ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"27" липня 2006 р. | Справа № 34-23/22-06-811А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Л. І.Бандури
суддів : Л. В.Поліщук, В. Б.Туренко
при секретарі судового засідання : Г.В. Селіховій
за участю представників сторін:
від позивача –С.І. Панова
від відповідача –В.Є. Седлачек, Н.В. Найа, О.Є. Артошин
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ „Одесхарчокомбінат”
на постанову господарського суду Одеської області від 10.05.2006р.
у справі № 34-23/22-06-811А
за позовом ВАТ „Одесхорчокомбінат”
до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі та ДПА в Одеській області
про скасування податкових повідомлень-рішень
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.07.2006р., згідно до ст. 150 КАС України.
встановив:
22.09.2005р. СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській області здійснила документальну невиїзну перевірку ВАТ „Одесхарчокомбінат” з питання використання рахунку в закордонному банку за період з 01.03.2002р. по 01.09.2005р. і за її результатами склала акт №729/13-31.2/00374156/34.
В ході перевірки виявлено порушення вимог п.п. „д” п.4 ст.5, 9 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”,
п.5.3 ст.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей за межами України, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004р., які полягали у використанні валютних цінностей як засобу платежу без отримання індивідуальної ліцензії НБУ, наданні недостовірної інформації у щомісячній звітності про валютні операції на рахунку в іноземному банку, відображенні недостовірної інформації щодо залишків валютних коштів на рахунку в іноземному банку в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.
На підставі акту перевірки, 03.10.2005р. СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області прийняла рішення про застосування штрафних санкцій №0002021310/0 на суму 16189,43грн., яке було оскаржено в адміністративному порядку до СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області і рішенням від 13.10.2005р., скаргу позивача залишено без задоволення, та збільшено штрафні санкції на суму 6090,78грн. (а.с. 16).
За результатами адміністративного оскарження СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області прийняла рішення від 01.11.2005р. №0002021310/1 про застосування штрафної санкції у сумі 22280,21грн.
11.11.2005р. позивач звернувся з повторною скаргою про скасування зазначених рішень. Рішенням ДПА в Одеській області від 30.11.2005р. залишено без змін рішення від 03.10.2005р. про застосування штрафних санкцій на суму 16189,43грн, а рішення СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області про результати розгляду первинної скарги в частині збільшення суми штрафної санкції в розмірі 6090,78грн. скасовано та збільшено суму штрафної санкції на 5486,24грн.
На підставі зазначеного рішення СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області прийняла 05.12.2005р. два рішення за одним номером 002621310/2, про застосування штрафних санкцій в розмірі 5486,24грн. та в розмірі 16189,43грн., які були оскаржені в адміністративному порядку до ДПА в Одеській області та ДПА України і рішеннями ДПА в Одеській області від 27.12.2005р. та ДПА України від 29.12.2005р. залишено без змін рішення від 03.10.2005р. №0002021310/0 та два рішення від 05.12.2005р. за одним номером 002621310/2, про застосування штрафних санкцій в розмірі 5486,24грн. та в розмірі 16189,43грн. (а.с. 31-32).
За результатами адміністративного оскарження 17.01.2006р. на підставі акта перевірки від 22.09.2005р. та рішення ДПА України від 29.12.2005р., СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області прийняла два рішення про застосування штрафної санкції за №0002021310/3 у розмірі 16189,43грн. та про застосування штрафної санкції за №002621310/1/22-01/742 у розмірі 5486,24грн. (а.с. 45-46 т. І).
Не погодившись з названими рішеннями, позивач звернувся до господарського суду з позовом та уточненнями до позовних вимог про скасування вказаних рішень, у зв’язку з відсутністю порушення ним вимог п.п. „д” п.4 ст.5, ст.9 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, п.6.3 ст.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей за межами України.
Заперечуючи проти позову податкова служба послалась на ті ж обставини, які зазначені в акті перевірки.
Постановою господарського суду Одеської області від 10.05.2006р. (суддя Ю.Г. Фаєр) в позові відмовлено. Приймаючи рішення суд виходив із того, що податковою службою правомірно застосовані до позивача штрафні санкції за порушення вимог законодавства зазначеного в акті перевірки від 22.09.2005р.
ВАТ „Одесхарчокомбінат”, не погодившись з постановою суду, після подачі заяви про апеляційне оскарження, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.
ДПА в Одеській області вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а постанову суду такою, що відповідає чинному законодавству і матеріалам справи.
Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:
СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області 19.04.05 р. здійснила документальну невиїзну перевірку ВАТ „Одесхарчокомбінат” за період з 01.03.2002 р. по 01.03.2005 р. і за її результатами склала акт №451/13-31.2/00374156/15.
В ході перевірки встановлено, що в 1994 р. з метою виконання зобов’язань за договором з АСК „Бласко” ВАТ „Одесхарчокомбінат” на підставі ліцензії НБУ від 26.12.1996 р. (термін дії до 01.01.1998 р.) було відкрито рахунок №01000/000042 (валюта –неконвертовані індійські рупії) у закордонному банку Індії, м. Делі. Протягом 1994-1997 р. р. в рамках зовнішньоекономічного контракту від 21.11.94 р. ВАТ „Одесхарчокомбінат” здійснювало оплату за сировину для подальшої переробки та виробництва кави.
Починаючи з березня 1997 р. по 1998 р. згідно виписок State Bank of India залишок в сумі 52167 індійських рупій був незмінним. В зв’язку з закінченням терміну дії ліцензії використання валютних коштів неможливе.
