Справа № 750/3505/18 Провадження № 22-ц/795/1011/2018 Головуючий у I інстанції - Литвиненко І. В. Доповідач - Боброва І. О.

Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Бобрової І.О.,

суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К..

за участю секретаря Шкарупи Ю.В.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 08 червня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за відсотками та пені,

місце ухвалення рішення судом першої інстанції - місто Чернігів,

дата складання повного тексту рішення судом першої інстанції - 12.06.2018

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за донарахованими відсотками та пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 01.06.2007 між банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №35-1/410К-07, за умовами якого останньому наданий кредит в сумі 27 720 доларів США з кінцевим терміном повернення до 10.06.2027 зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №35-1/411П-07 від 01.06.2017. Банк виконав взяті на себе зобов'язання, а боржник передбачені договором умови щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків не виконував, у зв'язку з чим рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.07.2015 солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» стягнуто заборгованість в розмірі 21 872 доларів США 89 центів. Вказане рішення не виконано, тому банк продовжував нараховувати відсотки та пеню. Станом на 04.12.2017 заборгованість по сплаті відсотків складає 6699,70 доларів США та пеня/підвищені відсотки -239,15 доларів США, що разом становить 6938 доларів США 85 центів, яку позивач і просив стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 08 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Універсал Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення процесуального права. Вказує, що звернення позивача з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань та є способом цивільно-правової відповідальності боржника. Наявність підстав, передбачених ст.1050 ЦК України не свідчить про розірвання кредитного договору у зв'язку з достроковим стягненням сум за кредитним договором. Висновок суду про відсутність підстав для нарахування процентів та підвищених процентів є безпідставним, оскільки рішенням суду від 06.07.2015 вже було підтверджено правомірність нарахування банком таких відсотків. Апелянт посилається на те, що в даних правовідносинах мало місце переривання строку позовної давності при зверненні банку до суду з позовом 05.03.2015. Зазначає, що саме по собі ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору та не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, а саме процентів за позикою. На думку апелянта, посилання суду на правову позицію Верховного Суду є порушення норм ЦПК України, в якому відсутні положення про обов'язковість врахування правових позицій Верховного Суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідачі вказують, що нарахування відсотків та підвищених відсотків за користування кредитом після пред'явлення банком 26.10.2014 вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, дострокового стягнення судом усієї суми виданого кредиту та закінчення строку дії кредитного договору, є неможливим.

Зазначають, що мало місце зміна терміну виконання основного зобов'язання, тому строк кредитного договору закінчився і між сторонами існують невиконані зобов'язальні правовідносини.

Також відповідачі вважають, що порука ОСОБА_3 по зобов'язанням ОСОБА_2, що випливала з кредитного договору, припинилась. Банк не надсилав поручителю жодної вимоги, позов пред'явлено поза межами шести місяців з моменту настання строку виконання всіх грошових зобов'язань.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стверджують, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не є належним доказом по справі, і наполягають на пропуску строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банк, надіславши відповідачу письмову вимогу про повернення кредиту, змінив термін виконання кредитного договору, і тому у нього відсутні були правові підстави для нарахування процентів і підвищених процентів з 27.10.2014, а вимог про застосування до відповідачів відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, заявлено не було.

Такі висновки суду першої інстанції повністю відповідають матеріалам справи, є законними та обґрунтованими, а наведені в апеляційній скарзі аргументи колегія суддів не вважає підставними, враховуючи наступне.

По справі встановлено, що 01.06.2007 між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №35-1/410К-07 за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 27 720 доларів США, зі сплатою 12,5 відсотків річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 31.05.2027 (а.с.10).

01.06.2007 між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким відповідно до п.1 та 5 ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання у повному обсязі відповідати за виконання ОСОБА_2 умов Кредитного договору №35-1/410К-07 щодо сплати суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісії, сплати неустойки, відшкодування збитків, завданих кредитору.

