АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року

м. Харків

Справа № 640/16609/17

Провадження № 22-ц/790/3787/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Овсяннікової А.І.

суддів             - Коваленко І.П., Сащенко І.С.,

при секретарі – Чабан А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу № 640/16609/17 за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, за апеляційної скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2018 року, ухвалене суддею Зуб Г.А., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків.

В обґрунтування позову зазначає, що 30 травня 2016 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір оренди квартири, згідно якого ОСОБА_2 надала йому у тимчасове платне користування двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та майно, яке знаходиться у цій квартирі у відповідності до Додатку №1, який є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3, 4 договору сторонами погоджено, що квартира та майно повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем в момент підписання договору та орендна плата за використання квартири та майна складає 5500грн. у місяць, а також заставу у розмірі 5500грн., яка буде перебувати у орендодавця до закінчення строку договору. Оплата за перший місяць оренди та застава здійснюється у момент укладання договору. Кожна наступна орендна плата вноситься не пізніше 30 числа кожного місяця.

На виконання вказаного договору у день його підписання ОСОБА_2 передала йому ключі від квартири, а він на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 перерахував суму застави у розмірі 5500 грн. З моменту підписання договору він використовував квартиру у відповідності до умов договору, вчасно сплачував обумовлену орендну плату, будь-яких претензій орендодавцем пред'явлено не було. 30 січня 2017 року він у черговий раз перерахував на рахунок відповідача орендну плату за лютий 2017 року в розмірі 5500грн. Однак, через декілька днів, коли він прийшов до квартири та намагався відчинити її, його ключ не підійшов, оскільки замки в квартирі були змінені. Зателефонувавши відповідачу, остання повідомила, що відтепер у квартирі будуть мешкати інші люди. У зв’язку з чим він зателефонував до поліції, оскільки підстави для одностороннього розірвання договору у відповідача були відсутні. Кошти в загальному розмірі 9474грн. ( 3974,00 грн. орендна плата за лютий 2017 року з вирахуванням 8 днів та 5500 грн. застава)  відповідач повернути відмовилась. Внаслідок позбавлення його житла він був змушений орендувати інше житло, за яке сплатив 8800грн.

Просить стягнути з відповідача кошти у сумі 18 274грн., у т.ч. грошові кошти передані за договором оренди квартири в сумі 9474грн. та грошові кошти за вимушену оренду житла у іншого наймодавця у розмірі 8800,00 грн., стягнути судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 18 274грн. та судові витрати в розмірі 640 грн.

Рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять повідомлень відповідача про дострокове розірвання договору та доказів порушень позивачем умов договору. Оскільки позивач був позбавлений можливості доступу до орендованої квартири, то кошти підлягають стягненню в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що наразі за позивачем мається заборгованість по сплаті оренди в розмірі 40071 грн. за період з 01 липня 2016 року по 08 лютого 2017 року включно. Єдиний раз, коли позивач сплатив за оренду квартири, відбулося при укладанні договору – 30 травня 2016 року в розмірі 5550 грн. Жодних виплат, включаючи заставу позивач не сплачував. Позивач не виконував належним чином свої обов’язки за договором оренди, порушував громадський порядок, що і є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку. Квитанція, яка була надана позивачем на підтвердження сплати орендної плати є неналежним доказом, оскільки з неї не зрозуміло хто, кому та за що сплачу,є т.я. в ній зазначена лише сума та номер телефона.

З листа УПП у місті Харкові ДПП від 10 березня 2017 року не вбачається підтвердження факту зміни замків чи недопущення позивача до квартири, а лише містить інформацію, що позивач звертався до поліції та на його виклик виїхали патрульні.

Колегія суддів, вислухав суддю – доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з тих обставин , що позивач був позбавлений можливості доступу до квартири, тому орендна плата в розмірі 3974 грн.(з вирахуванням орендної плати за 8 днів)  та 5500 грн. застави підлягають поверненню. Також, у зв’язку з порушенням відповідачем умов договору ОСОБА_1 понесено збитки, оскільки змушений був винаймати інше житло, а тому 8800 грн. також підлягають стягненню.

Повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 30 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди, відповідно до умов якого відповідач надала позивачу в тимчасове платне користування квартиру за адресою: АДРЕСА_2 строком з 30 травня 2016 року по 30 квітня 2017 року з можливістю продовження строку.

Відповідно до умов договору строк оренди може бути змінений лише за згодою сторін; орендна плата складає 5500 грн. в місяць, та 5500 грн. вноситься у якості застави, яка знаходиться в орендодавця до закінчення договору оренди. 

30 січня 2017 року на виконання умов договору ОСОБА_2 перераховано 5500 грн. орендної плати.

З листа Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м.Харкові вбачається, що мав місце конфлікт між ОСОБА_1 та орендодавцем, викликано екіпаж патрульної поліції; орендодавець змінила замки та ОСОБА_1 не мав можливості потрапити до квартири.

Відповідно до статті 810, 815, 820, 825 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.

Договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі:

1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази;

2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.

Якщо наймач житла або інші особи, за дії яких він відповідає, використовують житло не за призначенням або систематично порушують права та інтереси сусідів, наймодавець може попередити наймача про необхідність усунення цих порушень.

Якщо наймач або інші особи, за дії яких він відповідає, після попередження продовжують використовувати житло не за призначенням або порушувати права та інтереси сусідів, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму житла.

Відповідно до статті 168 Житлового Кодексу Української РСР дострокове розірвання договору найму жилого приміщення з ініціативи наймодавця можливе лише за згодою наймача.

Договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.

Строк дії договору оренди визначено до 30 квітня 2017 року.

Доказів щодо порушення громадського порядку позивачем та направлення йому повідомлення(попередження) про розірвання договору оренди відповідачем не надано.

Посилання ОСОБА_2 щодо непроведення певних виплат тривалий час є підставою для пред'явлення позову про розірвання договору або стягнення цих коштів.

Щодо посилання відповідачки на п. 9.2 Договору, відповідно до якого договір може бути розірвано у односторонньому порядку орендодавцем( без повернення оплати) за проживання у випадку використання приміщення не за призначенням , порушення правил громадського порядку, то жодних доказів у відповідності до ст. 81 ЦПК України даних обставин ОСОБА_2 не надано.

Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 посилається на неотримання коштів, оскільки вона має інший картковий рахунок та кошти переведено іншій особі.

Між тим, доказів на спростування сплати позивачем коштів за умовами договору у січні 2017 року нею не надано. Наявність іншого рахунку за іншим номером не свідчить, що рахунок, на який переведено кошти, не належить відповідачці.

Згідно ст. 1, 27 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава  припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в  разі придбання заставодержателем  права власності  на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Пунктом 5 Договору передбачено , що арендна плата за використання квартири та майна складає: 5500 грн. на місяць, а також застава у розмірі 5500 грн., яка буде знаходитись у орендодавця до кінця строку дії договору.

Відповідач зазначає, що завдаток вона не отримувала.

Умова про сплату завдатку та знаходження його у ОСОБА_2 оговорена ще при укладанні договору і є суттєвою умовою.

З червня 2016 року по січень 2017 року відповідачка не направила позивачу жодної претензії з цього приводу.

Враховуючи зазначене, предмет застави -5500 грн., передбачений умовами договору(п.5 Договору) підлягає поверненню позивачу та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення 8800 грн., то суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення 8880 грн. ОСОБА_1, зазначає, що внаслідок порушення умов договору він вимушений був орендувати інше житло, за яке сплачено цю суму.

Доказів щодо необхідності саме таких витрат та неможливості пошуку інших умов для проживання позивачем не надано. Оренда на таких умовах є свідомим вибором ОСОБА_1, а тому підстав для стягнення 8800 грн. з ОСОБА_2 не вбачається.

Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Отже стягненню з ОСОБА_2 підлягає 5500 грн.- завдатку та 3974 грн.( 20 днів лютого 2017 року), а всього 9474 грн.

Судові витрати підлягають перерозподілу згідно ст 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2,376, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2018 року в частині стягнення 9474 грн. – залишити без змін.

В іншій частині – скасувати і ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення 8800( вісім тисяч вісімсот) грн. – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 серпня 2018 року.

Головуючий                                                          Овсяннікова А.І.

Судді                                                                 Коваленко І.П.

       ОСОБА_3