справа № 1- 15/2010

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 січня 2010 року   Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого                 - судді Криворученка Д.П.,

секретарі           - Ребус С.О.,

з участю прокурора             - Кирієнка Я.В.,

захисника – адвоката         - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Городня справу по  обвинуваченню:

 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 Федерації, росіянина, громадянина ОСОБА_3 Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого проживаючим у ОСОБА_3 Федерації, Московська область, м. Наро-Фомінськ, вул. Шибанкова,92/101,

у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , 01.12.2009 р. близько 19 00  год., керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись по автомобільній дорозі «Чернігів-Городня-Сеньківка», км 82 + 680, у напрямку м. Городня, Чернігівської області, проявив неуважність, не врахував дорожньо - транспортну обстановку, яка склалася на проїзній частині дороги, в наслідок чого не зміг постійно контролювати рух транспортного засобу, своєчасно виявити перешкоду для руху і прийняти заходи для зменшення швидкості руху, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників дорожнього руху об’їзду перешкоди, що привело до того, що автомобілем було скоєно наїзд на велосипедиста ОСОБА_4, яка рухалася у попутному напрямку.  

У результаті порушення ОСОБА_2 вимог пп.2.3б, 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 р., ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді краніоспинальної травми, яка морфологічно проявилася у повному розриві антлантопотиличного зчленування з розривом спинного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1319 від 09.12.2009 р. призвели до настання смерті потерпілої на місті дорожньо-транспортної пригоди.      

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у пред’явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому пояснивши, що у повному об’ємі відшкодував потерпілій стороні завдану матеріальну та моральну шкоду, повністю підтверджує свої показання дані як обвинуваченим на досудовому слідстві, просить їх оголосити, згоден відповідати на питання учасників процесу.  

Будучи допитаним на досудовому слідстві, показання якого досліджено та оголошено у судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що дійсно 01.12.2009 р. на власному автомобілі разом з племінником ОСОБА_5 та матір’ю ОСОБА_6 виїхав в напрямку кордону з Росією з села Сокиринці Вінницької області, де перебував на похоронах. Близько 19 00  год. рухався по автомобільній дорозі сполученням «Чернігів – Городня - Сеньківка» і не доїжджаючи до м. Городня переключив світло фар автомобіля на ближнє, оскільки попереду рухався вантажний автомобіль з включеним дальнім світлом фар. Під час зближення з зустрічним автомобілем, який не перемикнувся на ближнє світло фар, почав зменшувати швидкість руху автомобіля і в цей час почув удар і зрозумів, що здійснив нащось наїзд одночасно з роз’їздом з зустрічним автомобілем. Приблизно за 100 метрів від пригоди він зупинив автомобіль, мати кричала бо вдарилась головою. Коли вийшов з автомобіля і підійшов до місця пригоди, то побачив поламаний велосипед, а метрів за п’ять побачив жінку, яка вже не дихала, у неї не було пульсу і її голова перебувала у неприродному положенні. /а.с.103-104/                

З дослідженого у судовому засіданні висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 №1319 від 09.12.09 р. встановлено, що її смерть наступила внаслідок краніоспинальної травми, яка морфологічно проявилася у повному розриві антлантопотиличного зчленування з розривом спинного мозку. /а.с.52-56/      

З’ясувавши думку учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками процесу не оспорюється доведеність вини підсудного та кваліфікація його дій, з’ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд вважає, що обвинувачення пред’явлене ОСОБА_2 у судовому засіданні знайшло своє підтвердження у повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про міру покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, що злочин вчинений підсудним   є не умисним але тяжким, наслідки які настали від злочину, відсутність цивільного позову потерпілого та повне відшкодування підсудним завданої матеріальної та моральної шкоди, особу винного, його вік, освіту, стан його здоров’я, сімейний стан (на утриманні мати інвалід І групи), той факт, що підсудний виключно позитивно характеризується за місцем проживання та колишньої служби, і він раніше не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Обставинами, які пом’якшують покарання ОСОБА_2, суд вважає визнати: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, а також наявність на утриманні непрацездатної матері.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Обговорюючи питання щодо призначення підсудному додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд прийшов до висновку про необхідність застування до ОСОБА_2 зазначеного покарання, зважаючи на наслідки вчинення злочину.  

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин, та про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України. У зв’язку зі звільненням ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням покласти на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Речові докази по справі: автомобіль НОМЕР_1, номер кузова ХТА210700Y1270671, що зберігається на спец майданчику Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області, слід повернути власникові ОСОБА_2; велосипед марки «АИСТ», що зберігається на спец майданчику Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області, слід повернути потерпілому ОСОБА_7; уламки блок фари та бампера автомобіля, слід знищити. /а.с.19, 21/

Судові витрати по справі у повному обсязі відшкодовані підсудним на стадії досудового слідства. /а.с.98/

Підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2  від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком три роки та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов’язку повідомляти в органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання і роботи та періодично з’являтись у ці органи для реєстрації.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_1, номер кузова ХТА210700Y1270671, що зберігається на спец майданчику Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області, повернути власникові ОСОБА_2; велосипед марки «АИСТ», що зберігається на спец майданчику Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області, повернути потерпілому ОСОБА_7; уламки блок фари та бампера автомобіля, знищити.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя                                 Криворученко Д.П.