ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2010 року Справа № 2а-6287/09/2370
15 год. 45 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Коваленка В.І.,
при секретарі – Поповій Ю.Є.
за участю представників:
від позивача – за довіреністю,
від відповідача – за довіреністю ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області до Звенигородського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України про стягнення 20355 грн. 05 коп.,
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з Звенигородського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України борг по державній адресній допомозі за вересень, жовтень та листопад 2009 року в сумі 20355 грн. 05 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» № 265 від 26.03.2008р., яка передбачає виплату щомісячної державної адресної допомоги як різниці між щомісячним розміром пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) та прожитковим мінімумом, встановленим законом для осіб, які втратили працездатність, виплата даної щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Оскільки пенсія по інвалідності та у зв’язку з втратою годувальника відшкодовується за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, то й адресна допомога має відшкодовуватись цим Фондом відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідач в порушення даного Порядку не приймає до заліку та не відшкодовує позивачеві адресну допомогу за вересень, жовтень та листопад 2009 року на загальну суму 20355 грн. 05 коп.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача заперечив проти поданого адміністративного позову мотивуючи це тим, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, встановлено вичерпний перелік виплат, які підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду. Відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України адресної допомоги даним Порядком не передбачено .
Заслухавши пояснення та доводи представників позивача та відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, судом встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття, інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними в частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Згідно з пунктом 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання серед соціальних послуг та матеріального забезпечення надаються, зокрема відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо.
В той же час, статтею 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р., яка визначає соціальні виплати непрацездатним громадянам, встановлено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. При цьому у разі якщо сукупність зазначених виплат разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» № 265 від 26.03.2008р. установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
При цьому виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Судом встановлено, що позивачем були понесені витрати на виплату і доставку пенсій (основного розміру) за червень-липень 2009 року. Окрім основного розміру пенсії, позивачем у червні-липні 2009 року понесені витрати з виплати та доставки державної адресної допомоги в сумі 46 396, 70 грн., зокрема в червні 2009 року 21 451, 28 грн., в липні 2009 року 24 945, 42 грн., що підтверджується Актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, між позивачем та відповідачем за червень-липень 2009 року, а також Списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в червні-липні 2009 року.
Відповідачем не оспорюється факт прийняття до відшкодування витрат, понесених на виплату і доставку основного розміру пенсії, проте відповідач відмовився прийняти до відшкодування витрати з виплати та доставки державної адресної допомоги, понесені позивачем. Так, відповідачем не прийнято до відшкодування виплачені позивачем суми державної адресної допомоги та її доставки перелічені вище на загальну суму 46 396, 70 грн., що підтверджується Списками не прийнятих до заліку осіб, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за червень-липень 2009 року, Протоколами та Таблицями розбіжностей до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, між позивачем та відповідачем за червень-липень 2009 року, а також відповідним розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
Таким чином, загалом відповідачем не прийнято до відшкодування витрати на виплату та доставку адресної допомоги у червні-липні 2009 року на загальну суму 46 396, 70 грн.
Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991р. передбачено, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Однак, як зазначалося вище, з набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999р. обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності та в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Оскільки пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, виплата щомісячної державної адресної допомоги, повинна здійснюватись відповідно до чинного законодавства за рахунок коштів, з яких виплачуються основний вид пенсії по інвалідності чи у зв’язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Разом з тим, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат (частина 4 статті 26 Основ).
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999р. закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
В той же час, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, зокрема шляхом відшкодування витрат з виплати та доставки державної адресної допомоги, не відповідає положенням чинного законодавства України. Оскільки Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань N 5-4/4 від 04.03.2003р., що регулює спірні правовідносини, визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» N 1105-XIV від 23.09.1999р. ( крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 25.01.2005р. у справі № 7/102.
Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Драбівському районі Черкаської області є робочими органами відповідних фондів на місцевому рівні, що свідчить про неналежний склад сторін у справі.
В той же час, суд позбавлений можливості провести заміну неналежної сторони, зокрема місцевих органів відповідних фондів на їх центральні органи, оскільки відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України це потягне зміну підсудності адміністративної справи.
Щодо визнання дій відповідача неправомірними суд зазначає, що з урахуванням неналежного складу сторін, а також віднесення питань щодо відшкодування оспорюваних витрат до компетенції центральних органів відповідних фондів, вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність усіх підстав для відмови в задоволенні позовних вимог управлінню Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.І. Коваленко