Справа № 159/4267/17 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П.Ю.

Провадження № 22-ц/773/783/18 Категорія: 25 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Грушицького А. І., Киці С. І.,

з участю:

секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

роглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про визнання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів недійсним, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (скорочено ПрАТ «СК «УНІКА») в листопаді 2017 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів недійсним. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.06.2016 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № АЕ/8831617 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Укладання Поліса № АЕ/8831617 від 06.06.2016 року відбулось на підставі наданих страхувальником (відповідачем) документів: паспорта, посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29.06.2016 року. Відповідно до вказаного полісу забезпеченим транспортним засобом було визначено автомобіль «ВМW 523», номерний знак НОМЕР_1, з VIN-кодом НОМЕР_3. 10 березня 2017 року о 20.00 год. в місті Ковель Волинської області, на перехресті вулиць Миколайчука-Фестивальної, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ВМW 523», номерний знак НОМЕР_1, з VIN-кодом НОМЕР_3, рухаючись по другорядній дорозі, виїжджаючи на головну дорогу, не надав перевагу в русі автомобілю «Ауді», під керуванням АС 3217 ВМ. При перевірці чинності Поліса у Централізованій базі МТСБУ було виявлено, що автомобіль марки «ВМW 523», номерний знак НОМЕР_1, було одночасно застраховано за двома полісами, у ПрАТ «СК «УНІКА» та у ПрАТ «УПСК». Власником автомобіля в обох випадках є ОСОБА_5, однак за Полісом ПрАТ «УПСК» застраховано автомобіль «ВМW» з таким же державним номером, але з іншим VIN-кодом автомобіля НОМЕР_4. Згідно листа з ГСЦ МВС України, автомобіль «ВМW 523», номерний знак НОМЕР_1, з VIN-кодом НОМЕР_3, серед зареєстрованих в Україні у базах даних не значиться. Тобто, з укладанням Договору-полісу № АЕ/8831617 відносно автомобіля «ВМW 523», номерний знак НОМЕР_1, з VIN-кодом НОМЕР_3, державна реєстрація та облік у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України якого відсутні, були порушені права ПрАТ «СК «УНІКА», оскільки у випадку настання страхового випадку страховик має здійснити незаконну та необґрунтовану виплату особам, майну та здоров'ю яким була спричинена матеріальна шкода. Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати недійсним договір № АЕ/8831617 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 06 червня 2016 року та стягнути з відповідача судові витрати по справі в сумі 1600,00 грн.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня 2018 року позов задоволено та визнано недійсним договір № АЕ/8831617 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 06 червня 2016 року. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533) судові витрати по справі в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що автомобілем «ВМW 523», реєстраційний номер НОМЕР_1 він користується з правом розпорядження, а право власності на автомобіль належить ОСОБА_5 та зареєстровано останнім у встановленому порядку. Висновки судом першої інстанції зроблено виключно на підставі листа з ГСЦ МВС України про те, що автомобіль «ВМW 523», номерний знак НОМЕР_1, з VIN-кодом НОМЕР_3, серед зареєстрованих в Україні у базах даних не значиться. На час укладення договору страхування йому не було відомо про те, що в номер кузова чи в свідоцтво про реєстрацію ТЗ вносились зміни, зовнішньо ці зміни неможливо виявити. Відповідач вважає, що при укладенні договору страхування він надав позивачу належним чином перевірити транспортний засіб і документи, що підтверджують право власності на нього і лише недбальство позивача призвело до ситуації, що виникла.

Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому позивачем, зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що укладений Договір-поліс № АЕ/8831617 від 06.06.2016 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_1 не відповідає положенням ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки зміст зазначеного правочину суперечить вимогам пунктів 1.1., 1.4., 1.5. та 1.7. ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та підлягає визнанню недійсним, оскільки Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» процедура (порядок) укладання договорів не передбачає обов'язку страховика здійснювати відповідну перевірку достовірності державної реєстрації транспортного засобу та справжності документів, що подаються страхувальником. Тобто вбачається, що усі правові ризики та негативні наслідки надання страховику інформації та відомостей, що не відповідають даним Єдиного державного реєстру МВС, несе страхувальник.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Відповідно до поліса № АЕ/8831617 від 06.06.2016 року, між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 7).

Укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відбулось на підставі наданих відповідачем документів: паспорта, посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29.06.2016 року (а.с. 12).

Відповідно до вказаного полісу, забезпеченим транспортним засобом було визначено автомобіль «ВМW 523», номерний знак НОМЕР_1, з VIN-кодом НОМЕР_3.

Згідно повідомлення головного сервісного центру МВС України № 31/13992 від 19.10.2017 року, в базі даних автомобіль марки «ВМW 523», номерний знак НОМЕР_1, з VIN-кодом НОМЕР_3, зареєстрованим не значиться (а.с. 39).

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12017030110002021, внесеного до ЄРДР 02.09.2017 року, у провадженні Ковельського ВП ГУНП у Волинській області перебуває вказане кримінальне провадження по факту здійснення невстановленою особою заміни ідентифікаційного номера автомобіля марки «ВМW 523», номерний знак НОМЕР_1, з VIN-кодом НОМЕР_3, чим вчинено кримінальне правопорушення передбачене ст. 290 КК України (а.с. 42, 43).

Згідно зі статтями 1, 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс є єдиною формою внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору, та документом суворого обліку.

Стаття 981 ЦК України передбачає, що договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 989 Цивільного кодексу України, страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується (аналогічні положення містяться в пункті 17.3. статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

За статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом першої інстанції підставно встановлено, що обов'язковість державної реєстрації транспортних засобів та заборона на їх експлуатацію встановлюються статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» від 07.09.1998 року № 1388.

Так, згідно із статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

За правилами пункту 14.2. Стаття 14 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності

Встановлена Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» процедура (порядок) укладання договорів не передбачає обов'язку страховика здійснювати відповідну перевірку достовірності державної реєстрації транспортного засобу та справжності документів, що подаються страхувальником. Тобто вбачається, що усі правові ризики та негативні наслідки надання страховику інформації та відомостей, що не відповідають даним Єдиного державного реєстру МВС, несе страхувальник.

Відповідно до п. 1.4. ст. 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах (п. 1.6. ст. 1 вказаного Закону). Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п. 1.7. ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до п. 21.11. ст. 21 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7. статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України.

За п. 21.1. ст. 21 того ж Закону з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов'язковим.

На підставі наведених норм, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що законодавство не передбачає обов'язку страховика здійснювати перевірку достовірності державної реєстрації транспортного засобу.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що саме страхувальник зацікавлений у наданні достовірної інформації з метою захисту своїх майнових прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що неналежна перевірка транспортного засобу є помилкою страхової компанії не ґрунтуються на нормах закону.

Відповідно до ст. 367 суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи.

На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді