П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 800/506/17

Провадження № 11-483заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бондар О. А.,

позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

розглянула в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 як представника позивача ОСОБА_3 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року (у складі колегії суддів: Бучик А. Ю., Берназюка Я. О., Гімона М. М., Гриціва М. І., Мороз Л. Л.),

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати повністю рішення Комісії від 8 листопада 2017 року № 257дп-17 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2 Одеської області ОСОБА_3» (далі - Рішення Комісії, Спірне рішення).

На обґрунтування позовних вимог вказав, що Рішення Комісії не відповідає приписам статей 19, 68 Конституції України, частини першої статті 43, статті 48 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ), пунктів 100, 102, 105, 118, 123 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (далі - Положення про порядок роботи КДКП), у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач вказує, що відповідно до висновку секретаря Комісії ОСОБА_7., з урахуванням характеру проступку, наслідків, особи прокурора, ступеня вини, обставин, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, запропоновано застосувати до позивача вид дисциплінарного стягнення у вигляді догани, тому відповідач не мав повноважень приймати рішення про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.

Крім того, на думку позивача, член Комісії ОСОБА_5 мав обов'язок у порядку, передбаченому пунктом 47 Положення про порядок роботи КДКП, заявити про самовідвід, оскільки існували сумніви у його неупередженості та об'єктивності.

Рішенням від 26 березня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Судувідмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 Суд дійшов висновку, що Спірне рішення відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), -зокрема, таке, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність рішення суду вимогам статей 2, 9, 90, 242 та 246 КАС, зокрема: невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року та ухвалити нове - про задоволення позову.

Представник позивача вказує, що у діях ОСОБА_3 не встановлено ознак проступку, за який за змістом частини четвертої статті 49 Закону № 1697-VІІ передбачено стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.

Вважає, що КДКП уповноважена ухвалювати рішення лише щодо висновку члена Комісії про наявність чи відсутність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та не уповноважена змінювати вид дисциплінарного стягнення, запропонований членом Комісії, який проводив відповідну перевірку.

Наводить доводи про те, що у члена КДКП ОСОБА_5 є обґрунтовані підстав для самовідводу, а висновки суду щодо відсутності таких підстав є помилковими, оскільки останній перебував у складі комісії зі службового розслідування щодо можливих корупційних дій ОСОБА_3, безпосередньо контролював перевірку таких фактів та ініціював службову перевірку щодо позивача і розслідування кримінальних проваджень, у тому числі щодо ОСОБА_6

Вважає, що суд неправильно оцінив доводи позивача щодо строків притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, безпідставно дійшовши висновку про вчинення ОСОБА_3 триваючого правопорушення.

У відзиві на апеляційну скаргу Комісія просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, оскільки, на її думку, рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні ОСОБА_3, його представник та представник Комісії підтримали, відповідно, апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи представника Комісії, заслухавши доводи учасників справи, перевіривши її матеріали, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив такі фактичні обставини.

Наказом прокурора Одеської області від 15 грудня 2015 року №3363-к ОСОБА_3 призначено на посаду прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2 Одеської області.

До КДКП надійшла дисциплінарна скарга прокурора Одеської області Жученка О. Д. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2 Одеської області ОСОБА_3

Рішенням члена Комісії від 25 липня 2017 року відкрито дисциплінарне провадження за цією скаргою.

За результатами проведеної перевірки членом КДКП ОСОБА_7 5 жовтня 2017 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора ОСОБА_3

Рішенням Комісії від 8 листопада 2017 року № 257дп-17 притягнуто прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2 Одеської області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом № 1697-VII.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Згідно із частиною другою цієї статті притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 44 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється Комісією.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК). Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Статтею 46 Закону № 1697-VII передбачено порядок відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки дисциплінарної скарги.

Відповідно до частини четвертої статті 46 Закону № 1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки.

Під час здійснення перевірки член Комісії має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе (частина шоста статті 46 Закону № 1697-VII).

Перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений Комісією, але не більш як на місяць.

До завершення дисциплінарного провадження прокурор не може бути звільнений з посади прокурора у зв'язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням (частина дев'ята статті 46 Закону № 1697-VII).

Частиною десятою статті 46 Закону № 1697-VII передбачено, що член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член Комісії встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена Комісії щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Комісії та мають бути отримані його членами не пізніш як за п'ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься (частина одинадцята статті 46 Закону № 1697-VII).

