Справа №487/4557/17 30.08.2018

Провадження №22-ц/784/1416/18

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Миколаїв

справа № 487/4557/17-ц

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Гавор В.Б.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до

ОСОБА_1 про

стягнення кредитної заборгованості

за апеляційною скаргою

акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 18 травня 2018 року суддею Біцюком А.В. в приміщенні цього ж суду (повний текст судового рішення складено 29 травня 2018 року),

У С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 5 квітня 2006 року уклав з ОСОБА_1 кредитний договір, за яким остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на порушення позичальницею умов кредитного договору, ПривтБанк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла станом на 31 липня 2017 року у розмірі 58 005, 89 грн., з яких 3 994, 68 грн. заборгованість за тілом кредиту, 47 372, 83 грн. за процентами, 3 400 грн. за комісією та пенею, 500 грн. та 2 738, 38 грн. штрафів.

Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала. Не заперечуючи факт невиконаних зобов'язань, вона вважала суттєво завищеним розмір боргу та просила застосувати позовну давність.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПривтБанк просив рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги. Апелянт не погодився з застосуванням судом правил позовної давності та неврахуванням при застосуванні цих норм того факту, що строк дії карти встановлено до жовтня 2015 року.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто у відсутності сторін.

Переглянувши справу за наявними в ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачка останні операції за кредитною карткою здійснювала у березні 2014 року, а ПриватБанк звернувся з позовом у серпні 2018 року, то позивачем пропущено позовну давність, що є підставою для відмови в позові як щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, так і щодо нарахування процентів, пені, комісії, штрафу.

Проте не з усіма висновками можна погодитись, тим більш, що суд не обгрунтував свої висновки, не визначив дійсні складові заборгованості, їх розмір, початок перебігу позовної давності для кожного нарахування, в тому числі щодо щомісячних платежів, а тому невірно застосував норми цивільного законодавства.

Так, відповідно до статті 526, частин 1 статті 530 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами статті 1048 ЦК (параграф 1 цієї глави) розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки - пені та штрафу (стаття 611 ЦК).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Загальний строк, в межах якого сторона може звернутись до суду про захист свого права (позовна давність), встановлюється тривалістю в три роки (статті 256, 257 ЦК). Для окремих видів вимог, в тому числі і щодо стягнення неустойки, законом встановлена спеціальна позовна давність в один рік (стаття 258 ЦК).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 267 ЦК).

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, тобто несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів (постанова Верховного суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13, постанова Верховного суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14).

Статтею 264 ЦК передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а після переривання перебіг позовної давності починається заново. Умовою застосування позовної давності є заява сторони у спорі (частина 4 статті 267 ЦК).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Судом встановлено, що 5 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ПриватБанком укладено кредитний договір, за яким остання отримувала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (далі -Договір) (а.с. 8).

Згідно пункту 9. 12 Умов і правил надання банківських послуг, які разом з правилами користування платіжною карткою (далі - Правила) та заявою ОСОБА_1 складають між банком і відповідачкою договір, останній діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий термін (а.с. 9-14).

Відповідно до пунктів 3.1.1. Правил граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця.

Строк та порядок погашення кредиту по кредитним картам із встановленим обов'язковим мінімальним платежем наведено в Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною Договору. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами, та частину заборгованості за кредитом (пункт 5.3 Правил, а.с.14).

Строк погашення кредиту по платіжним картам без встановленого мінімального обов'язкового платежу встановлюється: строк погашення процентів - щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту - в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (поле MONTH) (пункт 5.4 Правил).

За несвоєчасне виконання боргових зобов'язань передбачено підвищені проценти або додаткова комісія, розміри яких визначаються Тарифами (пункт 5.5.1 Правил).

З витягу з особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що в період квітня 2006 року по лютий 2014 року відповідачка активно користувалась кредитними коштами банку в межах встановленого кредитного ліміту (а.с.48-64).

Останнє зняття коштів з рахунку здійснено нею 11 лютого 2014 року (3,50 грн.), останнє погашення кредитних коштів (окрім автоматичного погашення боргу) - 8 лютого 2014 року (100 грн.).

Станом на 31 липня 2017 року ОСОБА_1 нараховано 3994,68 грн. заборгованості за тілом кредиту, 47372,83 грн. заборгованості за процентами, 3400 грн. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. та 2738,38 грн. штрафів (а.с. 3-7).

