Справа № 22-416 2007р.                          Головуючий у першій інстанції Бевз О.Ю.

Категорія 33                                               Доповідач Черниш Т.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 лютого 2007року            Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного

суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді  Кривохижі В.І., суддів  Черниш Т.В.,

Чорнобривець О.С., при секретарі    Дімановій Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2006 року,

встановила:

29 листопада 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Бобринецької районної державної адміністрації, третьої особи- Павлогірківської сільської ради про визнання права на земельну частку(пай). Позовні вимоги мотивувала тим, що з 1997 по 2000 рік вона була членом КСП « Лан», де працювала на різних роботах, однак до списку, який долучався до Державного акту на право колективної власності на землю, включена не була, і, не зважаючи на неодноразові звернення, за нею безпідставно не визнано право на земельну частку (пай) у складі земель КСП «Лан». Посилаючись на такі обставини, просила задовольнити позовні вимоги, а також поновити строк позовної давності, який пропустила через правову необізнаність, відсутність коштів, стан здоров»я.

Рішенням Бобринецького районного суду від 14 грудня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставила питання про скасування зазначеного рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та про ухвалення нового рішення і задоволення її позовних вимог. Зазначала, зокрема, що суд не з»ясував фактичні обставини справи, не дав їй можливості надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності, тому безпідставно відмовив в поновленні строку звернення до суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач повністю підтримала доводи апеляційної скарги, представник райдержадміністрації проти них заперечував, погоджуючись з судовим рішенням.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельний пай отримали всі особи, які входили до складу, зокрема, колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) на момент паювання землі і яких внесено до списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю.

2

Як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, 5 березня 1996 року на підставі рішення Павлогірківської сільської ради від 5 березня 1996 року №23 колективному сільськогосподарському підприємству «Лан» (далі-КСП «Лан») було видано державний акт на право колективної власності на землю, яка стала об»єктом розпаювання(а.с.20-21).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд виходив з того, що позивачка права на земельну частку(пай) не має, оскільки на момент отримання КСП «Лан» зазначеного Державного акту не була його членом.

Наведене обгрунтування правового висновку, покладеного в основу рішення, повною мірою узгоджується з положеннями п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року, роз»ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними, зокрема, в абзаці 2 п. 24 постанови від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували членство ОСОБА_1 в КСП «Лан» саме на момент передачі підприємству Державного акта, тобто, на 5 березня 1996 року. Вона і в позовній заяві, мотивуючи позовні вимоги, посилалась на те, що членом КСП була з 1997 року, хоч, як вбачається з архівної довідки, виданої архівним відділом Бобринецької райдержадміністрації НОМЕР_1, згідно даних наявного в документах архівного фонду КСП «Лан» протоколу НОМЕР_2 зборів уповноважених від 19 лютого 1997 року, ОСОБА_1 прийнята в КСП за трудовим договором(а.с.7). Позивач в своїх поясненнях не заперечувала, що з 1984 р. до осені 1996 року проживала за межами Бобринецького району, в Списки не була включена. В записах її трудової книжки значиться перерва з 1984 по 1997 рік(а.с.5).

За таких обставин правові підстави для визнання права ОСОБА_1 на земельну частку(пай) відсутні.

Беручи до уваги, що позов ОСОБА_1 пред»явила лише в листопаді 2006 року, суд з»ясував, що нею не дотримано строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, і, давши належну оцінку доводам позивача, не визнав поважними причини пропущення такого строку, а, отже, і підстав для його поновлення. Такий висновок узгоджується з положеннями глави 19 ЦК України.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції постановив правильне по суті і справедливе рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до помилкового вирішення справи.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді