ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2018 року справа № 385/802/18(2-а/385/19/18)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В.,

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2018 року у справі №385/802/18 (головуючий 1-ї інстанції Панасюк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС про скасування постанови №449/11200/17 від 19.12.2017 року у справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 18.06.2018 року звернувся до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з позовом до Запорізької митниці ДФС, в якому просив:

- визнати незаконною та скасувати постанову від 19 грудня 2017 року у справі про порушення митних правил №0449/11200/17, якою його визнано винним у вчиненні порушень митних правил за ознаками ч.3 ст.470 Митного Кодексу України і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.,

- провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушеннням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з'ясовано всі фактичні обставини справи, судом не досліджено та не надано належної оцінки доказам.

Відповідач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Сторони про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2018 року ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження.

В суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

19.12.2017 року Запорізькою митницею ДФС України в особі заступника начальника Запорізької митниці ДФС України - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_2 винесено постанову у справі про порушення митних правил №0449/11200-17, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушень митних правил за ознаками ч.3 ст.470 Митного Кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. (а.с.7-9).

Підставою прийняття зазначеної постанови зазначено наступне.

01.08.2017 року Запорізькою митницею ДФС оформлена EMД №2017/016070 на товар - масло солодко-вершкове вагою 21969 кг вартістю 94340,00 USD, відправник - TOB «ТД «ПЕТРА», одержувач - «Джорджиан Фуд Лаин ЛТД». Товар перевозився на транспортному засобі «НОМЕР_1/НОМЕР_2», перевізник - TOB «КОМТРАНС - 2003», відповідальна особа за перевезення - водій ОСОБА_1.

Громадянин ОСОБА_1 повинен був доставити товари за вказаною вище ЕМД до Одеської митниці ДФС в строк до 24 год. 00 хв. 11.08.2017 року.

29.09.2017 року до Управління протидії митним правопорушенням Запорізької митниці ДФС надійшла службова записка в.о. начальника відділу контролю з переміщенням товарів управління організації митного контролю Запорізької митниці ДФС від 28.09.2017 року № 08-70-18-18/775 щодо недоставляння станом на 15.11.2017 року товарів до Одеської митниці ДФС за митною декларацією EMД №2017/016070.

Таким чином, громадянин ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк транзитного перевезення зазначеного товару за ЕМД №UA1 12080/2017/016070 від 01.08.2017 року більше ніж на десять діб.

Не погодившись з постановою Запорізької митниці ДФС, ОСОБА_1 оскаржив її до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність його дій та законність прийнятого ним рішення. Водночас, позивач не надав суду доказів, які б спростовували висновки Запорізької митниці ДФС.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані Митним Кодексом України.

Згідно статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 93 МК України визначено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні, крім іншого, бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 95 МК України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Нормами частини другої статті 95 МК України передбачено, що до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається час дії обставин, зазначених у статті 192 МК України.

Згідно частини першої статті 192 МК України якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний:

1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;

2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 07.08.2017 року звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, що мало місце в м.Дніпропетровськ, вул.Криворізьке шосе, 33, що підтверджується відповідним талоном-повідомленням та повідомленням Гайворонського відділу поліції ГУ Національної поліції у Кіровоградській області щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення (а.с.10, 11).

Проте, ОСОБА_1, як перевізник, не вчинив жодних дій, пов'язаних з терміновим повідомленням найближчого органу доходів і зборів про обставини події, як це передбачено нормами частини першої статті 192 МК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що після викрадення автомобіля перебував у шоковому стані, що позбавило його можливості вірно оцінити обстановку та прийняти вірні рішення. Разом з тим, він у встановлені строки, тобто до 11.08.2017 року, звернувся в правоохоронні органи з заявою про скоєння злочину та цьому не завадив «шоковий стан».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною першою статті 192 МК України визначено обов'язок перевізника повідомити про обставини події саме органи доходів і зборів, а не інші органи.

Позивач ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів своєчасного повідомлення органів доходів і зборів про обставини події, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Також позивач зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінку, не звернув увагу та не перевірив наявні докази щодо протиправних дій третіх осіб.

Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання, на 15.11.2017 року, оскільки протиправні дії третіх осіб не впливають на обов'язки перевізника, визначені нормами статті 192 МК України.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил органам доходів і зборів відповідачу не було відомо про обставини викрадення автомобіля, а тому вказана постанова прийнята відповідачем правомірно.

Крім того, з тексту наведених вище талона-повідомлення та повідомлення Гайворонського відділу поліції ГУ Національної поліції у Кіровоградській області щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення не вбачається, що позивач звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення незаконного заволодіння товаром, зазначеним за ЕМД №UA1 12080/2017/016070 від 01.08.2017 року (а.с.10, 11).

Згідно з частиною третьою статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також позивач в апеляційній скарзі зазначив, що відповідач під час притягнення його до адміністративної відповідальності порушив його право на захист, а саме не вручив йому протокол та оскаржувану постанову. Відповідач проігнорував свій обов'язок щодо опитування позивача та вручення зазначених документів через начебто велику відстань.

Разом з тим, в тексті постанови про порушення митних правил зазначається, що з метою з'ясування всіх обставин громадянину ОСОБА_1 було направлено запрошення від 03.11.2017 року для прибуття до управління протидії митним правопорушенням Запорізької митниці ДФС 14.11.2017 року для надання пояснень. На виклик зазначений громадянин не прибув. Причини неявки не повідомив (а.с.40, 41).

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про порушення митних правил №0449/11200/17 з повідомленням про права та зазначенням місця і часу розгляду справи надіслано ОСОБА_1 15.11.2018 року за адресою: 26300 м.Гайворон, вул.Струньківська, 10. ОСОБА_1 вдруге було запропоновано прибути до Запорізької митниці ДФС з метою надання пояснень по змісту протоколу про порушення митних правил, а в разі неможливості прибуття направити пояснення за адресою Запорізької митниці ДФС (а.с.42-43, 44-46).

Під час провадження у справі про порушення митних правил ОСОБА_1 за вказаною вище адресою також направлено повістку про явку до Запорізької митниці ДФС 01.12.2017 року для з'ясування обставин вчинення порушення митних правил (а.с.49).

01.12.2017 року ОСОБА_1 до Запорізької митниці не прибув.

Також, у порядку статті 518 МК України Запорізька митниця ДФС з метою з'ясування всіх обставин по факту недоставляння товару в митний орган призначення направляла окреме доручення до Кіровоградської митниці ДФС.

Кіровоградська митниця ДФС повідомила Запорізьку митницю ДФС, що ОСОБА_1 направлено лист-запрошення для явки його до Кіровоградської митниці ДФС. Зокрема в листі ОСОБА_1 запропоновано відповісти на поставлені питання, відповіді надати в електронному вигляді.

Станом на 19.12.2017 року (дату розгляду справи про порушення митних правил) відповідь на окреме доручення щодо отримання пояснень ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС не надійшла.

Постанова в справі про порушення митних правил направлена ОСОБА_1 21.12.2017 року за адресою, вказаною вище (а.с.59).

Апелянтом вказані вище обставини не заперечуються та не спростовуються, доказів протилежного апелянтом не надано.

За таких обставин суд вважає, що відповідач не порушив право позивача на захист, оскільки вичерпав усі можливості отримати від нього пояснення стосовно дотримання ним митних правил.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність постанови у справі про порушення митних правил від 19 грудня 2017 року №0449/11200/17 відносно позивача.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено особливості розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2018 року у справі № 385/802/18 залишити без задоволення.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2018 року у справі № 385/802/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва