КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                          Справа № 2-13/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

1 грудня 2009 року                                                м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі            

головуючий суддя         Ситенко А.І.

при секретарі             Розсохи О.М.

за участю позивачки             ОСОБА_1

представника відповідачки     Ісаєвої – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист права власності шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду із уточненою і доповненою під час розгляду справи позовною заявою до ОСОБА_3 про захист права власності шляхом відшкодування матеріальної і моральної шкоди, мотивуючи вимоги створенням протиправною поведінкою відповідачки перешкод у здійсненні нею права власності та спричинення такими діями збитків.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, в обґрунтування яких послалась на факти і обставини, викладені у позовних заявах, та зазначила, що з 2 червня 2005 року вона знаходилась у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_4 та проживала однією родиною і вела сумісне господарство з ним та його батьками. На прохання ОСОБА_5 вона, як ветеринарний лікар надала допомогу свиноматці та поросятам відповідачки та стала їх доглядати. Невдовзі після опоросу свиноматки відповідачка в рахунок вдячності за надання нею ветеринарних послуг подарувала їй та ОСОБА_4 девять народившихся поросят, які залишалися у господарстві ОСОБА_3 Вона погодилась надати допомогу у вигодовуванні свиноматки, оскільки пенсії відповідачки на це не вистачало. За увесь період сумісного проживання з їх родиною вона за влані кошти придбала   тон зерна та  літрів молока на вигодовування поросят, крім того, привезла на подвір’я відповідачки кабана для спарювання з свинями вага якого складала 80 кг. Після припинення її сумісного проживання з ОСОБА_4 у березні 2006 року належний їй кабан залишився у відповідачки та важив 237 кг. Для лікування тварин вона за рахунок власних коштів купувала лікарські засоби та вітаміни на загальну суму 200 грн., окрім того домовилась про кастрацію поросят та сплатила за цю послугу власні кошти у розмірі 70 грн.

У подальшому ОСОБА_3 відмовилась повернути їй у добровільному порядку кабана, зерно і молоко, які вона витратила на вигодовування поросят і свиноматки, та відшкодувати понесені матеріальні затрати.  

 Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_3 сплачені грошові кошти за придбання ліків для надання ветеринарної допомоги та кастрацію поросят у загальному розмірі 270 грн. та вартість за цінами на теперішній час: 10 тон зерна у розмірі 4000 грн.; 150 літрів молока у сумі 600 грн.; вартість кабана з урахуванням живої ваги у розмірі 1400 грн., а також завдану протиправними діями відповідачки компенсацію моральної шкоди - 20000 грн.  

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, пославшись на його безпідставність та зазначила, що у червні 2004 року вона придбала свинку та кабанчика, яких вирощувала на своєму подвір’ї. Вночі з 24 на 25 червня 2005 року вказана свиня дала приплід у дев’ятеро поросят. Оскільки після опоросу свиня та поросята хворіли вона звернулась за наданням ветеринарної допомоги до ОСОБА_1, яка погодилась та лікувала тварин. За надані ветеринарні послуги вона розрахувалась з ОСОБА_1 грошима, а також у березні 2006 року віддала сину позивачки одну свинку вагою у 200 кг. Їй було відомо, що ОСОБА_1 підтримує стосунки з її сином ОСОБА_4, однак однією сім’єю вони ніколи не проживали. Доводи позивачки про їх сумісне проживання за її адресою є безпідставними. ОСОБА_1 ніколи своїми коштами не приймала участі у її господарстві з вирощування свиней, усі корма для їх вигодовування вона купувала за власні гроші. У квітні 2006 року позивачка самочинно забрала з її сараю належних їй чотирьох поросят, якими розпорядилась на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду у розмірі 6000 грн. З цього приводу вона зверталась до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 зазначеної шкоди. Рішенням Кіровського районного суду від 28 грудня 2006 року позов у цій частині було задоволено та стягнуто з позивачки на її користь матеріальну шкоду у розмірі 6000 грн., крім того, вказаним рішенням встановлено відсутність факту ведення сумісного господарства з ОСОБА_1 Обставини з приводу передачі їй кабана є надуманими та не відповідають дійсності, оскільки ніякого кабана від ОСОБА_1 вона не отримувала. Посилання позивачки на завдану їй моральну шкоду також носить надуманий характер та не відповідає вимогам закону, оскільки ніяких протиправних дій у відношенні до позивачки вона не припускала, у зв’язку із чим не могла завдати їй моральних страждань.          

