АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Плавим Н.Д., Кварталової А.М.
при секретарі Кодінцевій С.В. за участі представника позивача адвоката ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_1 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від ІНФОРМАЦІЯ_1 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації і стягнення моральної шкоди -
встановила:
У ІНФОРМАЦІЯ_2 року позивач звернувся до суду із позовом на обґрунтування якого зазначив, що у ІНФОРМАЦІЯ_3 року відповідач поширював неправдиві відомості про те, що вироблена позивачем продукція нібито неналежної якості і цех позивача по виробництву ковбас закрито районною санепідстанцією. Вважаючи такі відомості плітками, які завдали шкоди честі, гідності і діловій репутації позивача, просив стягнути із відповідача 5 000 грн. грошової компенсації за спричинену моральну шкоду та понесені судові витрати в сумі 480 грн.(а.с. 2-3)
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто із відповідача на користь позивача 2500 грн. грошової компенсації заподіяної моральної шкоди, 280 грн. судових витрат(а.с. 80-81)
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції з постановлениям нового про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
В судовому засіданні відповідач підтримав доводи скарги, яку попросив задовольнити, представник позивача заперечувала проти скарги і попросила її відхилити.
Інші особи були повідомлені належним чином про слухання справи про що у справі є докази(а.с.92,94), до суду не прибули про причини неявки не повідомили. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного провадження, обговоривши доводи скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, рішення суду першої
Справа № 22ц-1290/07 Категорія ЦП: 27
Головуючий у першій інстанції Тимошенко СВ. Доповідач Лєвенець Б.Б.
2
інстанції скасувати із поверненням справи до суду першої інстанції на новий
розгляд за наступних підстав:
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач вдався до недобросовісної конкуренції, поширив неправдиві відомості, які завдали моральної шкоди позивачеві і шкоди його майновим інтересам. Такий висновок є передчасним, колегія суддів з ним не погоджується, оскільки він суперечить вимогам законодавства і доказам по справі, а неповнота дослідження судом першої інстанції обставин призвела до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При розгляді цивільних справ, порушених у порядку ст. 16, 23 ЦК України, суди повинні з'ясовувати, які саме права особи порушені за захистом яких вона звернулась до суду, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, чи порочать вони честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності. При задоволенні позову суд повинен в резолютивній частині рішення зазначити, які саме відомості не відповідають дійсності та порочать честь і гідність або ділову репутацію позивача ( п. 8 роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 28.09.90 N 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій").
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 3 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Виходячи з наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 10, 11, 212, 213 ЦПК України суду першої інстанції необхідно було з'ясувати у позивача, перевірити та зазначити в рішенні факти, з якими закон пов'язує наявність порушеного права, чи інші підстави для задоволення позову, зокрема, які саме відомості поширені відповідачем не відповідають дійсності та порочать честь, гідність або ділову репутацію позивача та якими доказами це підтверджується, тобто встановити юридичну сутність правовідносин, що виникли між сторонами, визначити норму матеріального закону, що їх регулює і зробити правові висновки, які б відповідали фактичним обставинам і змісту норми закону.
Крім того, без належної оцінки суду першої інстанції залишилися доводи відповідача про те, що поширені ним відомості стосовно заборони реалізації продукції ПП ОСОБА_2 у ІНФОРМАЦІЯ_3 року відповідають дійсності і грунтуються на розпорядженні головного санітарного лікаря Саратського району. Оскільки відповідач посилається на санепІдстанцію, як джерело розповсюдженої ним інформації і ці посилання підтверджуються матеріалами справи(а.с. 20, 63, 65-66), суду першої інстанції слід було вирішити питання про притягнення останньої до участі у справі і з'ясувати, яким чином і кому було розповсюджене розпорядження про тимчасову заборону реалізації продукції позивача, за яких підстав воно опинилось у відповідача, чи відповідають дійсності, викладені у листі санепідстанції відомості про систематичні порушення правил транспортування, доставки продукції ППОСОБА_2, вимог ст. 17 Закону України „Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення" від 24.02.94р. №4004, створення умов для реалізації товару із простроченим строком реалізації.
Інші доводи скарги не спростовують цих висновків суду, тому
мають бути відхилені.
Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 4, 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, а справа поверненню до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.
Керуючись ст. 303, п. 5 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від ІНФОРМАЦІЯ_1 року -скасувати, справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.
Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.