Справа № 2-676/2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року                                 Сквирський районний суд Київської області

в складі: головуючого судді – Клочко В.М.

               при секретарі судових засідань – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області справу  за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про спростування відповідачем недостовірної інформації і як таку, що принижує його честь і гідність, викладену відповідачем ОСОБА_3 у заяві до Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області від 12.07.2007 року ( зареєстровану в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочин, що вчиненні або готуються за № 1245 ) шляхом направлення до Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області відповідної заяви, а також особистих повідомлень особам, що були опитані працівниками міліції при перевірці заяви, а саме : про те, що ОСОБА_2, 11 липня ввечері, після 20 години, прибув до мого будинку для з’ясування питання про межу між нашими земельними ділянками, а не нападав на мене  у моєму власному будинку, що належить мені на правах приватної власності. Не застосовував до мене фізичну силу, не наносив мені декілька ударів в область грудей; я не втрачав рівновагу і не вдарявся потилицею об двері. ОСОБА_2 не робив спроби нанести мені удари, не продовжував брутально обзивати мене, не погрожував мені фізичною розправою за допомогою мисливської зброї, якою він володіє. Не людської агресії з боку ОСОБА_2 не було та стягнути з відповідача на його користь 1 грн. моральної шкоди посилаючись на те, що ОСОБА_3 12.07.2007 року подав заяву до Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області в якій зазначив : „ ОСОБА_4 прийняти відповідні міри до жителя                         ІНФОРМАЦІЯ_1, який вчора, 11 липня ввечері, після 20 години, напав на мене у моєму власному будинку, що належить мені на правах приватної власності. Застосував до мене фізичну силу, наніс мені декілька ударів в область грудей, я втративши рівновагу сильно вдарився потилицею об двері. З великими зусиллями я випроводив його з будинку на подвір’я, а потім за хвіртку із власного подвір’я. Під час цього ОСОБА_2 неодноразово робив спроби нанести мені удари, продовжував брутально обзивати мене, весь час погрожував мені фізичною розправою за допомогою мисливської зброї, якою він володіє.

ОСОБА_4 прийняти невідкладні міри до гр. ОСОБА_2, тому що я боюся за власне життя і життя членів своєї сім’ї.

Причин, які визвали нелюдську агресію до мене з боку ОСОБА_2 я не знаходжу. „

Вважає, що відповідач навмисно, з метою приниження честі і гідності розповсюдив про нього недостовірну інформацію шляхом подачі заяви до Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області.

Вважає, що недостовірною викладеною інформацією в заяві є :

- напад позивача ОСОБА_3 у власному будинку;

- застосуванням позивачем до відповідача фізичної сили, нанесення декількох ударів в область грудей, втрата рівноваги і одержання травм від падіння відповідачем;

- з великими зусиллями випровадив позивача за хвіртку із власного подвір’я;

- брутальне обзивання позивачем відповідача;

- погрози фізичної розправою за допомогою мисливської зброї;

- страх відповідача за власне життя і життя членів своєї сім’ї;

- причини, які визвали нелюдську агресію до ОСОБА_3 з боку позивача.

З метою перевірки викладених у заяві відомостей ст. о/у КМСН Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_5,  дільничний інспектор цього ж райвідділу ОСОБА_6 опитали сусідів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_11, а також його, при цьому повідомили їх про зміст заяви ОСОБА_3.

Під час перевірки, заяви працівниками міліції ОСОБА_3, відмовився від проходження  судово – медичного освідування, що свідчить що останній не мав наміру захищати свої права, а в поясненні надав інформацію, яка не підтверджує викладені факти у заяві.

Таким чином, в очах жителів села з заяви ОСОБА_3 він виглядав, як особа, що вчинила протиправні дії, є суспільно небезпечною і до неї необхідно прийняти відповідні міри.

По місцю роботи та проживання він характеризується позитивно.

Крім того, відповідно до Великого тлумачного словника української мови (уклад 1 голов. Ред.. В27 ОСОБА_12. – Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2003-1400с) дає тлумачення термінів :

честь – сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській та особистій поведінці ( громадська, станова, професійна і та ін. Гідністю людини, добра не заплямована репутація, авторитет людини її чесна незаплямована репутація, авторитет людини, її чесне ім’я.);

гідність, як сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. Усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов’язку;

нападати, напасти 1. Накидатись на кого, що – не будь, щоб захопити, пограбувати, знищити та інше;

нелюдський 1. Не властивий людині, нехарактерний для людини, не такий як у людей. 3 Дуже жорстокий, немилосердний, деспотичний / негідний людини, ганебний ;

агресія неспровокований збройний напад однієї держави на іншу з метою загарбання її території, ліквідація чи обмеження її незалежності;

агресор той хто вдається до агресії / нападник, загарбник.

В результаті розповсюдження зазначеної недостовірної інформації йому також була завдана і моральна шкода, яка виразилась в тому, що під час перевірки заяви ОСОБА_3 працівники міліції опитували його, складали пояснення, перевіряли дозвіл на зберігання мисливської зброї, заходили в його будинок під приводом перевірки викладених у заяві фактів. Серед жителів села склалася думка про його протиправну поведінку. У результаті чого він втратив душевну рівновагу та змушений був витрачати додаткові зусилля для нормалізації життя.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав повністю, посилаючись на наведені вище обставини та просив ухвалити рішення по суті позовних вимог, зазначаючи при цьому, що відповідачу він особисто тілесних ушкоджень не наносив взагалі та не виражався в його адресу брутальною лайкою, а заходив з метою врегулювання земельного спору і ОСОБА_3 навмисно написав у заяві завідомо неправдиві відомості.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав повністю посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_2 тривалий час існують неприязні стосунки у зв’язку із земельним спором.

Так, 11.07.2007 року близько 20 год. до нього додому зайшов                  ОСОБА_2 і в брутальній формі вимагав підписати акт про погодження меж земельної ділянки. На його зауваження поводитись більш коректно не реагував та наніс йому декілька ударів в область грудей, чим спричинив тілесні ушкодження.

З метою захисту своїх прав він 12.07.2007 року звернувся до Сквирського РВ ГУ МВС України із заявою в якій просив прийняти міри до ОСОБА_2, щоб запобігти подібного у майбутньому. Під час, опитування працівники міліції Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області не пояснили йому, що треба обов’язково пройти судово-медичне обстеження. В результаті нанесених йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2, у нього погіршився стан здоров’я і він проходив лікування.  Також, про результати перевірки по його заяві він довідався у судовому засіданні і після цього звернувся до прокуратури Сквирського району Київської області з вимогою скасувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, як незаконну.

Про інцендент, що стався між ним та його сусідом ОСОБА_2 він крім працівників міліції взагалі нікому не повідомляв.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_11 показали, що в літку 2007 року до них заходили працівники міліції і запитали, що сталось у вечірній час у домоволодінні ОСОБА_3. Пояснити вони нічого не змогли тому, що будинок ОСОБА_3 знаходиться на значній відстані від їхніх будинків і вони нічого не бачили і не чули. В розмові із ними сусід ОСОБА_3 про взаємовідносини із ОСОБА_2 їм нічого не повідомляв.

Судом встановлено, що 12.07.2007 року ОСОБА_3 звернувся до Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області із заявою у якій зокрема зазначено наступне : „ОСОБА_4 прийняти відповідні міри до жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, який вчора, 11 липня ввечері, після 20 години, напав на мене у моєму власному будинку, що належить мені на правах приватної власності. Застосував до мене фізичну силу, наніс мені декілька ударів в область грудей, я втративши рівновагу сильно вдарився потилицею об двері. З великими зусиллями я випроводив його з будинку на подвір’я, а потім за хвіртку із власного подвір’я. Під час цього ОСОБА_2 неодноразово робив спроби нанести мені удари, продовжував брутально обзивати мене, весь час погрожував мені фізичною розправою за допомогою мисливської зброї, якою він володіє.

ОСОБА_4 прийняти невідкладні міри до гр. ОСОБА_2, тому що я боюся за власне життя і життя членів своєї сім’ї.