Враховуючи викладене відповідачка та її представник – Ісаєва - ОСОБА_2 просили суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.    

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Право власності, як убачається з частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за власною волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлене судом.

З наданих ОСОБА_1 документів убачається, що у серпні 2005 вона придбала 2 тони зерна (пшениці) за ціною 40 копійок за один кілограм на загальну суму 825 грн., що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру та товарною накладною.

Положеннями ст. 180 ЦК України передбачено, що тварини є особливим об’єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 послалась на те, що її дії з вигодовування свиней та надання ветеринарної допомоги  були обумовлені спільним проживанням однією сім’єю з сином ОСОБА_3 та веденням з відповідачкою з цих підстав спільного господарства.

Разом з тим, рішенням Кіровського районного суду міста Макіївки від 8 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна чоловіка і жінки, які проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою, витребування належного їй майна із чужого незаконного володіння (у тому числі зернових культур) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 січня 2007 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення суду залишено без змін.      

Відсутність об’єктивних, переконливих доказів участі працею й коштами ОСОБА_1 у створенні разом з ОСОБА_3 спільної власності та її примноженні – вирощуванні свиней, встановлена рішенням Кіровського районного суду міста Макіївки від 28 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, яке також ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2007 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 залишено без змін.  

Рішення місцевого суду за зазначеними цивільними справами набрали законної сили.

Згідно з вимогами статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких приймають участь ті самі особи чи особа, у відношенні якої встановлені ці обставини.

Таким, чином приймаючи до уваги, що рішеннями суду не встановлено обставин створення ОСОБА_1 своєю участю та коштами сумісного господарства – вирощування свиней з ОСОБА_3, суд не находить законних підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідачки матеріальних витрат, пов’язаних з придбанням позивачкою кормі, молока та годування ними свиней і поросят, що належали ОСОБА_3.

Нормою частини 3 статті 386 ЦК України встановлено, що власник, права якого порушені має право на відшкодування йому матеріальної і моральної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені у статті 1166 ЦК України, правилами частини першої та другої якої передбачено, що майнова шкода, спричинена неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, спричинена майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її спричинила. Особа, яка спричинила шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не за її вини.

Позивачкою суду не надано достовірних, беззаперечних доказів понесення нею витрат на придбання ліків для надання медичної допомоги свиноматці та поросятам, а також сплати  сплати ветеринарних послуг – кастрації поросят.

На обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідачки вартості кабана з урахуванням його живої ваги на суму – 1400 грн. позивачка ОСОБА_1 зазначила, що наприкінці жовтня 2005 року вона обміняла на фермі селища Новобахмутівка раніше придбаного за власні кошти кабана вагою у 80 кг. на іншого, для спарювання із свиноматкою, яка перебувала у відповідачки, з метою примноження господарства, після чого привезла його на подвір’я ОСОБА_3 На час припинення її проживання за адресою відповідачки спірний кабан залишився у неї і повернути його у добровільному порядку ОСОБА_3 відмовилась, чим були порушені її права як власника.        

Факт придбання позивачкою кабана для подальшого обміну у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які пояснили, що у жовтні 2005 року ОСОБА_1 придбала у них кабана живою вагою 70-80 кг. за 700 грн., якого в подальшому планувала обміняти на іншого.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 зазначили, що у жовтні 2005 року ОСОБА_1 обміняла на фермі селища Новобахмутівка кабана приблизною живою вагою 80 кг. на іншого з рівнозначною вагою. Зі слів ОСОБА_1 свідкам відомо, що кабан був придбаний для подальшого спарювання із свиноматкою на подвір’ї ОСОБА_3, але чи був він туди переданий свідкам із достовірністю не відомо.  

