щ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" червня 2009 р. справа № 9/33/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевська Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Коршуна А.О.
при секретарі судового засідання: Гулій О.Г.
за участю представників сторін:
позивача : Стадніченко О.С. дов. №28 від 30.03.09р.
відповідача-1: Сілецький Ю.І. дов. від 08.12.08р.
відповідача-2: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
на постанову господарського суду Запорізької області від 20.02.2008 року
у справі №9/33/08-АП
за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
до відповідача-1: приватного підприємства Армпромсервіс, м. Запоріжжя
відповідача-2: приватного підприємства Практик, м. Київ
про визнання недійсним господарського зобов’язання, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою господарського суду Запорізької області від 20.02.2008 року у справі №9/33/08-АП (суддя –Нечипуренко О.М.) позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя до Приватного підприємства Армпромсервіста Приватного підприємства Практикпро визнання недійсним господарського зобов’язання –відмовлено частково. В частині визнання недійсним договору купівлі продажу №377 від 01.04.2004р., укладеного між відповідачами , як такого, що вчинене з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства провадження у справі закрито, в іншій частині позову –відмовлено.
Постанова суду мотивована посиланням на те, що спірний договір судом може бути визнано нікчемним, та наслідки, що виникають у разі визнання договору нікчемним не можуть бути конфіскаційними.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 20.02.2008 року у справі №9/33/08-АП як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував факту протиправної діяльності одного з відповідачів по справі, судом застосовано наслідки, передбачені ГК до адміністративно-господарських санкцій.
Позивач та відповідач-1 про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. На адресу суду повернуто конверт з поштовим відправленням, направлений на адресу відповідача-2 з відміткою поштового відділення про не знаходження підприємства за викладеною адресою. Згідно довідки з ЄДРПОУ, долученою до матеріалів справи, адреса відповідача-2 станом на 26.11.07 наявний запис про внесення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з її банкрутством.
З урахуванням наявних в справі доказів, нез’явлення в судове засідання представників відповідача-2 не заважає розгляду скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача-1, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судом попередньої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя встановлений факт взаємовідносин Приватного Підприємства "Армпромсервіс" з Приватним Підприємством "Практик".
Так, між Приватним Підприємством "Практик" (Продавець) та Приватним Підприємством "Армпромсервіс" (Покупець), згідно укладеного договору купівлі - продажу № 377 від 01 квітня 2004 Відповідач-2 (Продавець) зобов'язується поставити товар Відповідачу - 1 (Покупець), а останній в свою чергу здійснює його продаж та проводить своєчасну оплату за отриманий від Продавця товар, у кількості та асортименті, згідно доданих накладних.
На виконання договору Продавцем виписані та оформлені податкові накладні, у тому числі:
№ 62501 від 25.06.2004 на суму 56 400,00 грн. та видаткова накладна від тієї ж дати та на таку саму суму № 62501;
№ 62401 від 24.06.04 на суму 72852,00 грн. та видаткова накладна від тієї ж дати та на таку саму суму № 62401;
№ 62301 від 23.06.04 на суму 37 936,80 грн. та видаткова накладна від тієї ж дати та на таку саму суму № 62301;
№ 61601 від 16.06.2004 на суму 13 099.80 грн. та видаткова накладна від тієї ж дати та на таку саму суму №61601;
№ 61501 від 15.06.04 на суму 37 147,20 грн. та видаткова накладна від тієї ж дати та на таку саму суму №61501.
Згідно з вищевказаними податковими накладними ПП "Практик" (відповідач - 2) поставив товар на адресу ПП "Армпромсервіс" (відповідач - 1) на загальну суму 217 435,80 грн., грошові кошти за отриманий товар перераховано, що підтверджується реєстром відправлених документів системи Клієнт - Банк.
Рішенням Дарницького районного суду м. Запоріжжя від 14.07.2005 по справі № 2-3918 визнані недійсними установчі документи (Статут) ПП "Практик"), затверджений засновником ОСОБА_4 та зареєстрований Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією за № 03267 від 01.12.2003, свідоцтво № 38821240 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Практик" з моменту його видачі 31.12.2003, а також припинена юридична особа -ПП "Практик".
На підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва ДШ у Дарницькому районі м. Києва складено акт від 21.10.2005 № 651 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 31.12.2003 № 38821240, ІПН 327050026616. При цьому судом встановлено, що власник та засновник ПП "Практик" ОСОБА_4 в листопаді 2003 в гуртожитку за місцем свого проживання познайомився з незнайомим чоловіком, який за 50 доларів США запропонував йому відкрити приватне підприємство, при цьому він не обізнаний у роботі підприємства, не мав на меті працювати у ньому, не знав та не складав статутних документів, приймав участь у реєстрації підприємства тільки з мстою винагороди, а не з метою здійснювати фінансово - господарську діяльність, не мав мети та можливості сплачувати державі і податки.
Суд першої інстанції, в частині позову по якій провадження підлягає закриттю, посилався на те, що згідно частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, статті 228 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 215ЦК України, спірний договір є нікчемний та те, що з урахуванням абзацу 1 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Таким чином, вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову. Та, відповідно - спірний договір є нікчемним і провадження у справі в частині вимог щодо визнання недійсним договору відповідно до ст.207 ГК України слід закрити.
В частині позову, в якій позивачу відмовлено суд обґрунтовує даний висновок тим, що за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України.
За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, передбачені даною статтею санкції застосовує лише суд.
Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України.
Встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу,- протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Колегія суддів, задовольняючи апеляційну скаргу частково, зазначає наступне.
За змістом ст. 207 ГК України недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави i суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. 207 ГК України та зазначає, що угода укладена між відповідачами підлягає визнанню недійсною, так як у відповідача-2 був умисел на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і на підтвердження доводів вказує на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.2005р.
У вищевказаному рішенні суду зазначено, що засновником приватного підприємства Практикє ОСОБА_4
Предметом дослідження у цій справі була, зокрема, відповідність установчих документів відповідача-2 вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угод, що мала місце під час підприємницької діяльності цього підприємства.
Обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
А відтак, наявність рішення Дарницького районного суду міста Києва не звільняє позивача від доведення наявності умислу у відповідачів на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Однак, для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною. Визнання недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.
Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними i були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу про визначення податкових зобов'язань приватного підприємства Практикза спірною угодою з приватного підприємства Армпромсервіс.
Таким чином, належними та допустимими доказами позивачем не доведено, що оспорювана угода між відповідачами укладена саме з метою, суперечною інтересам держави, та була направлена на ухилення від сплати податків при наявності умислу хоча-б у одного з відповідачів.
Kpiм того, відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один piк з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, адміністративно-господарська санкція у вигляді конфіскації не може бути застосована до приватного підприємства Армпромсервіс, оскільки позивачем лише 19.12.2007р. подано до суду позов щодо визнання недійсним договору виконання якого було здійснено у квітні 2004р., тобто, після закінчення строків, передбачених ст. 250 ГК України.
Окрім того, як свідчать матеріали справи, угода, укладена між відповідачами є фактично виконаною сторонами Доказів протилежного позивачем не наведено, факт виконання договору позивачем як в адміністративному позові так і в апеляційній скарзі не заперечується. На виконання договору Продавцем виписані та оформлені податкові накладні. Укладений договір містить всі суттєві умови та за формою відповідає встановленим законом вимогам. Крім того, договір прийнятий до виконання з боку контрагентів, а тому підстав для визнання його нікчемним або недійсним з причини його невиконання також немає.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги частково, а саме –в скасуванні постанови суду першої інстанції та постановленні нового рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3.ч.1 ст.198, 202, ч.2 ст.205, 207 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 20.02.2008 року у справі №9/33/08-АП –задовольнити частково.
Постанову господарського суду Запорізької області від 20.02.2008 року у справі №9/33/08-АП - скасувати .
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 22.07.2009 р.
Головуючий: Н.А Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: А.О. Коршун