ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6153/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Глушка І.В.,

Макарика В.Я.,

секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області (головуючий суддя Німко Н.П.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Бережанах 08 червня 2018 року, повний текст судового рішення складено 15 червня 2018 року, у справі №593/249/18 за позовом ОСОБА_3 до Інспектора Бережанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Макар Любові Василівни, Бережанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

23.02.2018 ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Інспектора Бережанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Макар Любові Василівни, Бережанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, просив визнати протиправною та скасувати постанову НК ¹258147 від 14.02.2018 про адміністративне правопорушення, а провадження по справі закрити.

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2018 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стороною відповідача, в силу положень ч.2 ст.77 КАС України, не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх сукупності та логічному взаємозв'язку факт вчинення позивачем за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, порушення вимог п.9.8 ПДР України, а відтак не доведено й правомірності оскаржуваної постанови та наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, просить, скасувати рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2018 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що постанова у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1, 2 і 3 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Скаржник вказує, що позивач кермував транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар поза межами населеного пункту, оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно, позов задоволенню не підлягає.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржене рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 14.02.2018 інспектором Бережанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Макар Л. В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режиму серії НК ¹258147 відповідно до якої ОСОБА_3 керував транспортним засобом ВАЗ 21061, номерний знак НОМЕР_1, 14.02.2018 о 09 год 45 хв на автодорозі Бережани - Нараїв - Брюховичі без увімкненого ближнього світла фар поза межами населеного пункту (п.9.8 ПДР), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. До ОСОБА_3 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с.4).

Вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режиму протиправною, ОСОБА_3 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до положень ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - КУпАП) порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Абзацом 2 пункту 9.8 Правил дорожнього руху встановлено, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Таким чином, вказана норма містить загальне правило (необхідність за визначених обставин і у визначений період увімкнення денних ходових вогнів) та виключення з даного правила (за тих же обставин і в той же період увімкнення ближнього світла фар в разі відсутності в конструкції транспортного засобу денних ходових вогнів). Вказаний пункт ПДР України, за описаних в ньому умов та обставин, прирівнює ближнє світло фар до денних ходових вогнів.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, за яке постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії НК ¹258147 від 14.02.2018 накладено адміністративне у вигляді штрафу.

Разом з тим, жодних доказів, передбачених ст.251 КУпАП, які підтверджують порушення позивачем правил дорожнього руху, наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та правомірність прийняття оскаржуваної постанови (фото, відеозапис тощо) відповідачем до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не долучено, суду першої та апеляційної інстанцій не подано.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

За таких обставин, на підставі системного аналізу законодавчих положень, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, не доведено дотримання при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК ¹258147 від 14.02.2018 вимог статей 245 та 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП.

Вказане у своїй сукупності дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що постанова серії НК ¹258147 від 14.02.2018 не відповідає критеріям законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 230, 250, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2018 року у справі №593/249/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар

судді І. В. Глушко

В. Я. Макарик

Повне судове рішення складено 03.09.2018