печерський районний суд міста києва

Справа № 757/53996/17-ц

Категорія 32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року Печерський районний суд м. Києва в складі : головуючого - судді Цокол Л.І. за участі секретаря Захарченка В.П., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Горіної Р.М., представника відповідача Іонової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства та прокуратури досудового розслідування, посилаючись на те, що 13.12.2011 року першим заступником прокурора Дніпропетровської області Пахніцем О.В. відносно нього було порушено кримінальну справу №70119060 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч. 3 ст. 368 КК України. За результатами досудового, який було закінчено 06.06.2014 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська повернув кримінальну справу на додаткове розслідування, а органами прокуратури 09.08.2014 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами вчинення позивачем кримінальних правопорушень, передбачених ч.3. ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України. В подальшому матеріали кримінального провадження було роз'єднано: на № 12014040000000603 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2. ст. 364, ч.3 та ч.4. ст. 368 було направлено для проведення досудового розслідування прокуратурі Жовтневого району м. Дніпропетровськ, де через рік постановою слідчого від 10.12.2015 року було закрито у зв'язку з недостатністю доказів для доведення винуватості і тим, що можливості їх отримання вичерпані, та № 12014040650002823 - щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч. 1 ст. 209, ч.2,3 ст. 358 КК України, проводилось ГСУ МВС України за процесуальним керівництвом Генеральної прокуратури України, в якому 30.04.2015 року було складено обвинувальний акт, який передано до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська. Судовий розгляд тривав майже рік та був завершений ухвалою від 25.03.2016 року, якою вирішено повернути прокурору Генеральної прокуратури України обвинувальний акт, як такий, що не відповідає вимогам ст.ст. 91, 109, 242, 290,291 КПК України. Після повернення обвинувального акту матеріали кримінального провадження № 12014040650002823 Генеральна прокуратура України направила для проведення досудового розслідування до СУГУНП в Дніпропетровській області. За результатами такого розслідування процесуальний керівник постановою від 28.12.2016 року закрив кримінальне провадження у зв'язку з недостатністю доказів для доведення і тим, що можливості їх отримання вичерпані. Отже, загальний строк проведення попереднього і потім досудового розслідування, а також судового провадження відносно позивача склав 5 років і 19 днів. Разом з тим, як вказує позивач у період з 15.12.2011 по 14.08.2014 до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у період 15.08.2014 - 10.02.2015 року діяв домашній арешт, а з 26.02.2015 року Печерським районним судом м. Києва на підставі клопотання слідчого ОВС ГСУ УМВС до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який діяв до 20.04.2015 року. Одночасно 28.12.2011 року на підставі постанови слідчого в особливо важливих справах прокуратури Дніпропетровської області Лісаченко С.Л. від 22.12.2011 року у зв'язку із порушенням кримінальної справи №70119060 Міністерством юстиції України було видано Наказ № 2480/к, яким позивача було відсторонено від посади начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області. Враховуючи, що всі кримінальні провадження відносно позивача було закрито за реабілітуючих обставин, він вважає, що має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Своїми позовними вимогами позивач виокремив наступні:

1. Стягнути з Державного казначейства України за рахунок державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, кошти як відшкодування:

- Втраченого внаслідок незаконного відсторонення від посади заробітку в розмірі 145 281,11 грн.

- Врахувати грошові доходи втрачені внаслідок незаконних дій в сумі 5 251 677,24 грн.

- Вартості неповернутого майна в розмірі 200 000 грн.

- Витрат понесених на виготовлення паспорту та дублікатів документів, які було втрачено органами досудового розслідування в сумі 2 184, 96 грн.

- Витрат пов'язаних із прибуття до слідчого, прокурора, суду у м. Дніпропетровськ на загальну суму 15 818, 61 грн.

- Сплачених адвокату сум у зв'язку із наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні в розмірі 100 000 грн.

- Завданої органами досудового розслідування та суду моральної шкоди на загальну шкоду 5 000 000,00 грн.

2. Зарахувати до загального трудового стажу та до стажу державної служби термін перебування позивача під вартою, протягом якого він не працював у зв'язку з незаконним відстороненням від посади, а саме у період з 15.12.2011 року та до 07.02.2013 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, в частині зарахування стажу, було залишено без розгляду за клопотанням позивача.

З урахуванням зазначеного судом проведено підготовче провадження, яке ухвалою від 18.05.2018 закрито та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат ОСОБА_2 позов підтримали з огляду на позовні вимоги та відповіді на відзиви відповідачів.

Представник Державної казначейської служби України Іонова Г.О. у позові просила відмовити, з огляду на недотримання позивачем приписів Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», явно завищений і небгрунтований розмір моральної шкоди та на те, що стягнення з Державного бюджету суми в розмірі 5 000 000 грн. призведе до економічно необґрунтованих збитків та призведе до збагачення позивача.

Представник Прокуратури Дніпропетровської області Горіна Р.М. із позовними вимогами не погодилась у повному обсязі, просила залишити його без задоволення, зауважила, що висновок експертизи, який міститься в матеріалах справи безпідставний.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2011 року першим заступником прокурора Дніпропетровської області старшим радником юстиції Пахніц О.В. було порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбачено ч.3. ст. 368 КК України.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2011 року стосовно позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до Довідки про звільнення Серія НОМЕР_2, яка була видана ОСОБА_1 Дніпропетровським слідчим ізолятором він перебував в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 15.12.2011 року по 13.08.2014 року.

