Справа № 450/2064/17 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/1543/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Цапа П.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третьої особи приватного нотаріуса Пустомитівського району нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування державної реєстрації права на нерухоме майно,-

в с т а н о в и л а:

В липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, видане приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 06.09.2016 року, номер в реєстрі 1038 та просила скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_4 на 1/8 будинку за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1, номер запису про право власності НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер її батько ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживав в АДРЕСА_1. За життя батько склав заповіт 16.09.2003 року на її користь. На момент його смерті йому належала 1/2 будинку по АДРЕСА_1. Крім неї спадкоємцем першої черги є її брат ОСОБА_4, який звернувся з заявою про прийняття спадщини за законом, а рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області йому було встановлено додатковий строк для прийняття спадщини. Відповідач звернувся до нотаріуса про прийняття спадщини за законом на обов'язкову частку спадкування, покликаючись на те, що являється непрацездатним спадкоємцем, що підтверджується пенсійним посвідченням, хоча відповідач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і на момент смерті батька йому виповнилось лише 57 років. Їй як спадкоємцю за заповітом повинно належати 1/2 будинку по АДРЕСА_1. Однак відповідачу було видано свідоцтво про прийняття спадщини за законом на обов'язкову частку. Відповідач не є особою, яка має право на обов'язкову частку на спадщину, оскільки на момент відкриття спадщини не досягнув 60 років.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, видане приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 06.09.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №1038 та скасувати державну реєстрацію права на нерухоме майно, а саме реєстрацію 1/8 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, Пустомитівського району, Львівської області, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер запису про право власності НОМЕР_2.

Стягнуто з ОСОБА_4 Івановичана користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1280,00 гривень.

Дане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі, зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема покликається на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо відсутності у відповідача права на обов`язкову частку у спадщині по смерті батька, оскільки з матеріалів спадкової справи №19/2013 вбачається, що по смерті ОСОБА_7 спадкували: спадкоємець за заповітом - ОСОБА_2 та спадкоємець за законом з правом на обов'язкову частку у спадщині - ОСОБА_4 В даному випадку відповідач ОСОБА_4 скористався передбаченим ст. 1241 ЦК України правом на обов'язкову частку у спадщині як непрацездатний син спадкодавця. На момент відкриття спадщини спадкоємець за законом ОСОБА_4 був непрацездатною особою, оскільки, був пенсіонером за віком, що підтверджувалось тимчасовою довідкою ПФУ №363 від 05.07.2012р., пенсійним посвідченням від 12.07.2013р., а також листом Пустомитівського відділу ПФУ № 1592/02-24-11 від 29.09.2018р. Однак, оскаржуване рішення суд першої інстанції мотивував тим, що для застосування ст. 1241 ЦК України щодо права на обов'язкову частку у спадщині необхідно керуватися положенням ч.3 ст. 75 СК України та ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які дають визначення поняття непрацездатної особи, та вказують саме на досягнення особою пенсійного віку. При цьому, суд першої інстанції також зазначив, що законодавець захищає осіб, які працювали в особливо складних умовах і гарантує їм право на пенсію зі зниженням пенсійного віку, але вказана обставина на думку суду не підтверджує право особи на обов'язкову частку у спадщині. Проте, такі висновки суду першої інстанції є необґрунтованими, оскільки, положенням ст. 1241 ЦК України жодним чином безпосередньо не пов'язують право на обов'язкову частку із положеннями ст. 75 СК України чи положеннями - Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Натомість, згідно ст. 1241 ЦК України для дослідження питання про право особи на обов'язкову частку у спадщині, необхідно встановити лише, з поміж іншого, обставини того, чи на момент відкриття спадщини спадкоємець мав статус непрацездатної особи чи ні.

Крім того, покликається на те, що суд не звернув увагу на положення Закону України "Про прожитковий мінімум". Відповідно до ст.1 цього Закону до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Отож, з цієї норми права вбачається, що особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, - вважаються такими, що втратили свою працездатність, відтак є особами непрацездатними, що також додатково спростовує суб'єктивні висновки суду першої інстанції.

Враховуючи наведене просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

26 липня 2018 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2018 року. Вважає апеляційну скаргу необгрунтованою, а вимоги викладені в ній такими, що не відповідають чинному законодавству. Звертає увагу, що відповідач не має права на обов`язкову частку спадщини після смерті їхнього батька, оскільки останній не досяг пенсійного віку - 60 років. Також звертає увагу, що у осіб які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але які мають право на отримання пенсії на пільгових підставах , право на обов`язкову частку у спадщині не виникає. Просить залишити без змін рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2018 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката ОСОБА_3 на заперечення доводів апелянта, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4, виданим Рудненською селищною радою Залізничного району м. Львова.

За життя ОСОБА_7 заповів все своє майно своїй доньці ОСОБА_2.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 16.07.2013 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 заведена спадкова справа №19/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7.

ОСОБА_4 також звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 та 06.09.2016 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частину житлового будинку.

Відповідач ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з 28.07.2012 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив з тих обставин, що відповідач не має права на обов'язкову частку у спадщині на підставі ст. 1241 ЦК України, оскільки він на момент смерті спадкодавця не досяг пенсійного віку.

З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних обставин.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261?1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1241 ЦК України право на обов'язкову частку в спадщині мають право: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 1241 ЦК України зміст поняття "повнолітні непрацездатні діти", що використовується в абз. 1 ч. 1 ст. 1241 ЦК України щодо права на обов'язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях ч. 3 ст. 75 СК України, яка відносить до категорії "непрацездатні" інвалідів I, II та III груп, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття "непрацездатний".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Пенсійний вік - це встановлений законодавством вік, з настанням якого особа має право на виплату пенсії за віком.

Види державних пенсій та умови їх призначення визначені положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Положенням ст.12 та ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено два види пенсій за віком: загальна пенсія за віком (стаття 12) та пенсія за віком на пільгових умовах (стаття 13).

Враховуючи, що на момент смерті спадкодавця - ОСОБА_7, його син, відповідач - ОСОБА_4 є пенсіонером, отримує пенсію, є непрацездатним в зв'язку з чим на підставі ч.1 ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку в спадщині.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, а саме, що відповідач на момент смерті був пенсіонером - непрацездатною особою і мав право на обов'язкову частку в спадщині, та вдався до необґрунтованого з'ясування підстав визнання відповідача пенсіонером та прийшов до помилкового висновку, що відповідач вийшов на пенсію на пільгових умовах і не має права на обов'язкову частку спадщини, в зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2018 року та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третьої особи приватного нотаріуса Пустомитівського району нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування державної реєстрації права на нерухоме майно.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення.

Згідно ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ОСОБА_2 є безпідставним, а при поданні апеляційної скарги ОСОБА_4 був звільнений від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 1920 грн. за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача - ОСОБА_2 в користь держави.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третьої особи приватного нотаріуса Пустомитівського району нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування державної реєстрації права на нерухоме майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1920 грн..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04.09.2018 року.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Н.О. Шеремета