Згідно із частиною першою статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання Комісії має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п'ята статті 47 Закону № 1697-VII).

Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності члена Комісії подавати заяву про його відвід (частина шоста статті 47 Закону № 1697-VII).

Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1697-VII Комісія приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення Комісія за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

Частинами третьою та четвертою статті 48 Закону №1697-VII передбачено, що при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Копія рішення Комісії вручається прокуророві, стосовно якого воно прийнято, або у семиденний строк надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівникові органу прокуратури, в якому прокурор, стосовно якого воно прийнято, обіймає посаду (частина восьма статті 48 Закону № 1697-VII).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора може бути накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.

Надаючи оцінку Спірному рішенню, ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу на те, що визначальним у вирішенні цього спору є встановлення обставин щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII зазначено, що прокурор зобов'язаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Статтею 11 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин; далі - Кодекс професійної етики), визначено, що працівник прокуратури зобов'язаний забезпечувати конфіденційність інформації, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень, крім тих випадків, коли законом передбачено право чи обов'язок розкривати таку інформацію. Особливу увагу приділяти питанням обмеження доступу до персональних даних громадян.

Статтею 13 Кодексу професійної етики передбачено, що працівник прокуратури, незважаючи на особисті інтереси, повинен вживати всіх можливих заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, не допускати вчинення дій чи бездіяльності, які можуть його спричинити або створити враження про наявність такого конфлікту.

Згідно зі статтею 18 Кодексу професійної етики працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури.

Відповідно до вимог частини першої статті 28 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VІІ «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VІІ) посадові та службові особи органів прокуратури зобов'язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів, безпосереднього керівника, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, вживати заходи щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Статтею 1 Закону № 1700-VІІ визначено, що потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, а реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Підставою для прийняття Спірного рішення Комісією стало встановлення таких обставин.

Прокуратурою Одеської області проведено службове розслідування за фактом можливих корупційних дій прокурора ОСОБА_3 та сформовано за його наслідками висновок, затверджений прокурором Одеської області 19 вересня 2017 року (далі - Висновок), за результатами якого встановлено, що правоохоронними органами Одеської області на підставі заяв керівника Громадської організації «Спеціальне бюро по боротьбі з економічною злочинністю та корупцією України» ОСОБА_6, який підтримує тісні зв'язки з працівниками органів прокуратури області, за відсутності ознак злочинів, розпочато кримінальні провадження, які спрямовані на створення перешкод у діяльності суб'єктів господарювання з метою подальшого тиску на них. Крім того, під час розслідування кримінального провадження № 42016160000001017 від 5 грудня 2016 року слідчим прокуратури Одеської області виявлено факти витоку інформації, яка має гриф обмеження та використовується оперативними підрозділами правоохоронних органів м. Одеси для розкриття особливо тяжких злочинів.

Так, як зазначено у Висновку, слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016160000001017 від 5 грудня 2016 року за підозрою членів Громадської організації «Спеціальне бюро по боротьбі з економічною злочинністю та корупцією України» ОСОБА_6, ОСОБА_8 та оперуповноваженого Малиновського відділу поліції у м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - Малиновський ВП) ОСОБА_10 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 190 та частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Під час огляду місця події 9 грудня 2016 року у салоні автомобіля марки «Lexus», яким керував ОСОБА_6, виявлено та вилучено мобільний телефон марки «iPhone 6» з іmеі НОМЕР_1, що належав ОСОБА_6 Під час огляду 1 березня 2017 року мобільного телефону слідчим встановлено, що ОСОБА_6, який раніше перебував на посаді прокурора Прокуратури Малиновського району м. Одеси та був звільнений у 2013 році, має та підтримує тісні зв'язки з прокурором ОСОБА_3., через якого здійснює незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні від 3 березня 2016 року № 12016160470000895 за заявою ОСОБА_6 з метою повернення неіснуючого боргу у сумі 120 000 доларів США та намагається шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами свідків.

Під час службового розслідування вивчено матеріали вказаного кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК, та встановлено, що 2 березня 2016 року до МалиновськогоВП звернувся ОСОБА_6 із заявою про можливе вчинення посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Гранмеро Груп» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК. Здійснення досудового розслідування доручено слідчій Малиновського ВП. Відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 березня 2016 року для здійснення процесуального керівництва призначено групу прокурорів, до складу якої входили прокурори ОСОБА_3. та Крисань А. Ю.

