У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Селівона О.Ф.,
суддів Мороза М.А., Лавренюка М.Ю.
розглянула в судовому засіданні 20 липня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 червня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2005 року щодо нього.
Цим вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженця с. АДРЕСА_1 Одеської області, раніше неодноразово судимого, останнього разу:
- 28.01.2002 р. за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 10.10.2003р. умовно-достроково на 11 місяців 5 днів.
засуджено за ч.2 ст.121 КК України на 10 років позбавлення волі.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1засуджено за те, що він 11 жовтня 2004 року, приблизно о 21 год. за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2Одеської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки з ОСОБА_2, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, наніс ОСОБА_2 два удари кулаком в область обличчя. Після цього ОСОБА_2 пішов в бар “ІНФОРМАЦІЯ_2”, розташований на цій же вулиці цього міста, а приблизно о 21 год. 30 хв. цього дня до зазначеного бару прийшов ОСОБА_1, який вважав, що ОСОБА_2, перебуваючи в його квартирі, образив його співмешканку ОСОБА_3
Бажаючи, щоб ОСОБА_2 вибачився перед ОСОБА_3, ОСОБА_1 за допомогою ОСОБА_4 притягнув його до зазначеної квартири, де умисно наніс ОСОБА_2 удари руками та ногами в різні частини тіла, в тому числі удар ногою в область живота, спричинив потерпілому ушкодження з крововиливами під м'яку мозкову оболонку, з розривом сліпої кишки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, від яких в той же день, біля 24 год. ОСОБА_2 помер.
За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 оспорює обґрунтованість його засудження, мотивуючи тим, що умислу позбавити життя потерпілого він не мав, справу щодо нього сфабриковано, досудове та судове слідство проведено з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає також, що за зазначених обставин його дії слід кваліфікувати на ч.1 ст.119 КК України, як вбивство через необережність.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні скарги необхідно відмовити.
Твердження у касаційній скарзі ОСОБА_1про необґрунтованість його засудження безпідставні, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими судом та викладеними у вироку доказах.
Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в судовому засіданні визнаючи себе винним частково розповів про обставини інциденту з потерпілим ОСОБА_2, як наніс йому удар головою і кулаком в область обличчя. Від цих ударів ОСОБА_2 впав на підлогу та втратив свідомість. Можливо під час бійки з ОСОБА_5, який заступився за ОСОБА_2випадково наніс ОСОБА_2 удар ногою у живіт.
З показань потерпілого ОСОБА_5 видно, що він разом з ОСОБА_2 працювали у будівельній бригаді, бригадиром якої був ОСОБА_1 11 жовтня 2004 року, біля 21 год. 30 хв. він з ОСОБА_2 прийшли на квартиру ОСОБА_1, щоб отримати невиплачену ним заробітну плату. Однак ОСОБА_1 відмовив їм висловлюючись нецензурними словами та двічі ударив ОСОБА_2 кулаком в обличчя. Після цього вони вийшли з квартири і пішли в бар "ІНФОРМАЦІЯ_2". Через деякий час в бар прийшов ОСОБА_1 і ОСОБА_4 Тримаючи в руках ніж та погрожуючи ним, ОСОБА_1 вивів його з бару та відвів до себе додому, де заставив вибачитись перед його співмешканкою за начеб-то нанесену їй образу. Після цього наказав йому не виходити з квартири, а сам знову пішов в бар. Через деякий час ОСОБА_1 та ОСОБА_4 притягли в квартиру ОСОБА_2, який був непритомним та весь побитий. Він разом з співмешканками ОСОБА_1та ОСОБА_4 намагались надати ОСОБА_2 допомогу, за що ОСОБА_1 наніс йому удар кулаком в область обличчя, а ОСОБА_2, який лежав на підлозі, удар ногою в живіт. Після цього він витягнув ОСОБА_2 на вулицю та за допомогою людей доставив його додому, де той через короткий час помер.
Аналогічні показання дали свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_6
Крім того винуватість ОСОБА_1також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10, даними, що містяться у протоколі огляду місця події, у висновках судово-медичної експертизи, та іншими доказами, які є у матеріалах справи.
Уся сукупність зібраних по справі доказів була належним чином проаналізована судом, і висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1у вчиненні зазначеного у вироку злочину є обгрунтованим.
Крім того, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за його апеляцією перевірив викладені в ній доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх безпідставними. Колегія суддів знаходить таке рішення апеляційного суду правильним.
Злочинні дії ОСОБА_1за ч.2 ст.121 КК України кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, його особи та конкретних обставин справи.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування або зміни судових рішень, у справі не виявлено.
Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, немає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Судді: