлення на роботі здійснені у межах наданих повноважень та відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», а постанови про застосування до боржника санкцій – накладення штрафів є законними, і підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Колегія суддів вважає, що доводи, викладені відповідачем та ОСОБА_7 в апеляційних скаргах, є обґрунтованими і знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а тому скарги підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Колегія суддів також звертає увагу і на той факт, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 158 КАС України, рішення, яким вирішено спір по суті, викладено у формі ухвали, а не постанови, та, відповідно, невірно роз’яснено порядок та строки оскарження судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи.
Щодо клопотання позивача про закриття провадження у справі (а.с. 156) колегія суддів вважає, що таке клопотання задоволенню не підлягає. Позивачем не наведено жодних підстав, передбачених ст. 157 КАС України для закриття провадження у справі. Сам по собі факт прийняття Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом постанови від 26.03.2009р. у справі №2а-193/08, якою в задоволенні позову ОСОБА_7 про поновлення на посаді відмовлено, не є підставою для закриття провадження у даній справі, предметом якої є вимоги щодо визнання незаконними дій державного виконавця та скасування постанов про накладення штрафів за невиконання судового рішення.
Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги, та враховуючи обставини, встановлені під час розгляду даної справи, колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову.
Керуючись ч.3 ст. 160, п. 3 ч.1 ст. 198, п.3,4 ч.1 ст.202, ст.ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11.09.2008р. у справі № 4-ц-37/08р. скасувати .
В задоволенні позовних вимог Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області відмовити .
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення її в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
В повному обсязі постанову виготовлено 25.12.2009р..
Головуючий суддя: Н.П. Баранник
Судді: М.В. Мірошниченко
О.В. Юхименко