Справа №473/2776/17 30.08.2018

Провадження №22-ц/784/1426/18

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Категорія 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Миколаїв

справа № 473/2776/17-ц

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Гавор В.Б.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за скаргою

ОСОБА_1

на бездіяльність державного виконавця та дії посадової особи державної виконавчої служби

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, постановлену 6 липня 2018 року суддею Старжинською О.Є. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного тексту судового рішення не зазначена),

У С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 вересня 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 1272 158 грн. боргу за договором позики.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця та начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Вознесенський ВДВС). Заявник зазначала, що є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні щодо стягнення з боржника ОСОБА_2 грошових коштів. Стягнення заборгованості звернуте на майно боржника, в тому числі нежитлове приміщення магазину по вул.Шевченка,17/1 у м.Вознесенську, яке передано на електронні прилюдні торги. 3 лютого 2018 року вона отримала повідомлення від виконавчої служби про те, що електронні торги втретє визнані такими, що не відбулися, та їй запропоновано залишити за собою нереалізоване майно за ціною 944 790 грн. 12 лютого 2018 року вона письмово повідомила про свою згоду. Проте 19 червня 2018 року дізналась про те, що передача їй нереалізованого майна належно не оформлена, а за змістом листа начальника Вознесенського ВДВС від 27 лютого 2018 року у передачі майна, як предмета іпотеки іншого стягувача, їй відмовлено.

Посилаючись на порушення прав стягувача, ОСОБА_1 просила визнати незаконними дії начальника виконавчої служби та бездіяльність державного виконавця, зобов'язавши останнього винести постанову про передачу їй майна, скласти акт та передати нежитлове приміщення в рахунок заборгованості боржника.

Заінтересованими особами у справі залучені боржник ОСОБА_2, стягувачі ПАТ «Укрсоцбанк», Очаківська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, ТОВ «Фінансова компанія Позика», ПП «Ремус-Декор».

Заступник начальника Вознесенського ВДВС Параконний П.О., діючи також як представник відділу, скаргу не визнав, посилаючись на дотримання вимог виконавчого законодавства та Закону «Про іпотеку» при вирішенні питання про неможливість передачі іпотечного майна заявнику.

Представник зацікавленої особи - ПАТ «Укрсоцбанк» вважав вимоги ОСОБА_1 незаконними та такими, що порушують пріоритетні права банку на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок іпотечного майна.

Ухвалою Вознесенського міскрайонного суду Миколаївськорї області від 16 липня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що суд не дав оцінку всім встановленим обставинам, зокрема, відмові іпотекодержателя від пріоритетного права на задоволення вимог за рахунок іпотечного майна та порушив положення статті 49 Закону «Про іпотеку», просила ухвалу скасувати та задовольнити скаргу в повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1, представник ВДВС та треті особи не з'явились. Справу розглянуто за участі представника заявника.

Переглянувши справу за наявними в ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Прави та обов'язки державного виконавця під час вчинення дій по виконанню виконавчих документів щодо стягнення грошових коштів, порядок звернення стягнення на майно боржника та особливості виконання документів щодо звернення стягнення на іпотечне майно передбачені Законом «Про виконавче провадження», Законом «Про іпотеку» та іншими законодавчими актами.

Загальній порядок реалізації майна, на яке звернуте стягнення, передбачено статтею 61 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 41 Закону «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, як правило, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом «Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Права та обов'язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, визначені статтею 49 Закону «Про іпотеку», якою встановлено, що п ротягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Якщо іпотекодержатель не скористався цим правом, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Відповідно до частин 6,7 стаття 3 Закону «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.

Отже, діюче цивільне та виконавче законодавство передбачають здійснення реалізації предмета іпотеки в межах виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону «Про іпотеку» та виключний пріоритет іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими стягувачам и.

Судом встановлено, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 вересня 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 1272 158 грн. боргу за договором позики (а.с.18).

6 жовтня 2017 року державним виконавцем Вознесенського ВДВС відкрито виконавче провадження ВП № 54839544, яке приєднане до зведеного виконавчого провадження (ВП №50939950) (а.с. 34,36).

