КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

        Справа № 2-53/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 грудня 2009 р.                                            м. Макіївка                                                                                                                

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

головуючий суддя                              Ситенко А.І.

при секретарі                          Розсохи О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, а також зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та встановлення розміру часток подружжя у цьому майні,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги фактичним припиненням сімейних відносин і неможливістю збереження сім’ї.

Відповідачка ОСОБА_2 у жовтні 2008 року звернулась до суду із уточненою під час розгляду справи зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та встановлення розміру часток подружжя у цьому майні, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач відмовляється добровільно визнати його право власності на частину домоволодіння.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги про розірвання шлюбу, на обґрунтування яких послався на обставини, викладені у позовній заяві, та зазначив, що з 7 вересня 1974 року перебуває з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, від спільного приживання неповнолітніх дітей не мають. Між ним та дружиною внаслідок несумісності характерів, виникали суперечки та сварки, що призвело до припинення сімейних відносин та втрати любові. За цих підстав вони у березні 2007 року припинили шлюбні відносини, з того часу мешкають за різними адресами, спільного господарства не ведуть і фактично не спілкуються між собою. За час припинення сімейних відносин він дійшов висновку, що примирення між ними неможливе, а збереження шлюбу суперечить інтересам кожного з них. Посилаючись на наведені обставини, просить суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_3 Окрім того, під час шлюбу за спільні кошти вони збудували домоволодіння, яке складається з житлового будинку та господарських споруд, розташоване за адресою: місто Макіївка – 82, селище «Землянки», вулиця К.Маркса, будинок № 144. З березня 2007 році у зазначеному будинку продиває лише ОСОБА_3, він проживає за іншою адресою, однак домовленості щодо належності придбаної під час шлюбу квартири в добровільному порядку вони не досягли. Приймаючи до уваги, що зазначене нерухоме майно є об’єктом права спільної сумісної власності, він не заперечує проти задоволення позовних вимог та визнання за ним та ОСОБА_3 права власності на спірне домоволодіння по ? частини за кожним.

Відповідачка ОСОБА_3 позов про розірвання шлюбу визнала повністю, пояснивши, що причинами припинення сімейних відносин були відсутність взаємопорозуміння між нею та чоловіком. Шлюбні відносини з позивачем припинені у березні 2007 року. Вважає що шлюб з ОСОБА_1 існує формально, у зв’язку з чим не заперечує проти його розірвання. На обґрунтування зустрічних позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю та встановлення розміру часток подружжя у цьому майні ОСОБА_3 зазначила, що вона перебуває з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з 7 вересня  1974 року. Під час шлюбу, на підставі рішення Ясинівської селищної ради від 12 листопада 1975 року про виділ земельної ділянки відповідачу для будівництва житлового будинку вони за спільні кошти збудували житловий будинок та господарськи споруди розташовані за адресою: місто Макіївка, вул.. К.Марска, будинок № 144. Вважає що спірне нерухоме майно є майном що належить їй та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, тому просила суд встановити части кожного з співвласників по ? частині за кожним на зазначене нерухоме майно.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог ( ст.11 ЦПК України ), встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 7 вересня 1974 року в Ясинівській селищній раді, актовий запис № 59. Подружжя неповнолітніх дітей не має. Для кожного з подружжя цей шлюб перший.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, згідно припису статі 112 Сімейного кодексу України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. При цьому суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини – інваліда та інші обставини життя подружжя.  

Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 припинили сімейні відносини у березні 2007 року, не проживають однією сім’єю і не ведуть сумісне господарство. За цей час подружжя не здійснили дій щодо збереження родинних стосунків, між ними встановились неприязні взаємовідносини. Суд вважає, що за таких обставин надання подружжю строку для примирення у даному випадку суперечить моральним засадам суспільства.

Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані в силу вимог ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, приймаючи до уваги існуючі взаємини між подружжям, ступінь конфліктних стосунків та причини розлучення, небажання сторін продовжувати шлюбні відносини, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та збереження їх сім’ї неможливе і суперечить інтересам кожного з них, що має істотне значення, заява відповідає дійсній волі чоловіка, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розмір і розподіл судових витрат, суд приймає до уваги матеріальне і сімейне становище подружжя, та відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, вважає за необхідне витрати при реєстрації розірвання шлюбу покласти на позивача – ОСОБА_1

Згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 18 травня 1976 року ОСОБА_1 є власником домоволодіння розташованого за адресою: місто Макіївка, вул. К.Маркса, будинок № 112-а (на теперішній час номер будинку змінено на № 144), яке складається з житлового будинку (літ. - А) та господарських споруд: веранди (літ. а1), веранди (літ. а2), сараю (літ. Б-1), погребу (літ. В-1), вбиральні (літ. Г-1), водогіну та огорожі.

Відповідно до положень ст. 60 Сімейного кодексу України (ділі – СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи з положень зазначеної статті набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільно сумісної власності, тому дружина не зобов’язана доводити наявність права спільно сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, бо воно вважається таким, що належить подружжю.

З матеріалів справи убачається, що спірне домоволодіння збудоване ОСОБА_1 під час шлюбу з ОСОБА_3, за рахунок спільних сил та коштів. Ця обставина визнана сторонами у судовому засіданні, тому згідно положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді справи.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

      Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання ОСОБА_1 позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу вимог ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд визнає, що заявлений ОСОБА_3 позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані зі зверненням до суду і розглядом судової справи.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 60, 69, 70, 71, 110-112 Сімейного кодексу України, статтями 355, 370 ЦК України, суд                                          

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_3  про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_1 (дівоче прізвище - Тур), ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 7 вересня 1974 року у Ясинівській селищній раді, актовий запис № 59, розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 17 гривень,  ОСОБА_3 від сплати державного мита звільнити.

Позов ОСОБА_3  до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та встановлення розміру часток подружжя у цьому майні, задовольнити.

Визнати домоволодіння розташоване за адресою: місто Макіївка, вул. К.Маркса, будинок № 144, яке складається з житлового будинку (літ. - А), господарських споруд: веранди (літ. а1), веранди (літ. а2), сараю (літ. Б-1), погребу (літ. В-1), вбиральні (літ. Г-1), водогіну та огорожі, майном, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Визначити частки ОСОБА_1  та ОСОБА_3  у спільній сумісній власності – домоволодінні розташованому за адресою: місто Макіївка, вул. К.Маркса, будинок № 144, яке складається з житлового будинку (літ. - А), господарських споруд: веранди (літ. а1), веранди (літ. а2), сараю (літ. Б-1), погребу (літ. В-1), вбиральні (літ. Г-1), водогіну та огорожі, рівними – по одній другій частині за кожним, визнати за кожним з них право власності на визначену долю майна.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви на апеляційне оскарження.

    Суддя: