щ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" червня 2009 р. справа № 2а-6957/08
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевська Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Коршуна А.О.
при секретарі судового засідання: Гулій О.Г.
за участю представників сторін:
позивача : Хандучко Ю.В. дов. від 31.12.2008р.
відповідача: Галай Н.М. дов.№264 від 17.06.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2008 року
у справі №2-а-6957/08
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Державного підприємства Дніпропетровськавтотранссервіс
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2008 року у справі №2-а-6957/08 (суддя –С.В. Чабаненко) в задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства Дніпропетровськавтотранссервісвідмовлено повністю.
Постанова суду мотивована тим, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов’язок по забезпеченню створення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Так, позивачем не доведено фактів неприйняття відповідачем заходів щодо працевлаштування інвалідів, відсутні відомості стосовно відмови відповідача від працевлаштування осіб-інвалідів.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2008 року у справі №2-а-6957/08 як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував того факту, що згідно Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, відповідач не звільняється від обов’язку забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, та законом не передбачено звільнення від відповідальності за не працевлаштування інвалідів у разі відсутності вини роботодавця та від обов’язку сплачувати штрафні санкції до відділення фонду на підставі ст. 20 вищезазначеного Закону.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції,
Згідно наказу від 24.11.2003 № 204-ОК Державного Дніпропетровського автотранспортного управління, назву якого згідно Міністертва транспорту і зв'язку України від 22.12.2005 № 925 змінено на Державне підприємство Дніпропетровськавтотранссервіс, на підприємстві створено комісію по організації і атестації робочих місць інвалідів та відповідно створювалося робоче місце для інваліда за посадою заступника начальника відділу технічної політики та управління майном та за спеціальністю головного бухгалтера. Протягом 2007 року підприємством подавалися звіти за формою № 3-ПН про наявність вакансії для інвалідів.
Згідно наданого позивачем звіту за формою № 10-ПІ який надавався відповідачем за 2007 рік до центру зайнятості, зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві складала 23, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до 4% нормативу становить 1 особу, кількість працюючих інвалідів - 0, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 23117 грн., сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів - 0.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми позову - кількість не створених робочих місць для інвалідів складала 1 робоче місце, отже сума несплачених штрафних санкцій складає 23117,39 грн., сума пені що необхідно сплатити за прострочення з 15.04.2008 по 09.07.2008 включно, тобто за 85 днів складає 786,25 грн.
Згідно листа Жовтневого районного центру зайнятості № 608 від 09.06.2008 відповідач з серпня по грудень 2007 року надавав до центру зайнятості звіти про наявність робочих місць за формою 3-ПН, однак не зазначено, що потреби в інвалідах останній не заявляв. Згідно наданих звітів за формою 3-ПН відповідачем, такі звіти ним подавалися до центру зайнятості з липня 2007 року. Згідно наданої відповідачем довідки, підприємство відповідача є збитковим.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову зазначив, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню створення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак позивачем не доведено факту неприйняття відповідачем заходів щодо працевлаштування інвалідів, а саме: не надано доказів направлення у 2007 році на підприємство відповідача за наявністю інвалідів, які бажали працевлаштуватися, пропозицій щодо прийняття цих осіб на роботу, а також вимог щодо додержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відсутні також відомості відносно відмови відповідача у працевлаштуванні направлених відповідними установами і організаціями осіб-інвалідів. Тобто посилання позивача на невиконання відповідачем вимог ст. ст. 19, 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україніза вищевикладених обставин є безпідставним та таким, що суперечить наведеним вище доказам.
. Частиною 1 статті 19 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні(далі - Закон) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Частиною 9 зазначеної статті передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, дослідивши обставини справи, згідно наявних матеріалів не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції на підставі наступного.
Згідно зі ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні обов'язок працевлаштування інвалідів покладений на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995 № 314 передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, яке здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Частиною 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україніпередбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Частиною 9 зазначеної статті передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частин 2, 3, 5 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Згідно ст.20 вищезазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Як слідує із звіту Відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, ним не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 одиниці. За невиконання нормативу Відповідач повинен був сплатити 23 117,39грн. адміністративно господарських санкцій та 786,25грн. пені, а разом 23 903,64грн.
Щодо питання про збитковість діяльності відповідача, то згідно з пунктом 3.7. довідки Вищого адміністративного суду України „про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: „Незважаючи на законодавчу невизначеність цього питання, судова практика застосування частини третьої, п'ятої статті 20 Закону є сталою. Застосовуючи зазначені приписи Закону, суди вважають, що Закон не ставить в залежність сплату санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а визначає лише порядок сплати штрафних санкцій.
Як зазначено в пункті 3.3. довідки Вищого адміністративного суду України „Про
результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону
України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, судам у даній категорії справ потрібно встановлювати:
- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;
- інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць;
- спрямування органами працевлаштування інвалідів до роботодавців;
- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів, направлених спеціальними органами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції відсутні докази направлення у 2007 році на підприємство відповідача за наявністю інвалідів, які бажали працевлаштуватися, пропозицій щодо прийняття цих осіб на роботу, а також вимог щодо додержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відсутні також відомості відносно відмови відповідача у працевлаштуванні направлених відповідними установами і організаціями осіб-інвалідів.
Однак, окрім наявності вищезазначених вимог, підприємством не надано доказів інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів. Так, згідно наданих в матеріали справи звітів за формою 3-ПН, відповідач з серпня по грудень 2007 року надавав до центру зайнятості звіти про наявність робочих місць за формою 3-ПН, однак з даних звітів не вбачається, потреби в інвалідах /а.с. 25-27/.
Таким чином з матеріалів справи не вбачається того, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів та належного виконання Закону
України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.
Відповідно, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі з урахуванням наявного в матеріалах справи розрахунку суми позову та вимог ст.20 Закону
України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.
Керуючись ст.ст.195, 196, п.3.ч.1 ст.198, 202, 205, 207 України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2008 року у справі №2-а-6957/08 - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2008 року у справі №2-а-6957/08 - скасувати .
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства Дніпропетровськавтотранссервісна користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 23 903,64 грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Постанова в повному обсязі складена та підписана 22.07.2009 року
Головуючий: Н.А Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: А.О. Коршун