АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

апеляційне провадження №22-ц/796/6381/2018

справа №761/9425/16-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

судді-доповідача ПоліщукН.В.

суддів Білич І.М., Вербової І.М.

за участю секретаря судового засідання Амборської Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва (щодо стягнення штрафу), постановлену під головуванням судді Притули Н.Г. 15 червня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 співвласників багатоквартирного будинку &q?ог;Комфорт&ququ;, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення дій, які порушують право та визнання недійсними рішень,-

встановила:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_2 про відвід судді та застосовано до ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в сумі 3524 грн.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету штрафу в сумі 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3524 грн., та постановити нову про відмову у застосуванні заходів процесуального примусу.

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд не з&q?ьс;ясував обставин, що мають значення для справи, зокрема не враховано, що цьому судді заявлялись обґрунтовані відводи, проте він помилково вважав, що вони були розглянуті і безпідставно вказав на зловживання процесуальними правами. Вказує, що ухвала не містить обґрунтувань про застосування штрафу саме у такому розмірі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТСББ &quна;Комфорт&q? ; посилається на те, що дії та поведінку ОСОБА_2 суд правильно розцінив як зловживання процесуальними правами шляхом застосування безпідставних відводів та застосував передбачений законом вид відповідальності.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_3 співвласників багатоквартирного будинку &q? с;Комфорт&q?в ; ОСОБА_9 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обгрунтованість судового рішення.

Інші учасники справи в судове засідання не з&qu ;явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з&qu ;явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Обґрунтовуючи підстави вжиття заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з наступного.

Після повернення справи з суду апеляційної інстанції, позивач тричі заявляла про відвід головуючого на тій підставі, що позов було залишено без розгляду та в подальшому ухвалу суду було скасовано судом апеляційної інстанції - заява від 10 квітня 2018 року (подана через канцелярію суду) та відповідно ухвала від 18 квітня 2018 року, заява від 14 червня 2018 року (подана через канцелярію суду) та відповідно ухвала від 15 червня 2018 року, заява подана в судовому засіданні, яке відбулося 15 червня 2018 року та відповідна ухвала від 15 червня 2018 року. Крім того, в судовому засіданні, яке відбулось 15 травня 2018 року позивач заявляла про відвід головуючого судді з тієї підстави, що в судовому засіданні, яке відбулось 06 липня 2016 року було відхилене заявлене позивачем клопотання. Крім того під час судових засідань 15 травня 2018 року та 15 червня 2018 року не дочекавшись оголошення перерви, позивач залишала залу судового засідання.

З посиланням на наведені обставини, суд дійшов висновку про зловживання позивачем процесуальними права та наявність підстав для застосування до нього заходів процесуального примусу.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Відповідно до ч.1 ст.143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ч.1 ст.148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

З матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із цим позовом 11 березня 2016 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року, постановленою під головуванням судді Притули Н.Г., позовну заяву ОСОБА_2 до ТСББ &q?я ;Комфорт&quпо;, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення дій, які порушують право та визнання недійсними правочинів - залишено без розгляду.

Ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

10 квітня 2018 року ОСОБА_2 подано заяву про відвід судді Притули Н.Г., який мотивовано наявністю сумнівів у неупередженості та об&quМ.;єктивності судді, порушенням суддею статей 1, 3, 8 Кодексу суддівської етики. Зазначає, що у провадженні цього ж судді знаходиться справа за позовом ТСББ &qu8 ;Комфорт&q?дд; про стягнення з неї заборгованості за житлово-комунальні послуги та провадження у справі було зупинено до розгляду цієї справи. Проте ухвалою від 15 вересня 2017 року провадження у справі поновлено, оскільки ухвалою від 23 травня 2017 року її позов залишено без розгляду. На переконання ОСОБА_2 ухвала про залишення позову не набрала законної сили, а тому суд не вправі був поновлювати провадження в іншій справі. При цьому ухвала суду від 23 травня 2017 року в подальшому скасована.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року відвід судді визнано необґрунтованим, у зв&q?ю ;язку із чим заяву передано у відповідності до частини 3 ст.40 ЦПК України на розгляд судді, визначеному в порядку проведення автоматичного розподілу в системі документообігу суду.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Савицького О.А. від 11 травня 2018 року у задоволенні заяви про відвід судді Притули Н.Г. відмовлено.

15 травня 2018 року ОСОБА_2 подано заяву про відвід судді Притули Н.Г. з посиланням на наявність сумнівів у неупередженості та об&qu18;єктивності судді. Відвід мотивовано тим, що під час судового засідання 06 липня 2016 року відхилено її клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року заяву про відвід залишено без розгляду з підстав визначених ч.3 ст.39 ЦПК України (пропуск строків на вчинення цієї процесуальної дії).

14 червня 2018 року ОСОБА_2 подано заяву про відвід судді Притули Н.Г. з посиланням на наявність сумнівів у неупередженості та об&qu ч;єктивності судді. Заяву мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу від 23 травня 2017 року про залишення позову без розгляду.

15 червня 2018 року ОСОБА_2 подано заяву про відвід судді Притули Н.Г. з посиланням на наявність сумнівів у неупередженості та об&qu ;єктивності судді. Заяву мотивовано тим, що ухвалою від 15 травня 2018 року її попередню заяву про відвід судді залишено без розгляду без наявності на те законних підстав, а саме: підстави відводу у заяві від 15 травня 2018 року раніше не зазначались, тобто не були повторними.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року заяву про відвід від 14 червня 2018 року залишено без розгляду з підстав визначених ч.3 ст.39 ЦПК України (пропуск строків на вчинення цієї процесуальної дії ).

Окрім того ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року заяву про відвід від 15 червня 2018 року залишено без розгляду з підстав визначених ч.3 ст.39 ЦПК України (пропуск строків на вчинення цієї процесуальної дії ). Одночасно до позивача застосовано заходи процесуального примусу, а саме штраф у сумі 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3524 грн. 00 коп.

Окрім того з матеріалів справи убачається, що під час судового засідання 15 травня 2018 року та 15 червня 2018 року позивач залишила зал судового засідання до моменту закінчення судового засідання.

Застосування положень статей 144, 148 ЦПК України судом першої інстанції мотивовано зловживанням позивачем процесуальними правами, що перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до пункту 11 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Таким чином застосування заходів процесуального примусу мають на меті запобігти зловживанню процесуальними правами та забезпечити правильний і своєчасний розгляд цивільної справи в умовах процесуальної недобросовісності учасника судового процесу.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб&q?зу;єктивних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, з метою обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь у справі, а також в цілях того, що перешкодило б діяльності суду по правильному і своєчасному вирішенню цивільної справи.

Із змісту заяв про відводи судді убачається, що вони ґрунтуються на обставинах незгоди із процесуальними рішеннями судді.

За змістом ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч.3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Зміст та чисельність заяв про відвід судді, їх однотипність поряд із наявністю в провадженні суду іншої справи (стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги), розгляд якої зупинено до вирішення цієї справи, дає підстави вважати про зловживання позивачем процесуальними та вчинення дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що ухвала суду не містить обґрунтувань про застосування штрафу у визначеному розмірі відхиляються колегією суддів з таких підстав.

Визначення розміру штрафу є в межах дискреційних повноважень суду, використовуючи які суд зобов&quas;язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосувати до встановлених фактів чинні правові норми.

Визначений судом розмір штрафу є таким, що відповідає встановленим статтею 148 ЦПК України межам та співвідноситься із ступенем допущеного зловживання правами.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 03 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

І.М.Вербова