УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2007 року                                                                                        М.Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - Дорчинець С.Г., суддів - Лізанця П.М., Животова Г.О.

за участю прокурора - Сирохман Л.І., адвоката ОСОБА_1., виправданого ОСОБА_2.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Свалявського району, потерпілої ОСОБА_3. на вирок Свалявського районного суду від 29 листопада 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, мешканця АДРЕСА_1, не судимого виправданого за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України..

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 27 грудня 2004 року близько 14 години знаходячись в кафе «Рівний Плай» в с.Роднівка Свалявського району в стані алкогольного сп'яніння на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3. штовхнув його, він впав, при падінні вдарився головою об металеву трубу отримавши тяжке тілесне ушкодження, що спричинило його смерть.

В  апеляції помічник прокурора порушує питання про скасування

 вироку і направлення справи на новий розгляд з посиланням на

однобічність і неповноту судового слідства, не дано оцінку і аналізу зібраних

доказів,   не   наведено   підстав   виправдання   підсудного,   невідповідність

викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам справи.

Справа: 143

Потерпіла ОСОБА_4. в апеляції також просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд з посиланням на неповноту судового слідства та необ'єктивного дослідження зібраних по справі доказів, неналежну їх оцінку, та не вирішення питання цивільного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення виправданого ОСОБА_2 та його захисника про залишення вироку без змін, а апеляцій без задоволення, перевіривши справу та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. З 23 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.

Виправдувальний вирок постановляється у випадку, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину зроблено без достатнього аналізу сукупності зібраних доказів, фактично ґрунтується тільки на свідченнях підсудного.

В порушення вимог ст. 64, 65, 67 КПК України, суд однобічно, неповно оцінив зібрані у справі докази, не врахував і не дав оцінку тим із них, які мають істотне значення для вирішення питання повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та питання про кваліфікацію злочину.

Вказані вимоги закону судом не дотримані.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи та вироку, суд І інстанції, виправдовуючи ОСОБА_2 послався на те, що підсудній злочину не вчиняв, а докази зібрані досудовим слідством щодо його винності є суперечливими і дають підставу для виправдання ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу злочину.

Так, мотивуючи своє рішення про відсутність в діях ОСОБА_2 складу

злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України суд послався на власні

показання ОСОБА_2 про невизнання вини та написання явки з повинною під

впливом психологічного тиску працівників міліції, свідків ОСОБА_5.,

ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10. та

на висновки експертиз, зокрема, що ні одна з експертиз не надала чіткої

відповіді з приводу механізму заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень,

протоколів очних ставок та відтворення обстановки та обставин події, огляду

місця події.

Такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи, і суперечить зібраним доказам, яким суд не дав належної оцінки.

Суд посилаючись, як на підставу виправдання ОСОБА_2 на обставину, що органом досудового слідства явку з повинною відібрано від підсудного з застосуванням до нього психологічного тиску на досудовому слідстві,

не допитав осіб, які відбирали від ОСОБА_2 явку з повинною не перевірив де він в цей час знаходився, при яких обставинах він написав явку з повинною.

Крім того, суд не дослідив і не перевірив матеріали - перевірки прокурором про застосування до ОСОБА_2 недозволених методів, а послався лише на лист прокуратури, без дослідження матеріалів (а.с.381), чим допустив неповноту судового слідства.

Не є підставою виправдання ОСОБА_2 посилання суду на неточність та розбіжності експертного дослідження механізму заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.

З цього приводу суд не дав належної оцінки висновкам експертиз, не мотивував чому він їх не бере до уваги і відкидає, в чому вони не узгоджуються з іншими доказами, не допитав осіб, які проводили експертизи. Як убачається з висновку комісійної експертизи тілесні ушкодження виявлені у потерпілого ОСОБА_3. могли виникнути при вільному падінні тіла з висоти власного росту після надання тілу певного прискорення (поштовху)'з послідуючим ударом головою об тверде покриття підлоги, але не могли виникнути при падінні тіла з висоти лавки 45 см. внаслідок опрокидування його на спину (а.с. 178-180).

Всебічно не з'ясовано також в чому полягають суперечності протоколів відтворення обстановки та обставин події, огляду місця події, очних ставок, чому дані протоколів суд не бере до уваги і відкидає, в чому виявлена їх неточність та суперечність.

Виправдовуючи ОСОБА_2 суд послався на його показання, проте у вироку не мотивував, чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші, без усунення суперечностей надав перевагу тим доказам, що виправдовують підсудного.

Не повно з'ясовано характер взаємовідносин між підсудним і

потерпілим та неналежно з'ясовано обставини, що стосуються події злочину.

Так, з показань свідка ОСОБА_11. на досудовому слідстві видно, що

підсудний, свідок ОСОБА_9. та потерпілий стояли біля столика, а коли вона

повернулась з кладовки, то побачила, що потерпілий лежав на підлозі, а

перед цим потерпілий розлив пиво на стіл і ОСОБА_9. зробив йому

зауваження. Аналогічні показання в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_12. Ці показання свідків ОСОБА_11., ОСОБА_12. нічим не спростовані,

у вироку не наведено мотиви, чому їх не взято до уваги і в чому підлягає їх

суперечність.                                    ;

Не взято до уваги та не спростовано показання свідка ОСОБА_13. про те, що зі слів підсуднього йому відомо, що між останнім та потерпілим в кафе «Рівний Плай» виникла суперечка.

Як на дркази виправдання ОСОБА_2 суд у вироку послався на показання свідків ОСОБА_14., ОСОБА_10., ОСОБА_5., ОСОБА_6., однак ці свідки не були очевидцями події.

Крім того, суд в порушення вимог ст.286 КПК України ретельно не перевірив дані про особу підсудного, зокрема чи притягався він раніше до кримінальної відповідальності.

З допущенням неповноти судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відповідно до вимог ст.ст.367, 374 КПК України вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді слід більш ретельно дослідити матеріали справи, дати належну оцінку зібраним доказам і в залежності від встановленого вирішити питання винуватості чи невинуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційного суду

ухвалив:

Апеляцію помічника прокурора Свалявського району, потерпілої ОСОБА_3. задовольнити.

Вирок Свалявського районного суду від 29 листопада 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.