ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року  м. ОдесаСправа № 916/2455/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів К.В. Богатиря, І.Г. Філінюка

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату №951 від 07.08.2018р. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2018р.),

секретар судового засідання – О.В. Клименко,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціальної політики Білгород- Дністровської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області

від 14 листопада 2017 року прийняте суддею О.В. Цісельським, м. Одеса, повний текст складено 20.11.2017р.

у справі №916/2455/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком” в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком”

до Управління соціальної політики Білгород - Дністровської міської ради

про стягнення 313749,06 грн.,

                                                   ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося з позовом до Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути на свою користь заборгованості у розмірі 313 749,06 грн. за надання телекомунікаційних послуг (користування та встановлення телефонів) пільговій категорії громадян в період з 01 січня 2016 року до 01 січня 2017 року.

У відзиві на позов відповідач заперечував проти доводів, викладених в позові, з посиланням на те, що відповідачу не були затверджені бюджетні призначення на 2016р.-2017р. на проведення відшкодування пільг за послуги зв’язку. Між сторонами у справі відсутній договір про відшкодування витрат за надання телекомунікаційних послуг для пільгових категорій громадян та акти звірки між сторонами не підписувались.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14 листопада 2017 року позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у заявленій сумі.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на те, що на 2016р. та 2017р. відповідачу не були затверджені бюджетні призначення, тому відповідач, не будучи розпорядником бюджетних коштів на відшкодування пільг за послуги зв'язку для пільгових категорій громадян, не приймав зазначені послуги та не підписував відповідні акти звірок.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2018 року рішення місцевого господарського суду від 14 листопада 2017 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України у зв'язку з тим, що спір є публічно - правовим і не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою ОСОБА_4 Верховного Суду від 23.05.2018 задоволено частково касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» та скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2018 року, справу № 916/2455/17 направлено для продовження розгляду до Одеського апеляційного господарського суду. В постанові суд зазначив, що справи зі спорів за участю суб'єкта владних повноважень, якщо такі спори виникають з цивільних чи господарських правовідносин, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин, розглядаються на загальних підставах господарськими судами.

13.06.2018 матеріали справи надійшли до Одеського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_5, суддів О.Ю. Аленіна, Л.В.Лавриненко відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

У зв’язку із прийняттям Вищою радою правосуддя 14.06.2018 рішення про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Одеського апеляційного господарського суду у відставку, розпорядженням керівника апарату №681 від 19.06.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2455/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2018р. визначено наступний склад колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, судді О.Ю. Аленін, Л.В. Лавриненко.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2018р. справу №916/2455/17 прийнято до провадження у складі судді-доповідача ОСОБА_1, суддів: О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко.

13.07.2018р. ухвалою Одеського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги Управління соціальної політики Білгород- Дністровської міської ради призначено на 07.08.2018р.

У зв’язку із перебуванням суддів у відпустці, а саме: ОСОБА_6 з 06.08.2018р. по 07.09.2018р. та ОСОБА_7 з 06.08.2018р. по 31.08.2018р., розпорядженням в.о. керівника апарату №951 від 07.08.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2455/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2018р. визначено наступний склад колегії суддів: суддя-доповідач ОСОБА_1, судді: К.В. Богатир, І.Г. Філінюк.

07.08.2018р. ухвалою Одеського апеляційного господарського суду справу №916/2455/17 прийнято до провадження у складі: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів: К.В.Богатиря, І.Г. Філінюка та призначено до розгляду на 28.08.2018р. о 10:00.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

23.02.2016р. між Управлінням соціальної політики Білгород- Дністровської міської ради (Управління) та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (Укртелеком) укладено договір про відшкодування витрат за надання телекомунікаційних послуг (користування та встановлення телефонів) пільговій категорії громадян №51-16 (т.1, а.с.72-74).

За умовами п.1.1. вказаний договір регулює взаємовідносини сторін згідно Бюджетного кодексу України, інших законів України та нормативних актів, якими передбачені пільги з послуг зв'язку окремим категоріям населення, а саме: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про прокуратуру", "Про охорону дитинства", "Про основні засади соціального захисту ветеранів та інших громадян похилого віку в Україні".