Вирішуючи питання щодо складових цього розрахунку, колегія суддів виходить з того, що ані заява ОСОБА_1 на отримання кредиту, як невід'ємна частина договору (а.с.8), ані Правила не містить умов щодо нарахування пені, комісії штрафів.

Пам'ятка клієнта щодо ознайомлення з умовами нарахування пені, комісії, штрафу, а також Тарифи банку, які би передбачали ці розміри (пункт 5.5.1 Правил) суду не надані.

Таким чином, колегія суддів вважає недоведеними підстави для нарахування ОСОБА_1 3400 грн. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. та 2738,38 грн. штрафів.

Заборгованість за тілом кредиту визначається судом, виходячи з наданого позивачем розрахунку заборгованості з урахуванням строків позовної давності.

При застосуванні правил позовної давності за кредитами з використанням платіжних карт слід виходити з того, що за Правилами картка діє в межах визначеного нею строку, який одночасно є строком повного погашення кредиту. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК ) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (постанова Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа № 6 -14 цс 14, постанова Верховного суду від 4 липня 2018 року по справі № 240/726/14-ц).

Розрахунок (а.с. 3-7) не містить визначення розміру обов'язкового мінімального платежу (щомісячний платіж) та його складових (кредит, проценти), але станом на 26 лютого 2014 року відповідачка не мала простроченого платежу за кредитом (а.с. 6), а поточна заборгованість за кредитом складала 3 998,96 грн. Станом на 30 травня 2014 року прострочена заборгованість за кредитом складала 443, 66 грн., а поточна - 3 551,06 грн.

В такому ж розмірі заборгованість за кредиту розраховується і станом на 31 липня 2017 року (а.с. 7).

Таким чином за наданим позивачем розрахунком, щомісячні прострочені платежі за кредитом станом на 31 липня 2017 року (звернення до суду) визначені в розмірі 443,66 грн., а поточна заборгованість (залишок кредиту) - 3 551,06 грн.

Строк дії картки - жовтень 2015 року ( а.с. 97, 120).

Отже строк повернення кредитних коштів в повному обсязі - 31 жовтня 2015 року.

Звернувшись з позовом у серпні 2017 року, банк не пропустив права вимоги 3 551,06 грн. отриманого кредиту (тіла), яке виникло з 31 жовтня 2015 року.

Прострочена заборгованість за кредитом (443,66 грн.), право на стягнення якої у позивача виникло до 1 червня 2014 року, залишилась за межами трирічного строку позовної давності, а тому стягненню не підлягає.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, і позовна давність починає перебіг після несплати чергового платежу. Отже стягненню підлягають проценти, нараховані в межах трирічного строку після 31 серпня 2014 року.

Період нарахування процентів обмежується строком дії кредитного договору (постанова Верховного Суду від 28 березня 2018 року, справа № 444/9519/12).

Дія кредитного договору ОСОБА_1, як зазначалось вище, закінчилась з закінченням строку дії кредитної карти - 31 жовтня 2015 року.

Таким чином стягненню з ОСОБА_1 підлягають проценти за період з 31 серпня 2014 року по 31 жовтня 2015 року.

Процентна ставка, що підлягає застосуванню до кредитних коштів, отриманих до лютого 2014 року, має складати - 30 %, як то застосовувалось банком.

Підвищений розмір процентної ставки (34,8 %, 43, 2 %) до коштів, отриманих до підвищення ставки, не застосовується.

Розрахунок процентів за період з 31 серпня 2014 року по 31 жовтня 2015 року складає: ((3 551,06 грн. х 30%) :360 днів х 4 276 днів = 1 260,63 грн.

На підставі викладеного колегія суддів вважає обгрунтованим вимоги ПриватБанку про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості станом на 31 липня 2017 року 3551,06 грн. за кредитом та 1260,63 грн. за процентами, а всього 4811,69 грн.

Оскільки суд першої інстанції невірно застосував правила позовної давності, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову банку.

Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та апеляційної скарги (4000 грн.) пропорційно задоволеним вимогам, а саме 332 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2018 року скасувати та постановити нове рішення.

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» за кредитним договором від 5 квітня 2006 року заборгованість станом на 31 липня 2017 року в загальному розмірі 4811,69 грн. та 332 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

Н.О.Шаманська