Допитана у якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що впродовж тривалого часу знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Їй з достовірністю відомо, що у жовтні 2005 року ОСОБА_1 за власні кошти придбала на фермі кабана, якого привезла за адресою ОСОБА_3, оскільки вони мешкали однією сім’єю з сином відповідачки – ОСОБА_4 і вели сумісне господарство. Після припинення сімейних відносин з ОСОБА_4 належний ОСОБА_1 кабан залишився у ОСОБА_3 та до теперішнього часу не повернутий.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні категорично стверджувала про відсутність події передачі їй у жовтні 2005 року позивачкою ОСОБА_1 живого кабана.

Обставини, на які послалася відповідачка ОСОБА_3, підтверджені у судовому засіданні свідком ОСОБА_12, яка зазначила що ОСОБА_3 ніколи не вела з ОСОБА_1 спільного господарства та не мала на своєму подвір’ї кабана, який належав позивачці.

З акту обстеження підсобного господарства (свиней) ОСОБА_3 за адресою: місто Макіївка, селище «Землянки», вулиця К.Маркса, будинок № 96 від 27 травня 2006 року встановлена наявність лише двох поросят живою вагою 237 та 218 кг.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що 27 травня 2006 року була присутня при обстеженні підсобного господарства ОСОБА_3 та складання акту у якості представника комітету самоорганізації населення селища «Землянки». На подвір’ї ОСОБА_3 було виявлено лише дві свині, чи був серед них кабан свідку невідомо.      

Пояснення свідка зі сторони позивачки – ОСОБА_11 суд оцінює критично, оскільки її показання непослідовні, містять протиріччя з іншими доказами у справі. Крім того, рішенням Кіровського районного суду міста Макіївки від 8 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна чоловіка і жінки, які проживали однією сім’єю, встановлено факт перебування свідка у неприязних відносинах із сином відповідачки ОСОБА_4  

Правилами ст. ст. 1130, 1131 ЦК України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватись на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

У судовому засіданні сторони не заперечували відсутність будь – якої письмової угоди між ними щодо набуття і примноження власності стосовно вирощування свиней.

Статтею 60 Цивільно-процесуального кодексу України  передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, проаналізувавши встановлені при розгляді справи фактичні обставини, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд визнає, що ОСОБА_1 не довела об’єктивними, беззаперечними доказами факт передачі у господарство відповідачки кабана, тому законних підстав для задоволення її позову у цій частині у суду немає.

У судовому засіданні ОСОБА_1 стверджувала, що через неправомірні дії відповідачки вона перенесла стрес, сильне душевне хвилювання, унаслідок чого погіршився стан її здоров’я та вона неодноразово перебувала на лікуванні у медичних закладах. Дії відповідачки, яка розповсюджує про неї по суті справи неправдиві відомості ображають її, принижують честь та гідність. Вказані обставини  порушили її нормальний життєвий уклад, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Компенсацію завданої моральної шкоди позивачка оцінює у розмірі 20000 грн.

Зі змісту ст. 23 ЦК України випливає, що під моральним збитком закон передбачає втрати немайнового характеру внаслідок душевних і фізичних страждань, яких фізична особа зазнала у зв’язку, в тому числі, у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, приниження честі та гідності, ділової репутації, чи інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у редакції постанови від 25 травня 2001 року № 5, роз’яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно – правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової шкоди) підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У даних правовідносинах відшкодування моральної шкоди є похідним від результату розгляду позовних вимог про порушення права власності позивачки, тому у зв’язку з недоведеністю неправомірних дій ОСОБА_3 у відношенні до ОСОБА_1, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст. ст. 11, 60, 61, 1130, 1131 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 23, 180, 316, 328, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

            У задоволені позову ОСОБА_14 до ОСОБА_3  про захист права власності шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд  міста Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

              Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: