Кодимський районний суд Одеської області

__________________________________________________________________________________________

      Справа № 503/1569/18

2/503/685/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  27.08.2018 року м. Кодима Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області в складі:

                                 головуючого судді                          Гури А.І.

                         при секретарі                                   Поліковській О.І.

                         учасники справи: позивач ОСОБА_1

           відповідач - Грабівська сільська рада Кодимського району Одеської області

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Грабівської сільської ради, Кодимського району, Одеської області, про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про встановлення факту родинних відносин, факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті її матері – ОСОБА_2, померлої 26 березня 1999 року.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 26 березня 1999 року померла її мати ОСОБА_2, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної частки (паю) розміром 2.71 га із земель Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області, яка належала їй на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0248060, виданого Кодимською районною державною адміністрацією та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) 22 квітня 1997 року за №178. Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року, норми цього Кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто, після 01 січня 2004 року. Правила Книги шостої цього Кодексу застосовуються до спадщини, яка відкрилась до 01 січня 2004 року та не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання цим Кодексом чинності. Враховуючи те, що спадщина ОСОБА_2 відкрилася до 01 січня 2004 року, у передбаченому Цивільним кодексом України в редакції 1963 року була прийнята позивачем за фактом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном померлої, позивач вважає, що для вирішення вказаного позову слід застосовувати норми ЦК України в редакції 1963 року. Крім неї, спадкоємців більше немає. Вона є донькою померлої, що підтверджується свідоцтвом про її народження, однак у цьому свідоцтві прізвище матері вказано "Скрипник", яке вона після шлюбу змінила на "Білоус", однак реєстрація шлюбу матері мала місце дуже давно та за межами України, тому жодні відомості про актовий запис про шлюб матері не збереглись. Просить встановити цей факт в судовому порядку. На час відкриття спадщини вона постійно доглядала за матір'ю, допомагала їй у побуті (в придбанні їжі, одягу, тощо), хоронила її, доглядала та до цього часу утримує її майно, що свідчить про прийняття нею спадщини померлої матері, оскільки вона фактично вступила у володіння та управління її спадковим майном. Відповідно до закону спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов'язаний звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Виконуючи зазначений припис Закону вона звернулась до нотаріуса з відповідною заявою, однак, нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з недоведеністю родинних відносин з померлою та через відсутність оригіналу сертифікату на земельну частку (пай) померлої. Цей документ вона втратила. Про втрату правовстановлюючого документу вона публікувала оголошення в газеті «Вісті Кодимщини». Це до позитивного результату не дало. Все вище викладене і змусило її звернутися до суду за захистом свого права. Просить встановити факт родинних відносин між нею та померлою ОСОБА_2, як між донькою та матір'ю, встановити факт прийняття спадщини померлої матері та визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 право власності на земельну частку (пай) у розмірі 2.71 умовних кадастрових гектари із земель Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області, яка належала померлій відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0248060, виданого 22 квітня 1997 року Кодимською районною державною адміністрацією та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №178, який був утрачений.

В судове засідання позивач не з'явилась, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши заяву про визнання позову та розгляд справи за його відсутністю. Проти позову не заперечує.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України (неявка в судове засідання всіх учасників справи) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ЖД №175224, виданого 26 березня 1999 року Грабівською сільською радою Кодимського району Одеської області, ОСОБА_2 померла 26 березня 1999 року, актовий запис №12.

Згідно свідоцтва про народження серії ІV-УР №1107612, виданого 24 травня 1963 року Писарівською сільською радою Кодимського (на час видачі – Балтського) району Одеської області, батьками народженої 07 травня 1963 року позивача ОСОБА_1 (до шлюбу – ОСОБА_3) є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, актовий запис №45.

Згідно свідоцтва про шлюб серії ІІ-ЖД №430323, виданого 16 вересня 1986 року відділом РАЦМ м.Кодима Одеської області, позивач 16 вересня 1986 року уклала шлюб з ОСОБА_5, змінивши своє дошлюбне прізвище "Скрипник" на "Коваль", актовий запис №75.

Відомості про реєстрацію матір'ю позивача шлюбу та зміну нею свого дошлюбного прізвища "Скрипник" на "Білоус" не збереглися.

Згідно оголошення в газеті «Вісті Кодимщини» від 25 серпня 2018 року, втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0248060 розміром 2.71 в умовних кадастрових гектари, виданий Кодимською РДА по Грабівській сільській раді на ім'я ОСОБА_2, вважати недійсним.

Згідно  листа №1185/02-14 від 18 серпня 2018 року Державного нотаріуса Кодимської державної нотаріальної контори, видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 не є можливим, оскільки не надано доказів родинних стосунків та оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ЖД №175224, виданого 26 березня 1999 року Грабівською сільською радою Кодимського району Одеської області, ОСОБА_2 померла в с.Грабове Кодимського району Одеської області.

Дослідивши вимоги позивача, та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов може бути задоволеним у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.  

Згідно статті 10 ЦПК України (ч.1-4) суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи встановлено наступне.

Спадкодавець ОСОБА_2І померла 26 березня 1999 року, що вбачається з дослідженого в судовому засіданні свідоцтва про смерть серії І-ЖД №175224, виданого 26 березня 1999 року Грабівською сільською радою Кодимського району Одеської області.

У спорі, що виник, суд вважає правильним застосування положень Цивільного кодексу України в редакція 1963 року, виходячи з наступного.

  Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року (п.п.4,5) передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.  Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.1 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах по спадкування» роз’яснив, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР, якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.

Отже, норми п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК України в редакції 1963 року.

Статтею 524 ЦК України в редакції 1963 року встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом або за заповітом.

