АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 серпня 2018 року

м. Харків

справа № 645/2506/17

провадження № 22ц/790/2263/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Коваленко І.П., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря - Брулевича В.В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2018 року в складі судді Іващенка С.О.,

у с т а н о в и в :

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою про встановлення факту постійного проживання у квартирі АДРЕСА_1 в період з 12 березня 2008 року по день ухвалення судового рішення.

Заява мотивована тим, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. Однак з моменту народження та по теперішній час постійно проживав зі своєю матір'ю ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, з метою збереження місця свого постійного проживання виникла необхідність проведення заміни наймача у договорі оренди житла. Враховуючи положення статті 824 ЦК України, він змушений звернутися до суду із відповідною заявою.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2018 року заяву залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що судом не може розглядатись в порядку окремого провадження заява про встановлення факту родинних відносин, якщо заявник порушує справу з метою підтвердити в наступному своє право на жиле приміщення. Встановлення факту постійного проживання у житловому приміщенні заявник пов'язує з наступним вирішенням спору про визнання права користування житловим приміщенням. Таким чином, у справі виник спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження.

05 березня 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на підстави, передбачені статтею 376 ЦПК України, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення його заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що встановлення простійного проживання у квартирі АДРЕСА_1 є єдиним та необхідним способом одержання заявником можливості стати основним наймачем вищевказаної квартири, тобто від встановлення даного факту залежить виникнення, зміна або припинення належних йому майнових прав. Встановлення факту постійного проживання в квартирі жодним чином не пов'язується з існуванням або подальшим вирішенням спору про наявність/відсутність у нього права користування вказаним житлом, а є лише підставою для одержання права визнання його основним наймачем за раніше укладеним договором найму житлового приміщення, яким він уже користувається. Суд в ухвалі посилався на роз'яснення пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», який стосується справ про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами й не стосується випадків встановлення фактів постійного проживання фізичної особи у певному місці (приміщенні).

Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради ухвалу суду першої інстанції не оскаржило, відзив на апеляційну скаргу не надало.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.

Дослідивши заяву ОСОБА_1, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вона не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки необхідність встановлення факту постійного проживання у квартирі АДРЕСА_1 викликана подальшим вирішенням питання про право користування вказаним житлом.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2018 року є законною, підстави для її скасування відсутні.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27 серпня 2018 року.

Головуючий - А.В. Котелевець

Судді - І.П. Коваленко

Р.М. Піддубний