За обліковою карткою зведеного виконавчого провадження одним із стягувачів є ПАТ «Укрсоцбанк» за виконавчим листом №2-1492/2010 від 8 листопада 2010 року на суму 318 900,38 грн., провадження з яким відкрито 28 березня 2016 року (а.с. 32).

В процесі зведеного виконавчого провадження державним виконавцем проведено опис та арешт нерухомого майна боржника - нежитлового приміщення магазину по вул. Шевченка,17/1 у м. Вознесенську загальною площею 241,8 кв.м з метою подальшої реалізації.

Реалізація нерухомого майна здійснювалась шляхом проведення електронних торгів, які призначались на 27 жовтня 2017 року, на 6 грудня 2017 року та на 18 січня 2018 року, та визнані такими, що не відбулися (протокол №311973).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення магазину по вул.Шевченка,17/1 у м.Вознесенську є предметом іпотеки за договором іпотеки від 21 грудня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 як іпотекодавцем та ПАТ «Укрсоцбанк» як іпотекодержателем. Того ж дня нотаріусом накладено заборону відчуження іпотечного майна, зареєстрованого в реєстрі за №1784 (а.с.173-175).

10 січня 2018 року за виконавчим написом нотаріуса №169 стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 270213,81 грн. кредитного боргу ОСОБА_2 звернуте на предмет іпотеки (а.с.152).

31 січня 2018 року державним виконавцем направлено письмове повідомлення ПАТ «Укрсоцбанк» та іншим стягувачам зведеного виконавчого провадження, в тому числі і ОСОБА_4, з пропозицією вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна за ціною 944790 грн. (а.с.143).

12 лютого 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про згоду залишити нежитлове приміщення за собою (а.с. 144).

Постановою державного виконавця від 21 лютого 2018 року виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса №169 від 10 січня 2018 року приєднано до зведеного виконавчого провадження № 50929950 (а.с. 151).

Листом начальника Вознесенського ВДВС від 27 лютого 2018 року ОСОБА_4 відмовлено з передачі іпотечного майна з посиланням на переважне право іпотекодержателя одержати задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна (а.с. 153).

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки предметом спору є нежитлове приміщення магазину, яке є предметом іпотеки, а іпотекодержателем нерухомості є ПАТ «Укрсоцбанк», то саме банк має право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Наявність виконавчого напису нотаріуса №169 від 10 січня 2018 року щодо звернення стягнення 270 213,81 грн. на користь ПАТ «Укрсоцбанку» на предмет іпотеки - нежитлове приміщення магазину по вул. Шевченка, 17/1 визначає необхідність його реалізації за правилами Закону «Про іпотеку».

Зазначені обставини зумовили відмову державного виконавця та начальника відділу виконавчої служби передати ОСОБА_1 на її письмову вимогу нерухоме майно в рахунок боргу та призначення електронних торгів за виконавчим написом нотаріуса з дотриманням Закону «Про іпотеку».

Не встановивши протиправної бездіяльності державного виконавця та незаконності дій начальника Вознесенського ВДВС, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам цивільного та виконавчого законодавства.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про порушення особами, дії яких оскаржуються, вимог статті 49 Закону «Про іпотеку». Матеріали справи не містять відомостей про те, що за результатами третіх прилюдних торгів, які визнані такими, що не відбулись, ПАТ «Укрсоцбанк» відмовився від прав, передбачених частиною 1 цієї норми.

Крім того, наслідком відмови іпотекодержателя є можливість припинення іпотеки судом з подальшим здійсненням виконавчих дій за правилами виконавчого провадження.

Проте в матеріалах справи відсутні відомості про припинення іпотеки судом.

Отже порушень суб'єктами оскарження правил статті 49 Закону «Про іпотеку» судом не встановлено. Інших порушень державного виконавця та начальника відділу виконавчої служби заявник не зазначала.

Відомості про повернення виконавчих документів ПАТ «Укрсоцбанк» у серпні 2018 року, які надані представником позивачки в судове засідання апеляційного суду, не впливають на оцінку законності дій державного виконавця та начальника відділу станом на лютий 2018 року, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повний текст постанови складено 30 серпня 2018 року.