АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 22-ц- 3419/2010 р.                                                Головуючий 1 інст. Нікул’наЛ.П.

Категорія: кредитні відносини                                                Доповідач Кіпенко І.С.

РІШЕННЯ

Іменем України

       6 липня 2010 р.                        Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

       головуючого судді - Шаповал Н.М.,

       суддів - Кіпенка І.С, ОСОБА_1,

       при секретарі - Татаріновій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2009р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнеш я суми заборгованості, повернення депозиту, нарахованих процентів, судових витрат, -

ВСТАНОВИЛА:

       В травні 2009р. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі ПАТ «Родовід Банк») про стягнення суми заборгованості, повернення депозиту, нарахованих процентів, судових витрат.

       В обгрунтування вимог позивач вказував, що 23.05.2008 року між ним і банком був укладений договір №ДРГ 055 НК12-1259\05-2008 про строковий банківській вклад «Накопичувальний» з щомісячною виплатою відсотків, відповідно до п.п. 1.1 2.1, 2.1.1.,3.1,3.3. якого він передав банку грошові кошти, у розмірі 9 000,00 гривень строком на 12 місяців та 2 дні з процентною ставкою 15 % річних.

       Відповідно до п. 1.4 договору він зробив додаткові перерахування на рахунок банку 29.07.2008року в сумі 6000,00 гривень, а 03.10.2008року - 5000,00 гривень. Таким чином, загальна сума вкладу складає 20000,00 гривень, які банк прийняв та нарахував проценти.

       У лютому 2009 року у зв'язку із родинними обставинами він звернувся до банку з питанням дострокового розірвання договору банківського вкладу, але банк відмовив в його проханні.

       01.10.2009року позивач уточнив позов вказавши, що 25.09.09р. суму основного вкладу та відсотки за ним до дня закінчення строку договору йому виплачено повністю, а з дня закінчення строку договору по день повернення вкладу виплачено пеню 1 % від суми вкладу, що за 123 дні складає 69грн. Просив визнати договір №ДРГ 055 НК12- 1259X05-2008 про строковий банківській вклад «Накопичувальний» в частині п. 5.2 щодо обмеження розміру пені 1%, частково не дійсним, та стягнути з відповідача на свою користь: пеню за затримку повернення вкладу - 2460 гривень, 3% неустойки, - 600грн., 3% річних, - 202грн., та кошти за користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ, а також судові витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250.00 гривень, загалом 4663,5грн.

       В судовому засіданні суду першої інстанції позивач свої позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на відсутність правових підстав для задоволення позову.

       Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2009р. позов ОСОБА_2 задоволено частково.

       Суд стягнув з ПАТ «Родовід Банк» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором №ДРГ 055        НК12-1259\05-2008        про        строковий        банківський вклад

«Накопичувальний» від 23.05.2008 року в сумі 2203 грн. 50к., витрати на ІТЗ розгляду справи 250грн., на користь держави судовий збір 51грн.

       Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Родовід Банк» подали апеляційну скаргу в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить його скасувати, та ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі за відсутності предмету спору.

       Судова колегія, перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

       Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

       Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

       Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

       Оскаржуване судове рішення таким вимогам не відповідає.

       Судовим розглядом встановлено, що 23.05.2008 року між ОСОБА_2 і банком був укладений договір №ДРГ 055 НК12-1259\05-2008 про строковий банківській вклад «Накопичувальний» з щомісячною виплатою відсотків, відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 2.1.1.,3.1,3.3. якого він передав банку грошові кошти, у розмірі 20000,00 гривень строком на 12 місяців та 2 дні, до 25.0509р., з процентною ставкою 15 % річних.

       Відповідно до п.5.2 договору у разі порушення банком строку повернення вкладу, чи строку виплати процентів банк сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми депозиту, за кожен день прострочки, але не більше 1% від суми вкладу або не виплачених в строк процентів.

       26 травня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з письмовою заявою про повернення суми вкладу та відсотків у зв'язку з закінченням строку дії договору. 25.09.09р. суму основного вкладу та відсотки за ним до дня закінчення строку договору позивачеві виплачено повністю, а з дня закінчення строку договору по день повернення вкладу виплачено пеню 1% від суми вкладу, що за 123 дні складає 69грн.

       В запереченнях проти позову, ПАТ «Родовід Банк» повідомив про неможливість нарахування неустойки, інших фінансових санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань у зв'язку з призначенням у ПАТ "Родовід Банк" тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з посиланням на постанову Національного банку України від 13 березня 2009 року N 138 та постанови правління Національного банку України від 15 вересня 2009 року N 319, та №616 від 15.102009р., якими продовжено дію мораторію до 15.12.2009р. (а.с.73)

       Частково задовольняючи нозов, у частині стягнення із у ПАТ "Родовід Банк" пені. 3% річних та індексу інфляції, суд першої інстанції виходив із доведеності факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання га з умов договору, укладеного між сторонами, і керувався вимогами ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якими зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

       Відповідно до ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦК України, законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду й вирішення справи.

       Згідно із ч. 2 ст. 58 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121 -ІІІ "Про банки і банківську діяльність" банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

       Відповідно до вимог ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.

       Протягом мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

       З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами.

       Однак вимоги Закону України "Про банки і банківську діяльність" судом першої інстанції, до уваги взято не було, хоча у своїх запереченнях на позов ОСОБА_2. ПАТ "Родовід Банк" на зазначені вище норми закону звертало увагу суду, посилаючись на них як на підставу для відмови в позові.

       З викладеного вбачається, що в порушення ст. 214 ЦПК України суд не дав належної правової оцінки доводам відповідача; чітко не встановили початок та закінчення введення мораторію; не визначив, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

       Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що під час вирішення справи судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим судове рішення відповідно до вимог п.п. З, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

       Керуючись ст. ст. 303, 304. п. З ч. 1 ст. 307, п.п. З, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

       Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

       Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2009р., скасувати.

       В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання частково не дійсним п. 5.2 договіру №ДРГ 055 НК12-1259\05-2008 про строковий банківській вклад «Накопичувальний» щодо обмеження розміру пені 1%, стягнення на його користь пені за кожний день прострочення платежу, 3% річних від суми депозиту, індексу інфляції, відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ, витрат, пов'язаних з отриманням правової допомоги, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, - відмовити.

       Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

       Г оловуючий -

       судді -