При проведенні досудового розслідування вказаного кримінального провадження прокурор ОСОБА_3. звернувся до суду з клопотаннями щодо проведення обшуків в офісних приміщеннях ТОВ «Гранмеро Груп», транспортних засобах, якими користуються посадові особи вказаного товариства, та за місцем проживання посадових осіб ТОВ «Гранмеро Груп». Ухвалами слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси вказані клопотання прокурора ОСОБА_3 задоволено.

На виконання ухвал суду проведено 14 обшуків, в ході яких вилучена оргтехніка (системні блоки), документація господарської і бухгалтерської діяльності ТОВ «Гранмеро Груп» та інше.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси задоволено клопотання прокурора ОСОБА_3 та накладено арешт на вилучене під час проведення обшуків майно.

Постановою слідчого від 12 жовтня 2016 року вилучене під час обшуків майно долучено до матеріалів кримінального провадження як речові докази та без опрацювання, аналізу вилучених документів як доказів, які прямо або опосередковано підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, призначення експертних досліджень, передано на зберігання до камери речових доказів Малиновського ВП.

У ході перевірки встановлено, що в процесі досудового розслідування не вжито заходів щодо виклику та допиту ОСОБА_12, ОСОБА_11 До матеріалів провадження долучено лише пояснення ОСОБА_12, в якому останній показав, що дійсно ними з ОСОБА_6 укладено договір позики на суму 120 000 доларів США. Проте фактично грошові кошти останній не передавав, а планував самостійно розраховуватися з автоперевізниками за поставлений товар.

Службовим розслідуванням встановлено, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється на вкрай низькому професійному рівні, допущено нічим не виправдану тяганину, як наслідок - порушено розумні строки та вимоги, передбачені статтею 2 КПК, щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Також встановлено факти неодноразового особистого листування ОСОБА_6 з ОСОБА_3 засобами мобільного зв'язку з використанням існуючих приватних стосунків з питань проведення окремих слідчих дій у кримінальному провадженні від 3 березня 2016 року № 12016160470000895, порушеному за заявою ОСОБА_6, з метою фальсифікації доказової бази. Вивчено листування ОСОБА_6 з абонентом «ОСОБА_3», номер мобільного телефону якого збігається із номером мобільного телефону прокурора ОСОБА_3

Проведеним урамках досудового розслідування кримінального провадження за частиною другою статті 364 КК оглядом інформації з мобільного телефону марки «iPhone 6», належного прокурору ОСОБА_3., від 13 травня 2017 року установлено, що ОСОБА_3 використовувався номер оператора мобільного зв'язку «Київстар», з якого направлялася відповідна інформація ОСОБА_6 з додатком копій службових документів.

Крім цього, номер мобільного телефону абонента «ОСОБА_3» збігаєтьсяіз номером прокурора ОСОБА_3 у телефонному довіднику Прокуратури Одеської області, який формувався на підставі особисто наданих працівниками даних про належні їм засоби зв'язку.

Також у ході службового розслідування у діях прокурора ОСОБА_3 виявлено інші випадки порушення антикорупційного законодавства (у частині запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та незаконне використання інформації, що стала відомою особі у зв'язку з виконанням службових повноважень).

Так, Малиновським ВП розпочато кримінальні провадження № 1201616470001162 та № 12016161470001163 за заявами Громадської організації «Спеціальне бюро по боротьбі з економічною злочинністю та корупцією України» щодо реалізації невідомими особами дизельного палива низької якості.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 травня 2016 року до Малиновського ВП звернувся ОСОБА_6 про те, що в Малиновському районі м. Одеси невідомі особи незаконно організували автозаправну станцію (далі - АЗС) та без відповідної реєстрації та ліцензії здійснюють господарську діяльність. При цьому заява ОСОБА_6 у матеріалах вказаного кримінального провадження відсутня. Для здійснення процесуального керівництва призначено групу прокурорів у складі прокурора ОСОБА_3 та прокурора Фучеджі А. Д.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси задоволено клопотання прокурора ОСОБА_3 про проведення огляду службового приміщення та прилеглої території Арцизького локомотивного депо Державної адміністрації залізничного транспорту Одеської залізниці за адресою: Одеська область, м. Арциз, вул. Привокзальна, 1 ж, яке до матеріалів кримінального провадження не долучено. В ухвалі як обґрунтування необхідності проведення зазначеної слідчої дії вказано, що оперативним шляхом встановлені факти крадіжок пального із зазначеного підприємства, яке в подальшому реалізується на АЗС, розташованій на Новомосковській дорозі, 19 у Малиновському районі м. Одеси.

