ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"08" серпня 2006 р. | Справа № 16/297-05-6244 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.,
Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 63 від 04.07.2006 року.
при секретарі - Волощук О.О.,
за участю представників:
Від позивача: Усатенко В.О.
Від відповідача: Бєлов О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, м. Одеса
на рішення господарського суду Одеської області
від 5 червня 2006 року
у справі № 16/297-05-6244
за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, м. Одеса
до Малого приватного підприємства „Одеса - Бласко”, м. Одеса
про виселення з незаконно займаного приміщення та стягнення неотриманого доходу
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2005 року Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі Представництво) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Малого приватного підприємства „Одеса - Бласко” про виселення із незаконно займаного нежитлового приміщення підвалу загальною площею 50 кв. м. розташованого в м. Одесі, вул. Канатна, 100/2 та стягнення неотриманого доходу в сумі 80044,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 06.11.2002 р. між Представництвом та відповідачем було укладено договір № 20/53 оренди зазначеного нежитлового приміщення. 04.08.2004 року Представництвом відповідачеві було надіслано повідомлення № 01-13/8237 про припинення орендних відносин у зв’язку з закінченням терміну дії договору оренди та про відсутність бажання орендодавця пролонгувати орендні відносини. Однак відповідач орендоване приміщення не звільнив. Посилаючись на те, що незаконне зайняття відповідачем нежитлового приміщення перешкоджає ефективному використанню вказаного об’єкта комунальної власності в інтересах територіальної громади м. Одеси, позивач на підставі ст. ст. 2, 48 Закону України „Про власність” та ст. 785 ЦК України просив про задоволення позову. При цьому неотриманий доход позивач розрахував виходячи з подвійного розміру ставки орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з жовтня 2004 р. по травень 2005 року включно.
МПП „Одеса - Бласко” позов не визнало вказуючи на те, що власниками спірного приміщення є мешканці будинку № 100/2 по вул. Канатній в м. Одесі і позивач не має права розпоряджатися ним.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.06.2006 року у справі (суддя Желєзна С.П.) у задоволенні позову відмовлено з мотиву відсутності у позивача права на пред’явлення вимоги щодо виселення відповідача з займаного приміщення та недоведеності існування збитків, як наслідку невиконання відповідачем зобов’язання з своєчасного повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди.
Представництво у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скаржник вважає оскаржуване рішення постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права і при цьому посилається на те, що спірне нежитлове приміщення здавалося в оренду відповідачу, що підтверджує факт приналежності його до комунальної власності. Крім того, суд постановив рішення за відсутності будь - яких доказів, що спірне приміщення відноситься до категорії допоміжних, а висновок експерта з цього питання не набув доказової сили, оскільки експерта не було попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 06.11.2002 р. між Представництвом (орендодавець) та МПП „Одеса Бласко” (орендар) було укладено договір № 20/53 оренди нежитлового приміщення підвалу загальною площею 50 кв. м. розташованого в багатоквартирному житловому будинку № 100/2 по вул. Канатній в м. Одесі, строком до 31.12.2002 року. Додатковим погодженням до даного договору від 09.01.2003 року строк його дії було продовжено до 01.03.2003 року, а додатковим погодженням від 18.08.2003 р. –до 01.01.2004 року.
Після закінчення строку дії договору відповідач продовжував користуватися спірним нежитловим приміщенням на умовах договору оренди № 20/53 від 06.11.2002 р. згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
04.08.2004 року Представництво надіслало відповідачеві листа № 01-13/8234 у якому повідомило, що строк дії вказаного договору оренди закінчується 01.10.2004 року і на новий строк продовжуватися не буде та виклало вимогу в термін до 01.10.2004 року передати займане приміщення за актом приймання –передачі.
У зв’язку з невиконанням відповідачем даної вимоги Представництво звернулося до господарського з цим позовом.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міськради № 672 від 28.10.2004 р. „Про реєстрацію об’єктів комунальної власності м. Одеси” комунальному підприємству „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” було доручено провести технічну інвентаризацію об’єктів нежитлового фонду комунальної власності згідно доданого переліку та оформити і видати Одеській міськраді свідоцтва про право власності на них. Спірне нежитлове приміщення міститься в зазначеному переліку.
Наявні у справі матеріали свідчать про те, що стосовно спірного нежитлового приміщення вищезгадане рішення міськвиконкому виконано не було, Одеська міськрада не отримала правовстановлюючі документи на нього та не здійснила реєстрацію права власності на це нерухоме майно у встановленому законом порядку. З наведеного випливає, що на момент вирішення даного спору у Представництва відсутнє право здійснювати функції управління спірним майном.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. по справі № 1-2/2004 було встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Згідно з висновком судової будівельно –технічної експертизи від 12.05.2006 року, спірне нежитлове приміщення підвалу загальною площею 50 кв. м. відноситься до категорії допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, призначено для технічної експлуатації житлового будинку, в якому воно знаходиться. В цьому приміщенні підвалу проходять інженерні комунікації житлового будинку, в якому воно знаходиться: трубопроводи, опалення, водопровід та каналізація, а також містяться пристрої для обслуговування житлового будинку.
Отже, спірне нежитлове приміщення є спільною власністю власників приватизованих та неприватизованих квартир, що мешкають у житловому будинку № 100/2 по вул. Канатній в м. Одесі
Таким чином, у Представництва відсутнє право вимоги до відповідача про виселення із займаного приміщення.
Разом з тим, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших, встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов’язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов’язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов’язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом (в інтересах якої звернулись з позовом), суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Оскільки позовна вимога Представництва про стягнення з відповідача неотриманого доходу в сумі 8044,84 грн. має похідний характер від вимоги про виселення із займаного приміщення, то місцевий господарський суд прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову повністю
Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення даного спору. Та обставина, що спірне нежитлове приміщення підвалу Представництвом здавалося в оренду відповідачу, не підтверджує факт приналежності даного приміщення до комунальної власності на момент вирішення спору. Як вже зазначалося вище рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 року по справі № 1-2/2004 фактично був змінений правовий режим допоміжних приміщень, до яких віднесені і підвальні приміщення.
На аркуші другому висновку судової експертизи від 12.05.2006 року міститься підпис експерта попередженого про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Згідно з ч. 2 ст. 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Зазначений експертний висновок не суперечить іншим наявним у справі доказам, яким суд дав належну оцінку.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви позивача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 05.06.2006 року у справі № 16/297-05-6244 залишити без змін, а апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.