Згідно з матеріалами справи 14 серпня 2014 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1. було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2014 року було вирішено продовжити строк домашнього арешту ОСОБА_1 до 10 листопада 2014 року включно.

10 листопада 2014 року Ухвалою Печерського районного суду м. Києва було продовжено строк домашнього арешту ОСОБА_1 на певний період доби, заборонивши залишати місце свого проживання до 09 січня 2015 року.

26 грудня слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва було задоволено клопотання ст. прокурора Генеральної прокуратури України та продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 10 лютого 2015 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року до позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції;

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в тому числі і судом.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, згідно матеріалів справи, суд встановив, що кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120140000000000603 від 18.12.2014 року за підозрою ОСОБА_1 у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч. 3 та ч. 4 ст. 368 КК України було закрито у зв'язку з недостатністю доказів для доведення винуватості та відсутності можливості у їх отриманні. Зокрема, це вбачається з постанови про закриття кримінального провадження Прокуратури жовтневого району м. Дніпропетровська від 10.12.2015 року.

Разом з тим, Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровска від 22 серпня 2016 року було вирішено задовольнити клопотання захисника ОСОБА_2 від 22.08.2016 та повернуто обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження № 12014040650002823 відносно ОСОБА_1, обвинуваченого за ст. ст. 358, ч. 2. 3, 190, ч. 4, 209, ч. 1 КК України та повернути як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КК України.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, який не суперечить засадам цивільного законодавства. Способами захисту є зокрема відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 ЦК України.

За частиною 3 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» , завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Пунктом 6 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»громадянинові, відповідний орган, зазначений у п.11 цього Положення одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз'яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

З матеріалів справи, зокрема з відповіді на звернення Міністерства юстиції України від 03.05.2017 року № 16834/8527-0-32-17/16, вбачається, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 28 грудня 2011 року № 2480/к «Про відсторонення від посади ОСОБА_1.» на виконання постанови слідчого в ОВС слідчого відділу Слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області, радника юстиції Лисаченко С.Л. від 22 грудня 2011 року позивача було відсторонено від посади начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області. Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2013 року № 154/к «Про звільнення ОСОБА_1.» на підставі заяви позивача, подання Голови Державної виконавчої служби України Стадника Г.В. від 04 лютого 2013 року № 7-17/7/62, подання начальника Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Кармазіна В.Я. від 07 лютого 2013 року № 004-02/315 ОСОБА_1 було звільнено з посади за власним бажанням.

Отже, в період з 01.12.2011 року по 07.02.20013 року позивачеві не виплачувалась заробітна плата.

Як вбачається з довідки від 01.12.2011 року № 2597 Міністерства юстиції України середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 10 689,66 грн.

Тому, суд погоджується із розрахунком, наданим позивачем: 10 689,66 грн. (середньомісячна заробітна плата )/22 (робочих днів у листопаді 2011 року ) = 485,89 грн. (середньоденна заробітна плата).

485,89 грн. Х 299 (кількість робочих днів за період з 01.12.2011 по 07.02.2013 року) = 145 281,11 грн.

З врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час відсторонення від посади за період з 01.12.2011 року по 07.02.2013 року, тобто по день звільнення за власним бажанням.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві йому не повернуто вилучене під час розгляду кримінального провадження майно та не відшкодовано його вартість. Вказане також не було спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Отже, відповідно до висновку з оцінки частини майна, вилученого у громадянина України ОСОБА_1 під час обшуків в рамках розслідування кримінального провадження № 12014040650002823, який виготовлено Суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група», ринкова вартість об'єкта оцінки складає 221 013,47 грн. Вказані кошти також підлягають стягненню.

Статтею 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов'язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону).

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди » №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Судом встановлено, що на правовідносини, що виниклі між сторонами розповсюджується Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди.

Так, суд приймає доводи позивача, щодо наявності моральної шкоди з огляду на те, що з 5 років знаходження під слідством він 2 роки і 8 місяців утримувався під вартою, внаслідок чого був ізольований від суспільства, зазнавав душевних страждань, втратив авторитет серед близьких. Тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є мотивованими, доведеними і такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Визначаючи розмір грошової компенсації суд враховує вказані обставини, які свідчать про заподіяння позивачу душевних страждань, та вважає, що сума в 500 000,00грн. буде сприяти відновленню емоційного стану позивача, в тому числі відповідатиме засадам розумності і справедливості.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

Оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди.

Тому суд не приймає доводи відповідача Державної казначейської служби України про необґрунтованість їх залучення в якості співвідповідача.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позовним вимог в частині відшкодування грошових коштів внаслідок незаконних дій в сумі 5 251 677, 24 грн., витрат понесених на виготовлення паспорту та дублікатів документів, які було втрачено органами досудового розслідування в сумі 2 184, 96 грн., витрат пов'язаних із прибуття до слідчого, прокурора, суду у м. Дніпропетровськ на загальну суму 15 818, 61 грн., сплачених адвокату сум у зв'язку із наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні в розмірі 100 000 грн. у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів і необґрунтованістю зазначених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 56, 62 Конституції України, , 15, 16, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 1-3, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України, від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-77, 81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

позовні вимоги задовольнити частково.

Відшкодувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) за рахунок державного бюджету шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на його користь грошових коштів, а саме : втрачений заробіток в розмірі 145 281,11грн. , вартість неповернутого майна в розмірі 221 013,47грн., компенсацію моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури в розмірі 500 000,00грн.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд ( а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.08.2018.

Суддя Л.І.Цокол