Причин, які визвали нелюдську агресію до мене з боку ОСОБА_2 я не знаходжу. „

На підставі заяви ОСОБА_3  ДІМ Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області провів перевірку та виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 122,129,296 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України.

22.05.2009 року прокурором Сквирського району Київської області була винесена постанова про скасування постанови про відмови в порушенні кримінальної справи від 21.07.2009 року, оскільки не проведене судово – медичне дослідження на предмет встановлення тяжкості заподіяних ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. Крім того, дільничний у постанові зазначив, що заявник відмовився від проходження освідування, що не відповідає дійсності.

25.09.2009 року ДІМ Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області по результатам додаткової перевірки матеріалів по заяві ОСОБА_3, знову   виніс постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених                              ст.ст. 122,129,296 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України.

12.10.2009 року заступником прокурора Сквирського району Київської області була винесена постанова про скасування постанови про відмову в порушення кримінальної від 25.09.2009 року відносно ОСОБА_2 у зв’язку з тим, що в постанові від 25.09.2009 року констатовано наявність в діях              ОСОБА_2 складу злочину передбаченого ст.125 КК України, проте судово –медичне дослідження на предмет встановлення тяжкості заподіяних                  ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не проведено, вказівки прокурора не виконано. Натомість працівник органу дізнання обмежився лише відібранням пояснення в заявника ОСОБА_3, в якому вказав, що останній відмовляється від проведення СМД. Відмову від направлення на судово-медичне дослідження ОСОБА_3 заперечує, з цього приводу звернувся до прокуратури району.

Згідно акту судово-медичного дослідження № 44/д від 20.10.2009 року слідує, що при вивченні медичних документів на ім’я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 виявленні пошкодження : струс головного мозку. Описане тілесне ушкодження могло виникнути від дії тупих предметів або при падінні на такі, можливо в час та за обставин вказаних у направленні і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров’я.

30.10.2009 року ДІМ Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області  повторно було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи  за результатам додаткової перевірки матеріалів по заяві ОСОБА_3 відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 296,125 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України.

Причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність підстав для спростування поширених відповідачем відомостей, що не відповідають дійсності, та стягнення компенсації за заподіяну моральну (немайнову) шкоду.

За приписами ч.1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

За приписом статті 14 Закону України "Про інформацію" поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Відповідно до частини третьої статті 277 Цивільного кодексу України  негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Тобто цією нормою встановлюється презумпція недостовірності негативної інформації про особу.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.90 N 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" (далі - Постанова N 7) визначено, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Законом України "Про звернення громадян" передбачено можливість звернення громадян та юридичних осіб до органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Статтею 1 Закону України „Про міліцію” передбачено, що міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. 

Дане положення кореспондується із ст. 40 Конституції України в якій закріплено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування  та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звернення до правоохоронного чи державного органу із заявою або скаргою про неправомірні дії іншої особи, якщо цей орган наділений владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника, не може розцінюватись як поширення неправдивих відомостей.

Це  узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, що знайшло своє відображення в постанові Пленуму Верховного суду України  від 27.02.2009 року за № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Право висловлювати судження, оцінки, думки гарантовано                                          ст. 34 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Це право закріплено також в ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства.

Частиною першою та другою статті 471 Закону України „Про інформацію” визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону: всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій; реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Як убачається зі змісту заяви ОСОБА_3, наведені в них висловлювання,  є оціночними судженнями дій ОСОБА_2.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи, що спірні положення заяви ОСОБА_3 до правоохоронного органу мають характер оціночних суджень, а також не містять відомостей, які не відповідали б дійсності та негативно впливали б на ділову репутацію позивача, та за відсутності доказів заподіяння моральної шкоди суд приходить до висновку щодо необхідності відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної (немайнової) шкоди.  

Керуючись ст.ст. 34,35,40 Конституції України,  ст.ст.  10,61,79,84, 88, 131,212-215,218, ЦПК України, ст.ст. 23,200,1167  ЦК України, -

вирішив:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної (немайнової) шкоди відмовити в повному обсязі

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя :

Секретар :