Справа № 382/1/18 Головуючий у І інстанції Кисіль О. А.

Провадження № 22-ц/780/3490/18 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.

Категорія 26 29.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Судді-доповідача Суханової Є.М.,

суддів: Олійника В.І., Лівінського С.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 05 червня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У січні 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду із зазначеним вище позовом. Свій позов позивач мотивував тим, що ОСОБА_2 відповідно до підписаної анкети-заяви № б/н від 27.03.2010 року, отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Унаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, станом на 12.12.2017 року ОСОБА_2 має заборгованість - 12999,11 грн., яка складається 793,29 грн. - тіло кредиту; 8413,89 грн. - нараховано відсотків за ористуванням кредитом; 2696,73 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина). 595,2 грн. - штраф (процентна складова).

У зв'язку з вищезазначеним, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість у розмірі - 12999,11 грн. за кредитним договором № б/н від 07.06.2012 року та судові витрати у розмірі 1 600,00 грн.

Заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 05 червня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 1880 грн. за кредитним договором № б/н від 27.03.2010 року.

Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити в повному обсязі. Також апелянт просив судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27 березня 2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н про надання останньому кредиту у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що підтверджується, анкетою-заявою та не оспорюється відповідачем. (а.с. 7)

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Звертаючись до суду з даним позовом банк, в частині позовних вимог щодо стягнення коштів, які утворились внаслідок заборгованості за кредитом, а саме: заборгованість - 12999,11 грн., яка складається 793,29 грн. - тіло кредиту; 8413,89 грн. - нараховано відсотків за ористуванням кредитом; 2696,73 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина). 595,2 грн. - штраф (процентна складова) свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_2, має сплатити на його користь вказані кошти відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою», затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70, що підтверджується підписом ОСОБА_2, у анкеті-заяві.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач ознайомлений та погоджувався із вказаними умовами та правилами надання банківських послуг, згідно яких нараховуються проценти по нарахуванню пені, комісії та штрафів.

Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Вищезазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як було зазначено судом першої інстанції та з чим погоджується апеляційний суд, з розрахунку наданого суду неможливо встановити в який час виникла кожна сума заборгованості, для проведення відповідного розрахунку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних та обґрунтованих висновків, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу, а отже вимоги банку про стягнення зазначених складових заборгованості є безпідставними і задоволені бути не можуть.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі - 1880 грн. що складається із заборгованості за кредитом, відповідно до чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права і процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1)неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинами справи; 4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. 7, 374, 375 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 05 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: