АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 вересня 2018 року

місто Київ

справа № 760/3864/17

провадження №22-ц/796/5367/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.,

суддів - Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г.,

за участю секретаря - Осінчук Н.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Міністерство оборони України

розглянув у судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Солом'янського районного суду міста Києва в складі судді Букіної О.М. від 5 квітня 2018 року у справі за позовом про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він з серпня 1978 року проходив військову службу у Збройних Силах, що підтверджується витягом із наказу № 20 від 07.02.2001 року, під час проходження якої отримав відкритий осколковий перелом лівого стегна у вигляді: «посттравматичного деформуючого остеартрозу лівого колінного суглобу, хронічного захворювання лівого стегна з рідкими загостреннями, вкорочення лівої нижньої кінцівки на 1 см. з помірним порушенням функції. Остеохондроз поперекового відділу хребта, виразкова хвороба шлунку», що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 303 та виписними епікризами.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії МСЕ № 06580 від 09.01.2002 року позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї.

Вказував на те, що у зв'язку із погіршенням стану здоров'я він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, через що постійно відчуває страждання та психологічний дискомфорт.

Вважав, що ст. 3 Закону України «Про збройні сили України» на відповідача, як центральний орган виконавчої влади і військового управління, покладається обов'язок відшкодувати йому моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я внаслідок захворювання. пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Посилаючись на наведене та ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 23 ЦК України, просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 5 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог, відмовлено.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначало, що суд безпідставно стягнув з відповідача моральну шкоду, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що саме незаконними діями чи бездіяльністю відповідача завдано позивачу моральну шкоду.

Також вказував на те, що позивачем не надано доказів, які б підтвердили, що він проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

В судовому засіданні представник Міністерства оборони України просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належно. Надіслав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІ від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 2 червня 2016 року №1402- VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Міністерства оборони України - Дорожинську А.Д., перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 303 від 10.08.2000 року, встановлено, що захворювання ОСОБА_1, а саме: відкритий осколковий перелом лівого стегна у вигляді: «посттравматичного деформуючого остеартрозу лівого колінного суглобу, хронічного захворювання лівого стегна з рідкими загостреннями, вкорочення лівої нижньої кінцівки на 1 см. з помірним порушенням функції. Остеохондроз поперекового відділу хребта, виразкова хвороба шлунку», що підтверджено медичними документами, пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби (а.с. 7).

Згідно довідки до акта огляду ВСЕК серії МСЕ № 36580 від 09.01.2002 року позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї (а.с. 12).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що причиною встановлення інвалідності стали захворювання, які пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби, внаслідок отриманого відкритого осколкового перелому лівого стегна, позивач зазнав моральних страждань, які полягають у порушенні його звичайного способу життя, вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках, додаткових зусиль, які позивач вимушений був понести для відновлення свого стану.

З таким висновком суду погодитися не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктами 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію у часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта у часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили у часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це у законі або іншому нормативно-правовому акті.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практикув справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з'ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Отже, наявність шкоди ще не породжує імперативного обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Законодавство, що було чинним на момент отримання позивачем ушкодження здоров'я (1978 рік), не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, на момент отримання позивачем ушкодження здоров'я, які стали підставою для встановлення йому інвалідності, під час проходження військової служби, чинним законодавством не регулювалось питання відшкодування моральної шкоди, а тому тому колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на нормах закону, а тому задоволенню не підлягають.

Також позивач не довів, що Міністерство оборони України вчинило будь-які протиправні дії, внаслідок яких він отримав моральні страждання, тобто позивач не довів, що відповідач порушив його права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновки викладені в рішенні суду першої інстанції помилковими.

Згідно положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норм матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 376 ЦПК України про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог з зазначених вище підстав.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подачу позовної заяви судовий збір становив 640,00 грн., однак позивач звільнений від сплати судового збору, а тому вказані витрати компенсуються за рахунок держави.

При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено судсудовий збір в розмірі 960, 00 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то на користь відповідача з державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі 960, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 367,374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 5 квітня 2018 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Компенсувати за рахунок держави понесені Міністерством оборони України судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 960,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 5 вересня 2018 року.

Головуючий С.В. Кулікова

Судді: О.Ф. Лапчевська

С.Г. Музичко