Справа № 2-2677/2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
24 грудня 2009 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.
при секретарі Мазуренко Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ірпеня Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту, -
встановив:
Позивач в жовтні 2009 року звернулась до суду із позовом про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту.
В позові посилається на те, що з відповідачем ОСОБА_2 знаходяться у зареєстрованому шлюбі із 01.03.1997 року та разом проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, дана квартира належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 15.08.1996 року.
Вказує, що за рішенням суду ОСОБА_2 зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дочки та має заборгованість по сплаті аліментів. У вересні 2009 року з поштового повідомлення відділу державної виконавчої служби їй стало відомо, що в порядку примусового виконання рішення суду 09.06.2009 року державним виконавцем майно, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме телевізор АКАІ чорного кольору, тумба чорного кольору, стінка чорного кольору дерев’яна, стінка кухонна білого кольору, було описане та на нього накладений арешт, дане майно передане на реалізацію.
Вказує на те, що описане майно є її особистою приватною власністю, оскільки набуте нею до шлюбу із відповідачем; крім того, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.07.2007 року вже визнавалось за нею право власності на кухонні меблі з білого пластику, що складаються з пеналу, мийки, трьох навісних шаф і двох тумб; на стінку меблеву під чорне дерево, в яку входять: шафа, сервант, бар та книжкова шафа та вказане майно було виключене з акту опису майна від 13.06.2000 року, проведеного державним виконавцем Ірпінського ВДВС. Незважаючи на існування даного рішення суду, державним виконавцем повторно було проведено опис належного їй на праві особистої приватної власності майна та накладено арешт на тумбу чорного кольору; стінку дерев’яну чорного кольору; стінку кухонну білого кольору; а також на телевізор АКАІ чорного кольору. Вважає, що описане майно є її особистою приватною власністю та не може бути описане і реалізоване при примусовому виконанні рішення суду про стягнення з відповідача аліментів.
В зв’язку із викладеним просить визнати за нею право власності на телевізор АКАІ чорного кольору, що знаходиться в АДРЕСА_2; виключити з-під арешту, накладеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області 09.06.2009 року за актом опису та арешту майна телевізор АКАІ чорного кольору, тумбу чорного кольору, стінку дерев’яну чорного кольору та стінку кухонну білого кольору.
В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримала, підтвердила обставини, викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі та визнати за нею право власності на телевізор АКАІ чорного кольору, що знаходиться в АДРЕСА_2; виключити з-під арешту, накладеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області 09.06.2009 року за актом опису та арешту майна телевізор АКАІ чорного кольору, тумбу чорного кольору, стінку дерев’яну чорного кольору та стінку кухонну білого кольору.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі, не заперечував проти задоволення заявлених вимог, вказував на те, що описане державним виконавцем майно дійсно є особистою власністю позивача, оскільки було придбано нею до шлюбу.
Притягнута до участі в справі в якості відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, надала заперечення, в якому повідомила, що не зацікавлена в стягненні з ОСОБА_2 заборгованості по аліментам шляхом реалізації майна позивача, на яке накладено арешт, вважала, що заборгованість по аліментах в розмірі 17476,07 грн. має бути погашена боржником.
Представник притягнутого до участі в справі відповідача відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що на виконання до ВДВС 10.01.2001 року надійшов виконавчий лист № 2-346 Ірпінського міського суду від 14.02.1997 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів в розмірі ј частини всіх видів заробітку; керуючись ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам простою кореспонденцією, боржнику неодноразово направлялись довідки-розрахунки, пропозиції сплатити заборгованість та виплачувати поточні аліменти, які ОСОБА_2 до цього часу ігнорує; зареєстрованого майна, що перебувало б у ОСОБА_2 на праві приватної власності, не виявлено. Станом на 01.08.2009 року заборгованість по сплаті аліментів становить 17026,07 грн., 09.06.2009 року державним виконавцем проведено опис рухомого майна, а саме описано телевізор АКАІ, стінка чорного кольору, стінка кухонна білого кольору, тумба чорного кольору, разом описано майна на суму 3000 грн., боржнику під підпис вручено копію акту опису та арешту та надано строк для погашення боргу до 17.06.2009 року. Оскільки боржник до вказаного терміну заборгованість не погасив, державним виконавцем відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», описане майно передане на реалізацію. Вважала, що позивачем пропущено строки для оскарження акту опису й арешту АА № 127573 від 09.06.2009 року. Заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4, вивчивши письмові докази по справі, вважає заявлений позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо яких встановлено ці обставини.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі із 01.03.1997 року.