Згідно з п.2.1. договору, Укртелеком зобов'язується: надавати послуги телефонного зв'язку пільговим категоріям населення відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" Укртелеком зобов'язується, щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, надавати Управлінню списки пільговиків на електронних та паперових носіях згідно з формою "2-пільга" (№ з/п, П.І.Б., адреса, ідентифікаційний код пільговика, нараховані суми за видами послуг в "грн...."), затвердженою Міністерством праці та соціальної політики України.

Управління зобов'язується здійснювати розрахунки на відшкодування пільг пільговому контингенту громадян. Визначення кредиторської заборгованості провадиться виключно в межах встановлених бюджетних призначень.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що щомісяця до 10 числа "Укртелеком" надає Управлінню списки пільговиків на електронних носіях (БВР - файли) та акти звірки на паперових носіях з місяця що настає після звітного періоду у формі, затвердженій Наказом Міністерства праці та соціальної політики №535 від 04.10.2007 року.

За умовами п.8.1. договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладання, а саме з 01 січня 2016 року та діє до 31 грудня 2016р.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" у період з січня 2016 року по грудень 2016 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян, передбаченим законодавством, на загальну суму 313 749,06 грн.

Відповідач, за вказаний період не відшкодував витрати, понесені позивачем внаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним категоріям громадян на загальну суму 313749,06 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про те, що саме відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295 встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Пунктами 1,6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993р. №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту", Законом України від 28.02.1991р. № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України від 23.03.2000р. №1584-ІІІ "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 26.04.2001р. №2402-ІІІ "Про охорону дитинства", Законом України від 24.03.1998р. №203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно з п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Отже, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян і при цьому, зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Пунктом 2 Постанови №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг в Білгород – Дністровському районі Одеської області є Управління соціальної політики Білгород - Дністровської міської ради. Отже, саме на відповідача згідно з положеннями законодавства покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 5 Порядку №256 визначено, що головні розпорядники  коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння  розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських  терміналів.

Відповідно до п.6 Порядку №256 фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній  Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: зокрема, до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських  терміналів.

Частиною 1 п.8 Порядку №256 передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч.2 п.8 Порядку №256).

У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не заперечує щодо самого факту надання позивачем пільг за послуги зв'язку відповідній категорії громадян, як і не спростовує нарахованого позивачем розміру заборгованості з відшкодування нарахування по пільговій категорії громадян за послуги зв'язку в сумі 313749,06 грн. Проте, зазначає про відсутність видатків на фінансування пільг з послуг зв'язку за рахунок бюджетних субвенцій.

Однак, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного Закону, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним в цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року та у справі «Бакалов проти України» від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Отже, відсутність бюджетного фінансування відповідача на проведення відшкодування вартості наданих пільговим категоріям громадян телекомунікаційних послуг та оплату заборгованості не є підставою для його звільнення від виконання зобов'язань зі сплати компенсації пільг.

Чинним законодавством України не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку проведення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості чи власного бажання, а відповідно до вимог Законів України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, не заперечуючи по суті та не спростовуючи наявності простроченої заборгованості перед позивачем за надані послуги телефонного зв'язку пільговим категоріям населення у період з 01.01.2016 до 01.01.2017 року, не надав суду належних доказів відшкодування вартості наданих послуг, у зв'язку з чим прострочений борг відповідача перед позивачем в сумі 313749,06грн. обґрунтовано визнано судом першої інстанції таким, що підлягає стягненню.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, всебічно, повно та об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи, у зв'язку з чим рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 269,270,273,276,281-284 Господарського процесуального кодексу

України, суд –

                                                      постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2017р. у справі №916/2455/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.08.2018

ОСОБА_8 ОСОБА_1

          Суддя                                                                                К.В. Богатир

Суддя                                                                                І.Г. Філінюк