АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року м. Чернівці

справа № 2-4012/07

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Владичана А.І., Яремка В.В.,

секретар: Ковальчук Н.О.,

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2,

при розгляді справи за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2007 року, ухваленого під головуванням судді Мамчина П.І., -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики грошей та просив для забезпечення позову накласти арешт на рахунки та майно відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2007 року вжито заходи забезпечення позову, накладено арешт та заборонено у будь-який спосіб відчужувати будь-яке рухоме і нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, зокрема: автомобілі «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_3; «Subaru Outback», д.н.з. НОМЕР_2; квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; нежитлове приміщення по АДРЕСА_3; майно приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташоване по АДРЕСА_4, а також інше майно.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» посилаючись на необґрунтованість ухвали судді, порушення норм процесуального права просить скасувати заходи забезпечення позову, які застосовані оскаржуваною ухвалою відносно арешту квартири АДРЕСА_2, яке перебуває з 2005 року перебуває в іпотеці ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Провадження №22-ц/794/855/18 Категорія 27

При цьому вказує, що 07.10.2005 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 по кредитному договору №06-05/КФ, між АБ «Енергобанк» та ОСОБА_3, яке є титульним володільцем спірної квартири, було укладено договір іпотеки, на підставі якого і передано спірну квартиру в іпотеку.

Згідно із ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами ст.151 ЦПК України (в редакції 2004 року) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки у відповідності до заявлених вимог і повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до цього може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб (ст.152 ЦПК України в редакції 2004 року).

Згідно з роз'ясненнями п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд при розгляді заяви про забезпечення позову має пересвідчитись, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання можливого рішення про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог та відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При цьому слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, і в подальшому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та просив в рахунок забезпечення позову накласти арешт на рахунки та майно відповідача, подавши до суду як доказ довідку-список про належне ОСОБА_2 майно без жодного підтвердження належності переліченого майна відповідачу.

Як вбачається з доданих до апеляційної скарги документів, 07.10.2005 року між АБ «Енергобанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредиту №06-05/КФ, того ж дня було укладено договір іпотеки між АБ «Енергобанк» та ОСОБА_3, яка виступила майновим поручителем ОСОБА_2 та передала в іпотеку банку квартира АДРЕСА_2. Отже, власником квартири є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Мироник О.В., зареєстрованого в реєстрі за №3473 (а.с.100, 102-104), яке не була стороною (співвідповідачем) у справі, і щодо власності якої були застосовані заходи забезпечення позову.

Зазначені обставини також підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що 07.10.2005 року приватним нотаріусом Іпатовою М.М. зареєстровано заборону на нерухоме майно за №2470612 щодо квартири АДРЕСА_2 на підставі договору іпотеки, державна реєстрація іпотеки проведена 20.06.2007 року під №4519282 приватним нотаріусом Зеленською М.В., а оскаржувана ухвала (арешт нерухомого майна) зареєстрована в реєстрі обтяжень 08.01.2008 року Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою (а.с.112-113).

Щодо порушення прав апелянта, що дає право на оскарження зазначеної ухвали, колегія керується наступним.

26.10.2017 року між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір №6 про відступлення прав вимоги (а.с.105-108).

26.10.2017 року між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення прав за договором іпотеки від 07.10.2005 року, та підписано акт прийому передачі (а.с.109-111).

З наведених норм законодавства та матеріалів справи колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ «Енергобанк», а в подальшому ТОВ «ФК «Довіра» набули пріоритетного права на спірну квартиру перед ОСОБА_1 та є іпотекодержателем.

В силу ст.1 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції 2003 року) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1-2 ст.3 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції 2003 року) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Статтею 4 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції 2003 року) передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

У відповідності до ч.1 ст.1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції 2005 року) цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Згідно ст.3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Пункт «з» ч.1 ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції 2005 року) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: обмеження речових прав.

Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, не обґрунтовуючи та не мотивуючи свій висновок, наклав арешт на спірну квартиру, не перевіривши належність майна ОСОБА_2, чи перебуває вказане майно в іпотеці і чи не порушуються в даному випадку права третіх осіб.

Згідно з п.3 і п.4 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2007 року про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та заборони у будь-який спосіб відчужувати це нерухоме майно скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/

Судді - підписи /А.І. Владичан, В.В. Яремко/