УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 року м.Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - Дорчинець С.Г.
суддів - Дідика В.М., Лізанця П.М.,
з участю прокурора - Фрицюк В.В.
засудженого - ОСОБА_1
розглянув у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 листопада 2006 року, яким засуджений
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, гр-н України, українець, з середньою освітою, неодружений, судимий :
· 8.09.1998 року за ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою покарання на 2 роки;
· 28.03.2001 року за ст.296 КК України на 1 рік позбавлення волі;
· 7.03.2002 року за ст.296 КК України та за ст. 185 КК України на 3 роки 8 місяців позбавлення волі (звільнений з місць позбавлення волі 10.12.2004 року умовно-достроково на 9міс. 14 дн.)
· за ст. 121 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі;
Справа: 88/07
категорія: 11 а
за ст.286 ч.'І КК України на 1 рік обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю 'вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття ОСОБА_1. призначено 8 (вісім) років позбавлення волі.
У відповідності зі ст. 71 КК України за сукупністю вироків постановлено приєднати до призначеного цим вироком покарання невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського районного суду від 7 березня 2002 року 9 місяців позбавлення волі та остаточно до відбуття ОСОБА_1. призначено 8 (вісім) років 9 (дев»ять) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1. постановлено залишити без зміни - тримання під вартою.
Речові докази: відеокасету з записом слідчої дії - відтворення обстановки та обставин події від 02.09.2006р. постановлено залишити в камері зберігання; штани спортивні чорного кольору, джинси, носки, кросівки, бюсгальтер, блучку, наволочку, пододіяльник, металеву кружку постановлено знищити; мотоцикл «Мінськ» без державного номерного знаку, рама № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2 червоного кольору постановлено передати потерпілому ОСОБА_2.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у том, що в травні 2006 року, приблизно в 20год. умисно, відкрито з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров»я, будучи в стані алкогольного сп»яніння, незаконно заволодів мотоциклом «Мінськ», належного потерпілому ОСОБА_2. та який знаходився на подвір»ї будинку АДРЕСА_2, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 1300 гривень;
крім того в тому, що 20 серпня 2006 року приблизно в 19год., будучи в стані алкогольного сп»яніння, на грунті сварки між ним та його матір»ю - ОСОБА_3. в будинку АДРЕСА_3, де вони проживали, умисно наніс численні удари металевою кружкою, кулаками та обутими ногами по голові, тулубу та кінцівках, причинивши потерпілій Тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона приблизно в 20год. померла;
А також в тому, що причинивши потерпілій ОСОБА_3. тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона перебувала в небезпечному для життя стані та була позбавлена можливості вжити заходи до самозбереження внаслідок безпорадного стану, умисно, приблизно в 19год. 45хв. залишив її
без допомоги, а сам пішов на дискотеку, де був затриманий працівниками міліції.
В апеляціях: Засуджений ОСОБА_1 вказує, що вирок стосовно нього є незаконним, та підлягає скасюванню, оскільки суд необгрунтовано та незаконно застосував до нього ст.71 КК України та призначив остаточне покарання приєднавши до призначеного покарання невідбуте покарання за вироком Ужгородського районного суду від 7.03.2002 року, тобто 9 місяців позбавлення волі. Оскільки умовно-дострокове звільнення за злочин, який він був засуджений, сплило 11.2005 року, а даний злочин він вчинив у травні 2006 року. Крім того суд неправильно обчислив строки початку відбування покарання.
Вирок суду в частині доведеності вини та кваліфікації дій не оспорює.
Прокурор порушує питання про скасування вироку, як незаконного, посилаючись на те, що суд в порушення вимог ст.324 КПК України не вирішив питання про судові витрати, хоча по справі проведені експертизи, сплата за які здійснюється за рахунок коштів засудженого.
Суд зовсім безпідставно засудив ОСОБА_1 за ст.286 ч.І КК України, хоча в мотивувальній частині вироку вказує всі кваліфікуючі ознаки ч.2 ст.289 КК України.
Крім того, ОСОБА_1. пред»явлено було органом досудового слідства обвинувачення за ч.2 ст.289 КК України, суд же в судовому засіданні це обвинувачення не перевірив, докази не досліджував. А в стадії попереднього розгляду вказав у постанові, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.І КК України, замість ст.289 ч.2 КК України.
Судом також правильно призначено остаточне покарання ОСОБА_1 згідно ст.70 КК України, оскільки суд визначив покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно до відбуття ОСОБА_1. призначено 8 років позбавлення волі; в той час коли за ст. 121 ч.2 КК України ОСОБА_1 призначено 7 років позбавлення волі; за ст. 135 ч.З КК України 3 роки позбавлення волі, за ст.286 ч.І КК України 1 рік обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Просить повернути справу на новий судовий розгляд з-за істотних порушень крш^нальнсьлродес^^^ застосування кримінального закону.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і коли, і в якому обсязі він оскаржений, виклавши основні доводи апеляцій, заслухавши міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та просить змінити вирок, перевіривши справу в межах апеляції, апеляційний
суд приходить до переконання про те, що апеляції підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.324 КПК України, постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, зокрема:
· чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;
· чи мало місце діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений;
чи винен підсудний у вчиненні цього злочину.
Ці вимоги закону судом не виконані.
Так органом досудового слідства ОСОБА_1. пред»явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.2, 135 ч.З та 289 ч.2 КК України та закінчену справу направлено на розгляд суду.
10.11.2006 року суддя проводить попередній розгляд і вказує, що ОСОБА_1 обвинувачується уже за сукупністю ст.ст. 121 ч.2, 135 ч.2 та 286 ч.ІКК України.
В ході судового розгляду судом докази, на яких грунтується обвинувачення за ст. 135 ч.З, 289 ч.2 КК України не досліджувалися взагалі. В мотивувальній частині вироку суд також не наводить докази, на яких грунтується висновок суду щодо підтвердження чи непідтвердження обвинувачення та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 Тобто суд не навів мотивів, чому дії ОСОБА_1 ним кваліфіковані за ст.286 ч.І КК України. При таких обставинах мотивувальна частина вироку не відповідає вимогам ст.334 КПК України.
З матеріалів кримінальної справи також вбачається, що ОСОБА_1 засуджений за сукупністю ст.ст. 121 ч.2, 135 ч.3 та 286 ч.І КК України і остаточне покарання йому призначено за сукупністю вчинених злочинів у порядку ст.70 КК України за принципом поглинення менш суоврого покарання більш суворим. Всупереч суд цьому, призначивши за ст. 121 ч.2 КК України 7 років позбавлення волі, за ст. 135 ч.З КК України 3 роки позбавлення волі та за за ст.286 ч.І КК України 1 рік обмеження волі, остаточно за принципом ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до відбуття призначено 8 (вісім років позбавлення волі.
Крім того суд безпідставно призначив ОСОБА_1. покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 7.03.2002 року, від якого постановою Старогородськог суду від 10.12.04 року
умовно-достроково на 9 місяців 14 днів звільнений від відбуття покарання та яке вважається відбутим 25.12.2005 року.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до переконання, що вирок суду першої інстанції постановлений з істотним порушенням кримінально-процесуального законодавства та неправильним застосуванням кримінального закону, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляції прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Ужгородського місьрайонного суду Закарпатської області від 20 листопада 2006 року стосовно ОСОБА_1 - скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд першої інстанції в іншому складі суду.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній - тримання під вартою.