Відповідно до рішення Ірпінського міського суду Київської області у справі № 2-346/1997 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, 10.02.1997 року видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_5 на дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи із 07.02.1997 року до досягнення повноліття, але не менше встановленого мінімуму.
За даним виконавчим листом 10.01.2001 року відкрите виконавче провадження № 3267282 та 09.06.2009 року проведений опис та арешт майна в квартирі 43 кв. 1-а по вул. Миру в м. Ірпені Київської області, за яким описано та накладено арешт на наступне майно - телевізор АКАІ, стінка дерев’яна чорного кольору, стінка кухонна білого кольору, тумба чорного кольору, про що складений акт АА № 127573 від 09.06.2009 року.
Наведені обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб, виконавчим листом від 10.02.1997 року, матеріалами виконавчого провадження (а. с. 6, 32, 50 - 65).
В судовому засіданні також беззаперечно встановлено, що телевізор АКАІ чорного кольору був придбаний позивачем ОСОБА_1 до вступу в шлюб, а саме 27.08.1996 року, що підтверджується чеком (а. с. 10).
Відповідно до ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Таким чином відповідно до ст. 24 КпШС, що діяла на момент придбання даного майна, телевізор АКАІ не належить до спільної сумісності подружжя та є власністю ОСОБА_1, в зв’язку із чим суд визнає за позивачем право власності на вказане майно.
Крім того судом встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.07.2000 року по справі № 2-1562/2000 рік за ОСОБА_1 було визнано право власності на кухонні меблі з білого пластику, що складаються з пеналу, мийки, трьох навісних шаф і двох тумб; на стінку меблеву під чорне дерево, в яку входять шафа, сервант, бар та книжкова шафа, та вказане майно було виключене з акту опису майна від 13.06.2000 року (а. с. 7 - 9), таким чином на описане державним виконавцем майно вже визнавалось право власності за позивачем.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуванні та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Оскільки в судовому засіданні беззаперечно було встановлено, що майно, на яке накладено арешт в порядку примусового виконання рішення по стягненню аліментів з боржника ОСОБА_2, належить на праві власності не відповідачу ОСОБА_2, а позивачу ОСОБА_1, суд звільняє дане майно з-під арешту.
Доказів, які б вказували на належність описаного майна відповідачу, або доказів, які б спростовували зазначені вище обставини, суду не надано.
Безпідставними суд вважає доводи відповідача про те, що позивачем пропущено передбачений ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» строк для звернення до суду із даним позовом, оскільки для звернення до суду за захистом порушеного права законом передбачений інший строк, а в даному випадку представник відповідача посилається на строк, що встановлений для оскарження дій державного виконавця щодо проведення опису та арешту майна.
Таким чином, суд повністю задовольняє заявлені позовні вимоги.
На підставі ст. 391 ЦК України ст. ст. 50, 59 Закону України “Про виконавче провадження”, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 - 215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на телевізор АКАІ чорного кольору, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_3.
Звільнити з-під арешту, накладеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області 09.06.2009 року за актом опису та арешту майна АА № 127573, телевізор АКАІ чорного кольору, тумбу чорного кольору, стінку дерев’яну чорного кольору та стінку кухонну білого кольору.
Копію рішення направити для відома відповідачу ОСОБА_3.
Повне рішення буде виготовлене протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи після 29.12.2009 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.Ц.Кашперська
Ў Справа № 2-2677/2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
(вступна та резолютивна частини)
24 грудня 2009 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.
при секретарі Мазуренко Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ірпеня Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту, -
встановив:
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтованості доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
На підставі ст. 391 ЦК України ст. ст. 50, 59 Закону України “Про виконавче провадження”, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 - 215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на телевізор АКАІ чорного кольору, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_3.
Звільнити з-під арешту, накладеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області 09.06.2009 року за актом опису та арешту майна АА № 127573, телевізор АКАІ чорного кольору, тумбу чорного кольору, стінку дерев’яну чорного кольору та стінку кухонну білого кольору.
Копію рішення направити для відома відповідачу ОСОБА_3.
Повне рішення буде виготовлене протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи після 29.12.2009 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.Ц.Кашперська
Ў