КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 810/2790/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Кобаля М.І., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі № 810/2790/18 за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання протиправними дій, протиправною та скасування постанови та відновлення виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

07.06.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яким з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив визнати дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження неправомірними; визнати постанову про закінчення виконавчого провадження №56258506 від 16.05.2018 року щодо стягнення на користь позивача заборгованості по пенсії незаконною, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №56258506 від 16.05.2018 року та відновити виконавче провадження за виконавчим листом № 360/2145/17, виданий 13.02.2018 року Бородянським районним судом Київської області.

Позов обґрунтовано тим, що пенсійним фондом не було виконано судове рішення, тому не було підстав для закінчення виконавчого провадження ВП № 56258506.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Кеди Михайла Валентиновича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№56258506 від 16.05.2018 року, визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Кеди Михайла Валентиновича про закінчення виконавчого провадження ВП№56258506 від 16.05.2018 року. В частині позовних вимог про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом № 360/2145/17, виданим 13.02.2018 року Бородянським районним судом Київської області, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду боржником не було виконано в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача та ним обрано неправильний спосіб захисту своїх прав.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності сторін.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2018 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кедою М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №360/2145/17, виданого 13.02.2018 р. Бородянським районним судом Київської області, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» та довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області від 25 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2016 року, та провести виплату пенсії з урахуванням вже виплачених коштів (а.с.79).

16.05.2018 р старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кедою М.В. на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 4 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 56258506, у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, оскільки боржник надав лист від 07.05.2018 № 4041, яким повідомлено про те, що стягувачу проведено перерахунок пенсії з 01.032018 та здійснено часткову виплату за період з 01.01.2018 по 28.02.2018. Виплата суми перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснюватиметься в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень га рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положенням ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII зазначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 5 статті 26 Закону визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У разі фактичного виконання боржником у повному обсязі рішення суду за виконавчим документом виконавче провадження підлягає закінченню (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404).

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону №1404 Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження став лист боржника за виконавчим листом від 07.05.2018 № 4041, яким повідомлено про те, що стягувачу проведено перерахунок пенсії з 01.032018 та здійснено часткову виплату за період з 01.01.2018 по 28.02.2018. Виплата суми перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснюватиметься в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018.

Аналізуючи надані документи державний виконавець дійшов висновку, що судове рішення Бородянського районного суду Київської області виконано.

Проте, колегія суддів з вказаним висновком не погоджується з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.

Частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною першою статті 18 Закону №1404 встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

З огляду на частину першу статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно мотивувальної частини постанови про закінчення виконавчого провадження №56258506 від 16.05.2018 перерахунок та виплату пенсії позивачу слід здійснити відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», частиною четвертою якої передбачено, що усі призначені за цим законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У спірній постанові зазначено, що такий порядок встановлений, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Крім того, у спірній постанові зазначено, що відповідно до повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.05.2018 №4041/09-02 стягувачу проведено перерахунок пенсії з 01.03.2018 та здійснено часткову виплату за період з 01.01.2018 по 28.02.2018. Виплата суми перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснюватиметься в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 лютого 1999 року № 21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано апеляційним судом, що постановою Бородянського районного суду Київської області від 16.11.2017 у справі №360/2145/17 визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268», протиправними, та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 1 січня 2016 року відповідно до вимог вказаного законодавства та довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області від 25 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2016 року.

Зазначену постанову залишено буз змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018, тому постанова Бородянського районного суду Київської області від 16.11.2017 у справі №360/2145/17 набрала законної сили 01.02.2018.

Отже, на момент набрання зазначеним судовим рішенням законної сили, яке зобов'язувало Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести виплату пенсії позивачу з урахуванням вже виплачених коштів, постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» не існувало, тому у пенсійного фонду при виконанні рішення суду не було повноважень змінювати по суті рішення суду.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач з урахуванням вимог статті 63 Закону №2262-ХІІ та Постанови КМУ № 988, 23.04.2018 здійснив перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016 та її часткову виплату за період з 01.01.2018 по 28.02.2018. Однак, виплату різниці в пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 Головне управління ПФУ у Київській області так й не здійснив, про що самі зазначили в своєму листі-повідомленні.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що у державного виконавця не було законних підстав для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 56258506 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, як то передбачено п. 9 ч. 1 статті 3 Закону № 1404.

Доводи апелянта, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача не заслуговують на увагу, оскільки відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві також є органом державної виконавчої служби відповідно до п.3. Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, на яку посилається апелянт.

Щодо аргументів апелянта, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх прав, колегія суддів також вважає їх необґрунтованими та погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.

Отже, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження №56258506 від 16.05.2018 року стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п'ятою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст складено та проголошено 03.09.2018 р.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі № 810/2790/18 за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання протиправними дій, протиправною та скасування постанови та відновлення виконавчого провадження - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

М.І. Кобаль

В.В. Кузьменко