Спадкоємство за законом здійснюється у разі відсутності заповіту.

Встановлено, що заповіту померла ОСОБА_2 не склала, тому відповідно до ст.529 ЦК України в редакції 1963 року на день смерті єдиним її спадкоємцем за законом першої черги була її донька – позивач ОСОБА_1

Відповідно до ст.ст.525 та 526 ЦК України в редакції 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем її відкриття – останнє постійне місце проживання спадкодавця.

ОСОБА_2 померла 26 березня 1999 року в с.Грабове Кодимського району, тому часом відкриття спадщини є 26 березня 1999 року, а місцем її відкриття - с.Грабове Кодимського району Одеської області.

Відповідно до ст.548 ЦК України в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Позивач до дня смерті матері через її похилий вік та поганий стан здоров'я (церебральний атеросклероз) постійно доглядала за нею, допомагала їй у придбанні їжі, одягу та ліків, допомагала у побуті, після смерті похоронила її, проводила поминальні обіди, доглядала та до цього часу доглядає за її майном, всі її правовстановлюючі документи знаходяться у позивача, що згідно з п.2 ч.1 ст.549 ЦК України в редакції 1963 року свідчить про прийняття позивачем спадщини померлої матері, оскільки вона фактично вступила в управління та володіння належним померлій спадковим майном.

Прийнявши фактично спадщину матері, позивач звернулась до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину померлої за законом, однак нотаріус листом №1185/02-14 від 18 серпня 2018 року відмовила у видачі цього свідоцтва через відсутність документального підтвердження родинною зв'язку позивача з матір'ю та через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу – сертифікату на право на земельну частку (пай), який втрачений.

Зазначені обставини і змусили позивача звернутись до суду з позовом про захист свого порушеного права.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293, п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України в судовому порядку може бути встановлено факт родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з роз’ясненнями, які є в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, суд може розглядати справи про встановлення юридичних фактів, які породжують юридичні наслідки, зокрема, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Факт родинних відносин між позивачем та померлою ОСОБА_2 підтверджується наступним.

Так, згідно свідоцтва про народження серії ІV-УР №1107612, виданого 24 травня 1963 року Писарівською сільською радою Кодимського району Одеської області, батьками позивача є ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Згідно свідоцтва про шлюб серії ІІ-ЖД №430323, виданого 16 вересня 1986 року відділом РАЦМ м.Кодима Одеської області, позивач 16 вересня 1986 року уклала шлюб з ОСОБА_5, змінивши своє дошлюбне прізвище "Скрипник" на "Коваль".

Водночас, будь-які відомості про реєстрацію матір'ю позивача шлюбу та зміну нею свого дошлюбного прізвища "Скрипник" на "Білоус" не збереглися, що перешкоджає позивачеві у позасудовому порядку довести своє родинні відносини з померлою, тому цей юридичний факт може бути встановлений в судовому порядку.

При цьому, з огляду на наявність спадкового спору щодо прийняття спадщини померлої, зазначений юридичний факт може бути встановлено в позовному провадженні одночасно із вирішенням спору про право (ч.6 ст.294 ЦПК України).

Стосовно іншої підстави для відмови нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема – відсутності правовстановлюючого документу на спадкове майно - сертифікату на право на земельну частку (пай), суд виходить з того, що відсутність оригіналу цього правовстановлюючого документу, який відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», є основним та єдиним документом, що посвідчує право особи на земельну частку (пай), відповідно до п.2 Глави 7, п.1 Глави 13 розділу І та п/п.4.12 п.4 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції №296/5 від 22 лютого 2012 року, є підставою для відмови у вчиненні нотаріусом відповідної нотаріальної дії, зокрема - відмови у видачі спадкоємцеві свідоцтва про право на спадщину.

Підтвердженням того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) був позивачем утрачений є досліджена в судовому засіданні публікація оголошення про це в газеті «Вісті Кодимщини» від 25 серпня 2018 року.

У зв'язку з цим Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» №4 від 24 червня 1983 року, якщо позивач протягом встановленого строку для прийняття спадщини вступив в управління та володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання за ним права власності на спадкове майно.

Докази, надані позивачем є належними, допустимими, достовірними і достатніми (ст.ст.77-80 ЦПК України).

Отже, звернення до суду за захистом свого права (ст.16 ЦК України) позивачем є обґрунтованим, оскільки воно продиктоване тою обставиною, що при зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, з'ясувалося, що відсутні документи на спадкове майно, а також відсутні відомості про родинні відносини спадкоємця зі спадкодавцем.

З огляду на викладене суд констатує, що позивач за нормами п.2 ч.1 ст.549 ЦК України в редакції 1963 року прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, набувши тим самим право власності на належне померлій спадкове майно: земельну частку (пай) у розмірі 2,71 умовних кадастрових гектари із земель Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0248060, виданого Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) 22 квітня 1997 року за №178, який був утрачений.

 Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.524, 525, 526, 529,548,549,549 ЦК України в редакції 1963 року, керуючись ст.ст.315 ч.1, 263-265 ЦПК України, суд

                                                  В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Грабівської сільської ради, Кодимського району, Одеської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно задовольнити в повному обсязі.

 Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та померлою 26 березня 1999 року ОСОБА_2, як між донькою та матір'ю.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 відповідно до п.2 ч.1 ст.549 ЦК України в редакції 1963 року спадщини померлої 26 березня 1999 року матері ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлої 26 березня 1999 року,  право власності на земельну частку (пай) у розмірі 2,71 умовних кадастрових гектари із земель Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0248060, виданого Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) 22 квітня 1997 року за №178, який був утрачений.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Відповідно до п/п15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд.

                                     Суддя                                       А.І.ГУРА