ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"03" серпня 2006 р. | Справа № 8-11/51-05-1727А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Величко Т.А.,
суддів: Бандури Л.І., Бойко Л.І.
при секретарі судового засідання Храмшиній І.В.
за участю представників сторін:
від позивача –Тернова Т.В.;
від відповідача –Тарасенко В.С.;
від прокуратури –не з’явився, про час та місце засідання повідомлений належним чином,
розглянувши апеляційні скарги Заступника прокурора Приморського району м. Одеси та Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову господарського суду Одеської області від 14.06.2006р.
зі справи № 8-11/51-05-1727А
за позовом Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до ТОВ „Новолог”
про стягнення 545050,08 грн.
встановив:
Заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Українсько-австрійсько-німецького спільного підприємства „Новолог” штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів у 2002р. у сумі 545 050,08 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2005р. (суддя Власова С.Г.) позов задоволено, стягнуто з Українсько-австрійсько-німецького спільного підприємства „Новолог” на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 545 050,08 грн. та судові витрати. Судове рішення мотивовано невиконанням Підприємством обов’язку зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, покладеного на нього ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХІІ.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2005р. (колегія суддів у складі: Жеков В.І. –головуючий, судді Картере В.І. та Пироговський В.Т.) рішення місцевого суду скасовано та в позові відмовлено. Своє рішення апеляційна інстанція мотивувала тим, що було недоведено вину Підприємства у невиконанні нормативу з працевлаштування інвалідів.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2005р. (колегія суддів у складі: Селіваненко В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. та Львов Б.Ю.) постанова Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2005р. і рішення господарського суду Одеської області від 28.04.2005р. скасовані, справа передана на новий розгляд із зобов’язанням дати обставинам справи та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону. Касаційна інстанція в основу свого рішення поклала нез’ясованість судами причин, з яких органами, визначеними у ст. 18 ЗУ„Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХІІ, не направлялися до Підприємства для працевлаштування інваліди у необхідній кількості, а також невстановленість наявності чи відсутності причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) Підприємства та невиконанням ним встановленого нормативу.
При новому розгляді стало відомо, що згідно Статуту Українсько-австрійсько-німецького СП „Новолог” перейменовано у ТОВ „Новолог”, яке є його правонаступником.
14.06.2006р. господарським судом Одеської області (суддя Атанова Т.О.) було прийнято постанову, якою у позові Заступнику прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було відмовлено повністю. Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивач звернувся із позовною заявою з пропуском строку позовної давності без клопотання про відновлення цього строку.
12.07.2006р. порушено апеляційне провадження за скаргами Заступника прокурора Приморського району м. Одеси та Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, де поставлено питання про скасування постанови господарського суду Одеської області від 14.06.2006р. і прийняття нової постанови, якою задовольнити позовні вимоги Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ТОВ „Новолог” на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок Державного казначейства суми штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 545 050,08 грн.
Доводи скаржників грунтуються на неправильному застосуванні судом норм матеріального права (п. 3, п. 5, п. 10, п. 14 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”; Постанова КМУ „Про затвердження порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень ФСЗІ, акумуляції, обліку та використання цих коштів” № 1767 від 28.12.2001р.). ТОВ „Новолог” не створило за власні кошти 18 робочих місць для працевлаштування інвалідів і не інформувало державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
У запереченні на апеляційні скарги ТОВ „Новолог” просило залишити скарги без задоволення, а постанову господарського суду від 14.06.2006р. –без змін з тих підстав, що прийнята вона з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Згідно із ч.1 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 № 875 для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Актом перевірки № 119 „а” від 28.10.04р. щодо створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на СП „Новолог” встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 463 особи, чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно 4% нормативу –19 осіб, фактично працювала –1 особа.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону № 875 підприємства, установи і організації, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно ч.2 п. 5 „Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого постановою КМУ від 28.12.01 №1767, середня річна заробітна плата на підприємстві обчислюється шляхом ділення суми нарахувань фонду оплати праці, як в грошовій так і в натуральній розмір на середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу.
За розрахунком позивача, сума штрафних санкцій за нестворення 18 робочих місць для працевлаштування інвалідів на ТОВ „Новолог” становить 545050,08 грн.
Згідно з ч.3 ст.20 Закону №875, сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
„Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженим постановою КМ України від 03.05.95 № 314, визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої праці на підприємстві (об’єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохорнапраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту інвалідів та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (п.5).
Ч.1 ст.18 Закону № 875 і п.10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
П.14 Положення встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Отже, законодавство України обов’язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів поклало на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, (об’єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
Зокрема, наказом Державного комітету статистики України від 06.07.98 №244, зареєстрованим в Мінюсті України 17.07.98 за №464/2904, затверджено Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами 33-ПН „Звіт про наявність вільних місць (вакантних посад) та потребу в працівниках”. Цей звіт подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому органу зайнятості 28 числа щомісячно.
Пояснення представників сторін та матеріали справи підтверджують, що відповідачем не надано доказів розроблення заходів щодо створення робочих місць для інвалідів, інформування державну службу зайнятості та Відділення про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Але санкції, передбачені ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” є адміністративно –господарськими санкціями, передбаченими ст.20 Господарського Кодексу України, які згідно припису ч.4 ст.217 ГКУ застосовуються у встановленому законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Ч.2 ст.238 ГКУ передбачено, що адміністративно –господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, в даному випадку –Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Ч.1 ст. 239 встановлено, що серед адміністративно –господарських санкцій, які органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень, та у порядку, встановленому законом, можуть застосовуватися до суб’єктів господарювання є адміністративно –господарський штраф.
Ч.1 ст. 241 ГКУ визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Приписом ст.250 ГКУ встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Штрафні санкції за нестворення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2002р. підлягали оплаті до 15.04.2003р., акт перевірки, яким встановлено порушення, складено 28.10.2004р., з позовом відділення звернулося в лютому 2005р.
Таким чином господарський суд підставно зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову в зв’язку з пропуском строку позовної давності без клопотання про відновлення цього строку.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення місцевого суду і задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України,
колегія суддів ухвалила:
Постанову господарського суду Одеської області від 14.06.2006р. у справі №8-11/51-05-1727А залишити без змін, апеляційні скарги –без задоволення.
Головуючий суддя Т.А. Величко
Судді : Л.І. Бандура
Л.І. Бойко