10.09.2009, 08.09.2009, 10.03.2011 та 05.04.2011 між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладалися додаткові угоди. В додатковій угоді від 05.04.2011 текст договору викладений в новій редакції (а.с.94). Зміни вносилися і в договір поруки шляхом укладення додаткових угод 08.09.2009 та 05.04.2011.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором від 01.06.2007 виконав, а позичальник свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідно до п.5.2.4 кредитного договору (а.с.96) сторони погодили, що у випадку неналежного виконання умов договору (прострочення сплати чергового щомісячного платежу тощо) та направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення/вимоги вважається, що настав новий термін/строк виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань), якщо інший новий термін/строк виконання основного зобов'язання позичальника не передбачений в такому повідомленні/вимозі кредитора.

19.08.2014 ПАТ «Універсал Банк» направило ОСОБА_2 повідомлення про наявність заборгованості станом на 19.08.2014 в розмірі 21514,08 доларів США та необхідність її негайного погашення, а також роз'яснило, що у разі непогашення заборгованості термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на 61 день з моменту отримання цієї вимоги. Банк буде вимушений стягнути всю суму кредиту в примусовому порядку з покладанням на боржника витрат, пов'язаних із сплатою судового збору та витрат виконавчого провадження (а.с.104). Повідомлення отримано боржником 26.08.2014 (а.с.105).

Дані про направлення аналогічної вимоги поручителю ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Заборгованість ані боржником, ані поручителем добровільно погашена не була.

З позовом ПАТ «Універсал Банк» звернувся 04.03.2015. Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.07.2015 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 21872,89 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.07.2015 складає 459728,78 грн (а.с.7-9). Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 28.08.2015 рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.07.2015 змінено. З резолютивної частини виключене посилання на суму боргу в еквіваленті до гривні.

Матеріали справи містять копії виконавчих листів (а.с.49,51), що видані на підставі судового рішення від 06.07.2015, проте не містять даних про звернення цих виконавчих листів до виконання.

В судовому засіданні в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 надав копії квитанцій про сплату на користь стягувача 393595 грн (а.с.116-120). Відповідач пояснив, що ці сплати здійснені на виконання рішення суду від 06.07.2015.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Як вказано вище, згідно з вимогами кредитного договору через наявність прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк позивач ПАТ «Універсал Банк», використав право вимагати дострокового повернення усієї суми несплаченого кредиту, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку, подавши 04.03.2015 відповідний позов.

Такими діями кредитор на підставі умов кредитного договору змінив строк виконання основного зобов'язання, з чим погодився й суд, який задовольнив від 06.07.2015 позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк».

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, що передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що, оскільки за рішення суду стягнута вся заборгованість за кредитом, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Зазначене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/153-ц.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги про стягнення донарахованих відсотків та пені, що заявлені до відповідачів, задоволенню не підлягають. Суд першої інстанції вірно послався на принцип диспозитивності, вказавши, що позивач не заявляв вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних, а суд, в силу ч.2 ст.264 ЦПК України, обмежений заявленим обсягом позовних вимог.

Суд вважає, що зазначення даної норми закону (ст.625 ЦК) у позові не може бути предметом розгляду без конкретизації позовних вимог, відповідного розрахунку, посилання на суму заборгованості на яку слід здійснювати нарахування. Вказане унеможливлює розгляд питання щодо нарахування трьох відсотків річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Твердження позивача про переривання строку позовної давності не має правового значення для вирішення даної справи, оскільки судом першої інстанції в позові відмовлено не з підстав пропуску строку позовної давності, а з підстав недоведеності по суті заявлених позовних вимог.

Доводи апелянта щодо невірного посилання суду на те, що з 26.10.2014 у позивача відсутні правові підстави для нарахування процентів за наявності рішення Деснянського суду м.Чернігова від 06.07.2015, яким проценти стягнуті до 11.02.2015 не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з умов договору, що укладений між сторонами 01.06.2007. Надавати аналіз висновкам суду, викладеним в рішенні від 06.07.2015 суд не вправі.

Не можуть бути взяті до уваги доводи апелянта щодо безпідставності посилання суду при ухваленні рішення на позицію Верховного Суду у аналогічній справі. Відповідно до ст.36 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Частиною 6 ст.13 даного Закону передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Згідно з ст.263 ч.4 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, суд першої інстанції вірно послався на висновок Верховного Суду, що викладений в постанові від 14.02.2018 (справа №564/2199/15-ц).

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлено з врахуванням встановлених обставин справи і фактів, є законним та обґрунтованим.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 08 червня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду, як касаційної інстанції, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 29.08.2018

Головуючий:Судді: