Справа № 373/120/18 Головуючий у І інстанції Керекеза Я. І.

Провадження № 22-ц/780/3336/18 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.

Категорія 49 03.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі

головуючого Голуб С.А.,

суддів: Приходька К.П., Сліпченка О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 06 листопада 2009 року між сторонами було зареєстровано шлюб та мають спільного малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спільне життя з відповідачем не склалося, у зв'язку з чим з 01 жовтня 2017 року сторони припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть та разом не проживають, що було підставою для звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Син проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання сина не надає, участі у вихованні та розвитку не приймає, хоча має можливість надавати допомогу на утримання дитини, оскільки перебував на роботі в Республіці Польща та має у власності земельну ділянку, за яку отримує орендну плату. Крім того, відповідач знову збирається їхати працювати в Республіку Польща на тривалий період. Позивачу одній матеріально важко утримувати дитину, оскільки заробітної плати, яку вона отримує, недостатнього для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Значна частина коштів йде на одяг, продукти харчування, ліки, внески до школи, гуртки. Домовленості щодо сплати аліментів між сторонами не досягнуто.

На підставі викладеного, позивач просила суд першої інстанції стягнути з відповідача на її користь аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 5000 гривень щомісяця до досягнення сином повноліття, з подальшою індексацією згідно чинного законодавства України.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1500 гривень, з індексацією відповідно до закону, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 січня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до викладу позовних вимог та не містять обґрунтувань незаконності рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, звертає увагу апеляційного суду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом було прийнято відзив відповідача на позовну заяву, який поданий поза межами наданого судом строку та не прийнято до уваги заяву позивача про зміну позовних вимог у зв'язку з пропуском строку, визначеного ЦПК України, на подання до суду такої заяви. Крім того, судом першої інстанції не було відредаговано на її клопотання про витребування у відповідача доказів, що мають значення для справи.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суд першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на сина в розмірі ? заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Апеляційного суду Київської області надійшов відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу.

В поданому відзиві ОСОБА_7 зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Окрім того, зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо прийняття його відзиву на позовну заяву та неприйняття заяви позивача про зміну позовних вимог не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, відзив на позовну заяву було подано відповідачем протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви.

Натомість позивач, відповідно до вимог чинного законодавства, мала право в межах тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про зміну позовних вимог, однак позивач з такою заявою звернулася до суду поза межами такого строку та не зазначила про причини неможливості подання такої заяви в межах визначеного ЦПК України строку.

На підставі викладеного у відзиві, ОСОБА_3 просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом спору є стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, загальний розмір яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму, суд не вбачає підстав для виклику сторін у судове засідання.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення враховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 листопада 2009 року було зареєстровано шлюб між сторонами. (а.с.4).

02 червня 2010 року народився ОСОБА_6, (а.с.5).

Довідка Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 82 від 18 січня 2018 року свідчить про те, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на утриманні матері ОСОБА_2 та проживає разом з нею по АДРЕСА_1 (а.с.9).

З довідки Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 160 від 09 лютого 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає АДРЕСА_2 та має такий склад сім'ї: син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18).

Копія довідки Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни № 10 від 19 січня 2018 року свідчить про те, що ОСОБА_2 з 18 липня 1993 року працює в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни на посаді сестри-господині. Середня заробітна плата становить 4791 грн. 22 коп. (а.с.7).

З копії заяви на відправку переказу від 25 січня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 надіслав ОСОБА_2 матеріальну допомогу в розмірі 900 грн. 00 коп.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт перебування неповнолітнього сина на її утриманні, періодичність надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання сина та її незначний розмір, нормальний стан здоров'я відповідача, його працездатність, стан здоров'я дитини, виходячи з принципу розумності та справедливості, а також з урахуванням мінливого доходу відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з останнього аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи таке.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з вимогами ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що батьки (мати та батько) зобов'язані утримувати дитину до її повноліття. При цьому, у випадку спору між батьками дитини щодо визначення розміру грошового утримання, той із батьків з ким проживає дитина вправі звернутися з відповідним позовом до суду. Визначаючи розмір аліментів на дитину, судом повинні бути враховані всі обставини, що мають значення для його визначення, а саме: дохід того з батьків, хто сплачуватиме аліменти, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, стан здоров'я, наявність чи відсутність у платника аліментів рухомого чи нерухомого майна тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та як було вірно встановлено судом, відповідач має мінливий (нерегулярний) дохід, а тому аліменти стягуються у твердій грошовій сумі. Оскільки відповідач частково визнав позов, суд дійшов висновку, що відповідач має змогу сплачувати аліменти у розмірі 1500 грн. в місяць.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідачем було подано відзив поза межами наданого судом строку, то зазначене не підтверджується матеріалами справи.

Так, відповідно до ухвали про відкриття провадження у даній справі відповідачу було надано право подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження 30 березня 2018 року. Таким чином перебіг строку на подачу відзиву на позовну заяву розпочався з 30 березня 2018 року та закінчився 14 квітня 2018 року. Відзив на позовну заяву було надіслано на адресу суду першої інстанції 10 квітня 2018 року, тобто в межах п'ятнадцятиденного строку наданого судом.

Висновки суду першої інстанції щодо неприйняття заяви позивача про зміну позовних вимог відповідають вимогам чинного цивільного процесуального законодавства.

Окрім того, на підтвердження доводів апеляційної скарги про те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на сина в більшому розмірі ніж було визначено судом та те, що його дохід на місяць становить 20000 грн. ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів, таких як довідка про розмір заробітної плати з місця роботи, довідка про доходи, що видається органами Державної фіскальної служби України тощо.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом

Згідно зі ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У відповідності до вимог ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористалася своїм правом подати клопотання про витребування доказів судом першої інстанції, а тому позбавлена права заявляти таке клопотання у суді апеляційної інстанції, таким чином у суду апеляційної інстанції відсутні належні правові підстави вважати, що відповідач у даній справі може надавати матеріальну допомогу у більшому розмірі ніж було визначено судом раніше.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, згідно зі ст. 374 ЦПК України, має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст.. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 369, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та у відповідності до ст. 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий

Судді: