УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2087/18Суддя 1 інстанції Хлистуненко О. В.

Номер провадження 33/774/232/К/18Суддя- доповідач Остапенко В. О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року м. Кривий Ріг

Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Остапенко В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дзержинського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ПП «Жигалкін», місце проживання: АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та стягнуто судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду першої інстанції ОСОБА_2 визнаний винним та на нього накладено адміністративне стягнення за те, що він 20.04.2018 року о 01-30 годині в м. Кривий Ріг Металургійний р-н, вул. Гагаріна, 26 керував автомобілем НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.

ОСОБА_2 своїми діями порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_2 17 серпня 2018 року подав апеляційну скаргу, тобто після закінчення, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення.

Обґрунтовуючи вимоги клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження зазначеної постанови ОСОБА_2 посилається на те, що строк на апеляційне оскарження постанови суду ним пропущений з поважної причини, а саме, у зв'язку з тим, що він не був присутніми в судовому засіданні 15 червня 2018 року під час винесення та проголошення оскаржуваної постанови суду, повний текст оскаржуваного судового рішення ним не отримано.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги ОСОБА_2 зазначає, що постанова суду ухвалена з порушенням вимог матеріального та процесуального права, та висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції розглянув адміністративну справу за його відсутності та його представника ОСОБА_3, остання йому відома дата судового засідання 08 червня 2018 року, та заздалегідь його представником була подана заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник буде знаходитися за межами міста до 14 червня 2018 року, у зв'язку з чим були порушені його права на захист.

Окрім того, зазначає про те, що судом першої інстанції було необґрунтовано відхилені клопотання представника ОСОБА_3 щодо виклику осіб, які зазначені у протоколі та працівника поліції, який складав даний протокол.

Також вказує на те, що в постанові суду немає обставин, що пом'якшують відповідальність правопорушника.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з'явився, будучі повідомлений про день та час розгляду справи в установленому законом порядку.

За даних обставин, з метою дотримання розумного строку розгляду справи, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_2, оскільки положення ч. 2 ст. 268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов'язкової участі особи в судовому засіданні під час розгляду вказаної категорії справ.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.

Так, ст. ст. 289, 294 КУпАП встановлено десятиденний строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, який у разі його пропущення з поважних причин може бути поновлено органом, що розглядає справу.

Вирішуючи по суті клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції зважає на те, що сторона адміністративної справи не був присутнім при розгляді справи судом першої інстанції, заявив відповідне клопотання про поновлення пропущеного строку,повний текст постанови суду не отримував,тому строк на апеляційне оскарження зазначеної постанови ОСОБА_2 слід поновити та розглянути справу по суті.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови, в межах апеляційної скарги, дійшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з правовою позицією, викладеною в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247 і 280 КУпАП.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_2 судом першої інстанції були дотримані.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності.

Обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №084433 від 20.04.2018 року, яким встановлено, що 20 квітня 2018 року о 01-30 годині в м.Кривий Ріг Металургійний р-н, вул. Гагаріна, 26 водій ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків (а.с.1).

Відповідно рапорту інспектора роти № 2 батальйону № 2 УПП в м. Кривому Розі ДПП рядовим поліції ОСОБА_4, 20.04.2018 року, під час несення служби на маршруті патрулювання, екіпажем поліції № 204 надійшов виклик на лінію 102 про те, що водій автомобілю Мерседес - бенс Вито з н.з. НОМЕР_2 знаходиться в наркотичному сп'янінні. Був зупинений автомобіль вищезазначений автмообіль під керуванням водія ОСОБА_2 Під час перевірки було встановлено, що у водія наявні ознаки наркотичного сп'яніння (сухість в ротовій порожнині, почервоніння очей). В подальшому водій, в присутності двох свідків, на вимогу працівника поліції відмовився від проходження медичного огляду, чим поруш п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП., у зв'язку з чим складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с.5).

Вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується також поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, долученими до матеріалів справи, згідно яких водій ОСОБА_2 20 квітня 2018 року в їх присутності, на пропозицію працівників поліції, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі (а.с. 3 - 4).

Підстави ставити під сумнів пояснення цих свідків відсутні, оскільки вони є послідовними і повністю узгоджуються як між собою, так і з відомостями, котрі слідують з документів, що містяться в матеріалах справи та є доказами вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 084433 від 20.04.2018 року як доказ ніким не спростовувався. Доказів, які спростовують даний протокол про адміністративне правопорушення, апеляційному суду не надано.

Окрім того, під час складання протоколів про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 було роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується підписом останнього, тому протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Твердження апеляційної скарги апелянта, що ці свідки не викликались в судове засідання є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які заяви чи клопотання ОСОБА_2 про необхідність їх виклику та допиту.

Окрім того, не заслуговують на увагу доводи, щодо розгляду справи за його відсутності, чим були порушені його права, у зв'язку з тим, що він та його представник ОСОБА_3, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, про що свідчить підпис у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 1), окрім того суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд адміністративної справи, як за клопотанням ОСОБА_2 так і за клопотанням його представника, про що свідчать наявні в матеріалах справи заяви та повідомлення (а.с. 7, 9, 11, 13, 16-17,19-21).

Таким чином, доводи його апеляційної скарги щодо порушень його прав не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду судового рішення.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він не рухався, а знаходився біля автомобіля, не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовується вищезазначеними доказами. Окрім того, відповідно до відеозапису ОСОБА_2 керував транспортним засобом, і на вимогу працівників поліції був зупинений, жодного разу не виходив з водійського місця, а спілкувався з працівниками поліції через водійське вікно.

Також не заслуговують доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, що суд при накладанні адміністративного стягнення не врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, оскільки відповідно до змін, внесених Законом України від 07 липня 2016 року, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не є альтернативною, і позбавлення права керування транспортними засобами є обов'язковим стягненням, яке накладається одночасно зі штрафом.

Такими чином, суд апеляційної інстанції вважає, що адміністративне стягнення було накладено на ОСОБА_2 у рамках закону.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

З огляду на викладене вище, не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Даючи оцінку вищенаведеним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях водія ОСОБА_2 вбачається порушення Правил дорожнього руху України, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: п.2.5 ПДР України, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.

Отже, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, а докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, та всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

У контексті вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відповідність судового рішення вимогам закону та відсутність підстав для його зміни або скасування за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим постанову залишає без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, як необґрунтовану.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2018 року - задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2018 року, якою визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнути на користь держави судовий збір у сумі 352,40 (триста п'ятдесят дві ) гривні 40 копійок - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Дніпропетровської області Остапенко В.О.