Водночас у матеріалах кримінального провадження відсутні доручення з приводу проведення розшукових дій з метою виявлення фактів розкрадання пального з Арцизького локомотивного депо Державної адміністрації залізничного транспорту Одеської залізниці.

За результатами проведеного огляду на території Арцизького локомотивного депо Державної адміністрації залізничного транспорту Одеської залізниці виявлена бочка з рідиною невідомого походження з характерним запахом палива та відібраний зразок у кількості 0,5 л.

До матеріалів кримінального провадження долучено клопотання слідчого, погоджене процесуальним керівником - прокурором ОСОБА_3., про арешт зразка невідомої рідини, однак ухвала суду в матеріалах відсутня.

Постановою слідчого від 10 вересня 2016 року призначено експертне дослідження вилученої речовини, проте висновок експерта до матеріалів провадження не долучено.

Процесуальним керівником вказівки слідчому щодо проведення слідчих (розшукових) дій не надавались.

Постановою слідчого від 16 вересня 2016 року зазначене кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК.

Висновком за наслідками вивчення матеріалів кримінального провадження № 12016160470001163 встановлено, що 28 травня 2016 року до Малиновського ВП звернувся заступник голови правління Громадської організації «Спеціальне бюро по боротьбі з економічною злочинністю та корупцією України» ОСОБА_8 про те, що в Малиновському районі м. Одеси невідомі особи незаконно організували АЗС та без відповідної реєстрації і ліцензії здійснюють господарську діяльність.

Згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань для здійснення процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні призначено групу прокурорів, старшим якої визначено прокурора ОСОБА_3

28 травня 2016 року слідчим надано доручення на перевірку доводів заявника та встановлення осіб, які здійснюють продаж дизельного палива. Згідно з рапортом СКП Малиновського ВП (без дати та реєстрації) проведеними заходами позитивного результату не досягнуто.

Без проведення жодної слідчої дії постановою слідчого від 30 листопада 2016 року зазначене кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК.

Встановлені в цій частині порушення, як зазначено у Висновку, свідчать про неналежне виконання службових обов'язківпозивачем у формі процесуального керівництва у кримінальних провадженнях.

Крім того, під час службового розслідування встановлено факти витоку службової інформації ще у двох кримінальних провадженнях, до складу групи прокурорів в яких входив прокурор ОСОБА_3.

Так, 8 жовтня 2016 року прокурор ОСОБА_3. шляхом використання мобільного додатку «Вайбер» надіслав ОСОБА_6 фото довідки-меморандуму про проведені заходи стосовно злочинної групи, яка займається на території Одеської області та міста кваліфікованими шахрайськими діями, пов'язаними із незаконним заволодінням елітними транспортними засобами, у кримінальному провадженні від 17 серпня 2016 року № 12016160470003573, порушеному за частиною четвертою статті 190 КК, яка не містить грифу секретності.

В той же час у зазначеній довідці-меморандумі наявна інформація щодо проведених у кримінальному провадженні оперативно-розшукових заходів, у тому числі стосовно осіб, можливо причетних до вчинення злочину, особисті дані та інформація щодо місця їх перебування.

Також встановлено, що прокурором ОСОБА_3. надіслано ОСОБА_6 фото останньої сторінки (резолютивної частини) ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2016 року про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, у кримінальному провадженні від 14 листопада 2016 року № 12016150470005007 за частиною другою статті 229 КК. Зазначену фотокопію прокурором ОСОБА_3. 30 листопада 2016 року надіслано ОСОБА_6, а обшук на виконання ухвали слідчого судді проведено через дві доби після цього - 2 грудня 2016 року.

Проведеним в рамках досудового розслідування кримінального провадження від 25 лютого 2017 року № 42017160000000272 за частиною другою статті 364 КК оглядом інформації з мобільного телефону марки «iPhone 6», належного прокурору ОСОБА_3., вилученого під час обшуку, встановлено факт використання номера оператора мобільного зв'язку «Київстар», з якого ним направлялася відповідна інформація ОСОБА_6 з додатками копій службових документів, який збігається із номером прокурора ОСОБА_3 у телефонному довіднику Прокуратури Одеської області, що формувався на підставі особисто наданих працівниками даних про належні їм засоби зв'язку.

