АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 року

м. Рівне

Справа № 570/1537/18

Провадження № 22-ц/787/1415/2018

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Кушнір Н.В.

Рішення ухвалене в м. Рівне Рівненської області

Дата ухвалення повного тексту не зазначена

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Боймиструк С.В.

судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені і компенсації втрати частини доходів, -

В С Т А Н О В И В :

06 квітня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (далі - ПрАТ "Рівнеазот") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем до20 вересня 2017 року, коли був звільнений за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю на підставі ст.38 КЗпП України згідно наказу № 2575-ВК від 18 вересня 2017 року. Кошти не виплачені і на сьогоднішній день.

Просить (з урахуванням уточнених позовних вимог) суд стягнути з відповідача 55 362 грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 833 грн. 72 коп. компенсації втрати частини доходів.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2018 року позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені і компенсації втрати частини доходів задоволено.

.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь ОСОБА_2 без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 55 362 грн. 60 коп., 833 грн. 72 коп. компенсації втрати частини доходів.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" в прибуток Рівненського районного суду Рівненської області судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ПрАТ "Рівнеазот" не погоджується з ним в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з підстав необґрунтованості та вважає дане рішення незаконним і прийнятим з порушенням норм процесуального і матеріального права, таким що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що наявні поважні причини та об'єктивні обставини, які мають істотне значення та підтверджують відсутність його вини у несвоєчасному виконанні своїх зобов'язань по виплаті заробітної плати перед позивачем.

Зокрема, згідно Договору № 1798 від 25.11.2005 року, ПрАТ "Рівнеазот" здійснює очистку каналізаційних госппобутових та промислових стічних вод усього міста Рівне. Однак, РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" має заборгованість перед ПрАТ "Рівнеазот", яка станом на 16.05.2017 року становила 11238581,67 грн. в зв'язку з чим утримання очисних споруд здійснюється за власні кошти ПрАТ "Рівнеазот", що спричиняє додаткові непередбачувані витрати на забезпечення належної діяльності очисних споруд, оскільки перебої в їхній роботі можуть призвести до значного забруднення навколишнього природного середовища в межах усього міста.

Крім того, 7 березня 2017 року, ПрАТ "Рівнеазот" було повністю обмежено поставку природного газу, що унеможливило виробництво ним мінеральних добрив та іншої продукції.

Вважає, що порушуючи строки розрахунку із звільненими працівниками товариство діє у стані крайньої необхідності, що у відповідності до ч. 2 ст. 1171 ЦК України, є підставою для звільнення його від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.

Також вказує, що ПрАТ "Рівнеазот" сплачувало єдиний внесок, тому позивач не був позбавлений можливості звернутися в центрі зайнятості після звільнення для отримання виплати допомоги по безробіттю.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 55362,60 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким звільнити ПрАТ "Рівнеазот" від відшкодування шкоди заподіяної затримкою розрахунку при звільненні ОСОБА_2 в повному обсязі.

ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про компенсацію втрати частини доходів не оскаржене, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем до20 вересня 2017 року, коли був звільнений за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю на підставі ст.38 КЗпП України згідно наказу № 2575-ВК від 18 вересня 2017 року. При звільненні з роботи йому не було виплачено вчасно заробітну плату, у зв'язку з чим він звернувся до суду із позовом. На день звільнення йому належало до виплати 10926,90 грн. (а.с. 7).

Відповідно до довідки ПАТ "Рівнеазот" №1210 від 27 березня 2018 року середньогодинна заробітна плата (за відпрацьовані години) становить 42,1971 грн. (а.с.8).

Щодо розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 55362,60 грн. за період з 21 вересня 2017 року по 23 травня 2018 року, то виходячи з середньогодинного заробітку позивача в 42,1971 грн. та кількості днів затримки розрахунку 164, місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги на зазначену суму.

Колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта про відсутність його вини у не виконанні обов'язків з виплати заробітної позивачу та відхиляє їх.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз'яснень даних в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми у день звільнення, коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня, після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції правильно виходив із того, що з вини відповідача позивачу не виплачена належна зарплата та інші виплати у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, а тому наявні правові підстави для застосування норм ст. 117 КЗпП України.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 55362,60 грн. визначений судом відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 8.02.1995 року № 100, за яким нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Сторони розмір стягнутої судом першої інстанції суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не оспорюють та не оскаржують.

Покликання відповідача на відсутність його вини у невиплаті належних позивачу сум при звільненні в зв'язку з наявністю непогашеної заборгованості РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" перед ПрАТ "Рівнеазот", а також неможливістю виробляти продукцію в наслідок обмеження постачання природного газу, не заслуговують на увагу, оскільки відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Також, безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем строків розрахунку із звільненим працівником у стані крайньої необхідності, що у відповідності до ч. 2 ст. 1171 ЦК України, є підставою для звільнення його від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі, так як вказана правова норма передбачає підстави для звільнення від відшкодування шкоди, а не від відповідальності роботодавця за невиплату належних працівнику сум при звільненні, а тому не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Отже, відповідачем були порушені права та інтереси за захистом яких ОСОБА_2 звернувся до суду, а тому вони підлягали захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованих сум, що й було зроблено місцевим судом.

За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись вимог норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складений 28 серпня 2018 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.В. Хилевич

С.С. Шимків