УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/357/18 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С.

Категорія 30 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

Трояновської Г.С.

секретаря

судового засідання Кучерявого О.В.

з участю позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 06 липня 2018 року під головуванням судді Рожкової О.С.

у цивільній справі №278/357/18 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області, третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. Просив визнати, що прийняття Верховною Радою України Закону України №213-1 від 01.04.2015 року, яким внесені незаконні зміни до першого речення частини першої ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та виконання цього закону Пенсійним фондом України, завдало йому матеріальної шкоди; зобов'язати відповідача - Державу Україна в особі Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області відшкодувати завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 12 422,60 грн. з нарахуванням індексації на втрачені ним доходи. При цьому індексацію просив нараховувати на момент виконання рішення суду; зобов'язати відповідача - Державу Україна в особі Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області відшкодувати йому завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що у зв'язку з прийняттям ВР України ЗУ №213-1 від 01.04.2015 року, яким внесені незаконні зміни до першого речення частини першої ст.54 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" йому було припинено виплату військової пенсії в період з 01.04.2015 року по 12.11.2015року, чим завдано значної матеріальної шкоди. Згідно з п.1 ст.22 ЦК України особа, якій нанесені збитки в результаті порушення її матеріальних прав, має право на їх відшкодування в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 06 липня 2018 року задоволено клопотання представника Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області про закриття провадження у справі. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Роз'яснено ОСОБА_3, що з вказаними позовними вимогами слід звертатися в порядку адміністративного судочинства.

Зобов'язано Управління державної казначейської служби України у м.Житомирі Житомирської області повернути ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 640,00 грн. відповідно до квитанції №15 від 12.02.2018 року та судовий збір в розмірі 1 474,40 грн. відповідно до квитанції №48 від 04.05.2018 року.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначену ухвалу суду як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. На думку апелянта, рішенням суду першої інстанції упереджене та не відповідає чинному законодавству. Апелянт вважає помилковими висновки суду, що невиплата йому військової пенсії з 01.04.2015 по 12.11.2015 рік не є матеріальною шкодою, адже матеріальна шкода являє собою майнові втрати - зменшення вартості пошкодженої речі, зменшення чи втрату доходу. При зверненні до суду він заявляв позовні вимоги про відшкодування втраченого ним доходу, що був викликаний незаконними рішеннями Верховної Ради України, що, на його переконання, і є матеріальною шкодою.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд виходив з того, що в даному випадку має місце публічний спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зокрема суд посилався на п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки вважав, що спір про стягнення матеріальної та моральної шкоди тісно пов'язаний із вирішенням спору щодо реалізації функцій суб'єктів владних повноважень. Вказані відносини за своєю правовою природою є бюджетно-фінансовими, тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте, погодитися з висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з»ясування всіх обставин справи.

Так, згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача грунтуються на положеннях Цивільного Кодексу України (ст.ст.1166,1175 ЦК) та зводяться до того, що невиплачена йому пенсія є майновою шкодою у вигляді неотриманого доходу.

Неправомірними, на переконання позивача, діями відповідача, йому також заподіяно і моральної шкоди.

Із змісту ч.ч.1 та 3 ст.13 ЦПК випливає, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог. При цьому учасник справи вправі розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За наведених обставин суд помилково вважав, що в даному випадку має місце спір із суб»єктом владних повноважень з приводу невиплати пенсії та безпідставно закрив провадження у справі.

У зв»язку з наведеним та відповідно до п.3ч.1ст.379 ЦПК оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - поверненню до суду першої інстанції для розгляду її по суті.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,379,381-384,389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити.

Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 06 липня 2018 року скасувати. Справу направити до Корольовського районного суду м.Житомира для продовження її розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 30.08.2018р.