Висновки службового розслідування знайшли відображення в Спірному рішенні, де Комісія, надавши оцінку обставинам справи, встановила наявність в діях позивача дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 1, 5 та 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VІІ.

КДКП дійшла висновку, що прокурор ОСОБА_3., будучи керівником групи прокурорів у кримінальних провадженнях за заявами ОСОБА_6, перебуваючи з останнім у дружніх стосунках, всупереч вимогам статті 19 Закону № 1697-VІІ, статей 13, 18 Кодексу професійної етики, статті 28 Закону № 1700-VІІ заходів до врегулювання конфлікту інтересів не вжив, особистих зв'язків, що вплинули на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, не уникнув, відвід у кримінальних провадженнях не ініціював. Замість цього прокурор ОСОБА_3. в умовах реального конфлікту інтересів приймав процесуальні рішення на користь іншої особи.

Крім того, всупереч вимогам статей 11, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури ОСОБА_3 не забезпечив збереження конфіденційної інформації, яка стала відома йому у зв'язку з виконанням службових обов'язків, та використав своє службове становище в інтересах інших осіб, систематично надаючи інформацію у низці кримінальних проваджень.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з доводами ОСОБА_4 про те, що у діях ОСОБА_3 не встановлено ознак проступку, за який за змістом частини четвертої статті 49 Закону № 1697-VІІ передбачено стягнення у виді звільнення з органів прокуратури, та вважає обґрунтованими висновки суду про те, що вчинені позивачем дії порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості, у чесності, непідкупності органів прокуратури, та що порушення правил прокурорської етики є системними, очевидними та мають характер грубого порушення, що свідчить про неможливість подальшого його перебування на посаді прокурора.

Приймаючи рішення про притягнення прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2 Одеської області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, Комісія врахувала характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Доводи ОСОБА_4 про те, що КДКП уповноважена ухвалювати рішення лише щодо висновку члена Комісії за наслідками проведення відповідної перевірки про наявність чи відсутність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та не має повноважень змінювати вид дисциплінарного стягнення, запропонований членом Комісії, який провів перевірку, не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки за змістом частини десятої статті 46 Закону № 1697-VII пропозиція члена Комісії, який готував висновок, має рекомендаційний характер та не зобов'язує Комісію обирати саме запропонований вид дисциплінарного стягнення.

Не знайшли підтвердження й доводи апеляції про те, що у члена КДКП ОСОБА_5 є обґрунтовані підстави для самовідводу, оскільки висновок службового розслідування, який став підставою для Прокуратури Одеської області звернутися до Комісії із дисциплінарною скаргою, не підписувався членом КДКП ОСОБА_5, який на момент складання такого висновку працював на посаді члена Комісії.

Крім того, як убачається із витягу з протоколу КДКП від 8 листопада 2017 року № 19 ОСОБА_3 та його представник, які були присутні на засіданні Комісії, не заявляли відводів членам КДКП, у тому числі й ОСОБА_5

Як зазначалося раніше, відповідно до частини четвертої статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності дотримано, оскільки неправомірні дії ОСОБА_3, за які його притягнуто до відповідальності, тривали протягом часу процесуального керівництва та в подальшому - в кримінальних провадженнях до грудня 2016 року, тобто мають ознаки триваючих.

Тому доводи представника позивача про порушення строків притягнення ОСОБА_3 до відповідальності не можна вважати обґрунтованими.

Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про законність і обґрунтованість Рішення Комісії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального й процесуального права.

Як убачається із матеріалів справи та зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив докази у справі та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3.

Велика Палата Верховного Суду не встановила порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд прийняв правильне і законне рішення, доводи представника позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а отже, немає підстав для скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року.

Керуючись статтями 242, 266, 292, 310, 315, 316, 322 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 як представника позивача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2018 року.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. БакулінаН. П. Лященко

В. В. БританчукЛ. І. Рогач

Д. А. ГудимаІ. В. Саприкіна

В. І. ДанішевськаО. С. Ткачук

О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич

О. Р. КібенкоО. Г. Яновська