Підприємство звернулось до Департаменту валютного регулювання НБУ про надання роз’яснення щодо можливості використання коштів в сумі 52167 індійських рупій, який 11.5.98 р. №13-110/831 з посиланням на лист Резервного банку Індії повідомив, що українські експортери можуть використовувати кошти, які вони мають на ескроу-рахунках в комерційних банках Індії для оплати експорту індійських товарів та послуг як в Україну так і в треті країни. Інші операції за ескроу –рахунками в індійських рупіях індійським законодавством не передбачені. Таким чином, підприємство не мало можливості переводу грошових коштів в Україну та була відсутня змога їх раціонального використання, так як сума 52167 індійських рупій недостатньо велика.
15.06.1998 р. підприємство звернулось до НБУ з заявою про видачу тимчасової індивідуальної ліцензії на право використання та закриття рахунку в закордонному банку Індії.
Департамент валютного контролю та ліцензування НБУ 21.08.1999 р. роз’яснив підприємству, що по заявці українського власника рахунку відповідний банк може дозволити перевести кошти з одного доларового ескроу –рахунку на інший в межах одного банку або будь –якого іншого банку за умови, що переведені таким чином кошти не будуть враховуватись для розрахунку 20% - суми загальних кредитів для використання одержувачем по трансферту для обміну на рупії для покриття відповідних витрат у Індії. У разі виникнення необхідності перерахування підприємством коштів з власного ескроу –рахунку на ескроу рахунок іншого українського власника ескроу –рахунку НБУ готовий надати відповідну індивідуальну ліцензію на здійснення зазначеної операції.
З метою реалізації вищеназваної пропозиції підприємство неодноразово зверталось до НБУ з проханням сприяння у пошуку іншого українського суб’єкта, але відповіді не отримало.
Актом перевірки ДПІ у Іллічівському р –ні м. Одеси від 09.02.1999 р. зафіксовано, що рух валютних коштів у періоді з 01.01.1997 р. по 01.01.1999 р. відсутній.
Станом на 01.03.2002 р. банк Індії підтвердив наявність кредитового сальдо у сумі 52167 інд. рупії. З 01.04.02р. по 01.01.05 р. іншої інформації підприємство не отримувало.
05.01.05 р. банк Індії повідомив, що 28.03.02 р. та 31.03.03 р. було списано кошти у сумі 1000 інд. рупії. Таким чином, сальдо на валютному рахунку складає 51167 інд. рупії.
Підприємство, щомісячно починаючи з 01.01.98 р. до 01.01.05 р. надавало до Регіонального управління НБУ та ДПІ звіти щодо руху коштів на валютному рахунку, у яких зазначало, що руху валютних коштів не було, залишок коштів складає 52167 інд. рупії.
За цим актом перевірки, податкова служба направила запит до ДПА в Одеській області.
22.09.05 р. СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області здійснила документальну невиїзну перевірку щодо використання рахунку в закордонному банку, в ході якої встановила порушення валютного законодавства, та прийняла оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Розглядаючи спір по суті суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність застосування штрафних санкції, оскільки позивач допустив порушення валютного законодавства.
Як вбачається із оспорюваних рішень, штрафні санкції застосовані на підставі п.2 ст.16 Декрету КМ України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” (далі - Декрет) від 19.02.93 р. з подальшими змінами, ст.3 Указу Президента України „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” від 27.06.1999 р.
П.2 ст.16 вищеназваного Декрету, зокрема встановлює відповідальність за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії НБУ та за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції.
Матеріали справи свідчать про те, що ВАТ «Одесхарчокомбінат»не здійснювало операції з валютними цінностями після закінчення строку дії індивідуальної ліцензії, а рух коштів від 28.03.02р., 31.03.03р. та 22.09.05р. відбувався в результаті списання «State Bank of India» коштів за банківськи послуги, що не підпадає під порушення вимог п.2 ст.16 Декрету КМУ, а саме: здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій НБУ.
Що стосується несвоєчасного подання, приховування або перекручення інформації про валютні операції, слід зазначити, що вся інформація, яка зазначалася у звітах та деклараціях ВАТ «Одесхарчокомбінат» надавалась в установлені законодавством строки; не приховувалась, оскільки про зазначені валютні цінності підприємство щоквартально звітувало і відображало в деклараціях, які подавались до Управління НБУ в Одеській області та податкового органу; не перекручувалась, оскільки ґрунтувалась на тих даних, які були у підприємства на момент їх надання.
Крім того, санкції передбачені п.2 ст.16 Декрету КМУ застосовуються Національним банком України та по його визначенню - підпорядкованими йому установами. Тобто, право податкових органів застосовувати до суб’єктів господарювання штрафних санкцій у випадку порушення вищезазначених норм не передбачається.
Посилання СДПІ по роботі з ВПП у Одеській області на Указ Президента України від 27.06.99 р. №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», який передбачає застосування штрафних санкцій податковими органами у випадку порушення валютного законодавства, не приймається судовою колегією до уваги, тому що вказаний нормативно-правовий акт регулює правовідносини пов'язані з одержанням резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, що в даному випадку не мало місця.
Виходячи з вищевикладеного, постанова господарського суду підлягає скасуванню, як прийнята при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ВАТ „Одесхарчокомбінат” задовільнити.
Постанову господарського суду Одеської області від 10.05.2006р. у справі № 34-23/22-06-811А скасувати, позов задовільнити.
Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області від 17.01.2006р.:
- № 0002021310/3 про стягнення штрафних санкцій в сумі 16189,43грн.;
- №002621310/1/22-01/742 про стягнення штрафних санкцій в сумі 5486,24грн.
Стягнути з Держбюджету України через УДК в Одеській області на користь ВАТ „Одесхарчокомбінат” витрати по держмиту в сумі 127,50грн., в т.ч. за розгляд апеляційної скарги.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Л. І. Бандура
Суддя Л. В. Поліщук
Суддя В. Б. Туренко