КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2018 р. Справа№ 910/3863/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

представники сторін: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Національного університету біоресурсів і природокористування України (м. Київ) в особі відокремленого підрозділу Немішаєвський агротехнічний коледж (Київська обл., смт. Немішаєве) без повідомлення учасників справи

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.06.2018

у справі № 910/3863/18 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Національного університету біоресурсів і природокористування України (м. Київ) в особі відокремленого підрозділу Немішаєвський агротехнічний коледж

про стягнення 152136,51 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Немішаєвський агротехнічний коледж про стягнення 152136,51 грн, з яких: 85334,13 грн пені, 4461,76 грн 3% річних, 62340,62 грн інфляційних втрат. Крім того, позивач просив витрати по сплаті збору в сумі 2282,05 грн покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.04.2018 у справі №910/3863/18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), та встановлено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових пояснень, додаткових доказів на підтвердження своїх пояснень.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.06.2018 у справі №910/3863/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, б. 15; ідентифікаційний код 00493706) в особі відокремленого підрозділу Немішаєвський агротехнічний коледж (07854, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Немішаєве, вул. Технікумівська, 4; ідентифікаційний код 33295412) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 85334 (вісімдесят п'ять тисяч триста тридцять чотири) грн 13 коп. пені, 4461 (чотири тисячі чотириста шістдесят одну) грн 76 коп. 3% річних, 62340 (шістдесят дві тисячі триста сорок) грн 62 коп. інфляційних втрат, 2282 (дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн 05 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Національний університет біоресурсів і природокористування України (м. Київ) в особі відокремленого підрозділу Немішаєвський агротехнічний коледж подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2018 у справі № 910/3863/18 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу "Немішаєвський агротехнічний коледж" про стягнення 152136,51 грн, з яких 85334, 13 грн пені, 4461,76 грн, 3% річних, 62340,62 грн, інфляційних витрат - повністю. Стягнути з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що він повністю розрахувався за отриманий природний газ; стверджує про специфіку діяльності підприємства відповідача, зазначає, що несвоєчасність фінансування за відповідними напрямами видатків стала причиною затримки сплати коштів за договором із позивачем. Враховуючи вказані обставини, в тому числі повне погашення відповідачем заборгованості, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене віще визначене прострочення грошового зобов'язання, а також виходячи із необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін та того, що позивачем не доведено факту понесення ним збитків в результаті дій саме відповідача, останній вважає доводи позивача безпідставними, а рішення - необґрунтованим. Крім того у своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на ст. 233 ГК України щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій. Також апелянт у скарзі вказує на те, що борг за період з 17.02.15. по 31.10.15. не підлягає стягненню з огляду на пропуск строків позовної давності на 39 днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3863/18 за апеляційною скаргою Національного університету біоресурсів і природокористування України (м. Київ) в особі відокремленого підрозділу Немішаєвський агротехнічний коледж. Учасникам справи не пізніше 10 днів з моменту вручення даної ухвали запропоновано подати суду та направити іншим учасникам справи відзив на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд апеляційної скарги Національного університету біоресурсів і природокористування України (м. Київ) в особі відокремленого підрозділу Немішаєвський агротехнічний коледж ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи. Копію даної ухвали надіслано учасникам апеляційного провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем у встановлений термін подано до суду не було.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи встановила наступне.

09.02.2015 між позивачем (далі - продавець) та відповідачем (далі - покупець) укладено Договір № 2577/15-БО(Т)-17 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах даного договору.

За умовами п. 1.2 Договору газ, що продається за цим Договором, використовується постачальником виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

У відповідності до п. 2.1 укладеного між сторонами правочину продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.03.2015 газ обсягом до 42 тис.куб.м, в тому числі, по місяцях і кварталах.

Згідно п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м газу становить 5900,00 грн, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, податок на додану вартість.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2015 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, враховуючи п. 6.1. Договору, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого природного газу за договором до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, тобто починаючи з 15-го числа кожного місяця, наступного за місяцем поставки газу починається прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, за період з січня по березень 2015 року прострочення обраховується з 15.02.2015, 15.03.2015, та 15.04.2015 відповідно. А отже необґрунтованим є доводи відповідача про те, що право вимоги за Договором у позивача виникає тільки з 15.03.2015.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 408883,42 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу. Вказане відповідачем не заперечується.

Проте, відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням строків встановлених договором, а саме п. 6.1, що так само покупцем не заперечується.

З огляду на вказане позивачем пред'явлено до стягнення 4461,76 грн 3% річних, 62340,62 грн інфляційних втрат.

За умови п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу.

Позивач на підставі п. 7.2 Договору просить суд стягнути з відповідача 85334,13 грн пені.

Як визначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначний відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачем належним чином не виконані умови договору, оплату наданих позивачем послуг з розподілу природного газу здійснено із порушенням передбачених договором строків.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

За розрахунком позивача, сума пені, заявлена до стягнення, складає 85334,13 грн.

Перевіривши розрахунок за визначений позивачем період, судом встановлено, що розрахунок пені проведено вірно.

Разом із тим колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне. Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зважаючи на те, що відповідач є навчальним закладом, бюджетною неприбутковою установою, і причиною прострочення виконання основного зобов'язання перед позивачем була відсутність своєчасного бюджетного фінансування, тобто в допущенні прострочення відсутня безпосередня вина відповідача, колегія суддів вважає за можливе зменшити суму заявленої до стягнення пені на 50% до розміру 42667,07 грн.

Також судова колегія бере до уваги ступінь виконання основного зобов'язання (на момент звернення до суду виконане в повному обсязі), нарахування та стягнення додатково до інфляційних втрат та відсотків річних. Крім того, порушення відповідачем строків оплати були незначними, а заявлений до стягнення розмір пені є неспіврозмірним із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем умов договору.

При цьому колегією суддів береться до уваги те, що аналогічної позиції при розгляді справ відповідної категорії, дотримується Верховний Суд (постанова ВС від 13.06.2018, № 904/9781/17, № 918/337/17 від 16.05.2018, № 924/1089/17 від 26.07.2018 тощо).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних у розмірі 4461,76 грн та інфляційних втрат у розмірі 62340,62 грн.

Перевіривши розрахунок за визначений позивачем період, судом встановлено, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат проведено у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо тверджень апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності, зокрема відповідач стверджує, що з урахуванням строків позовної давності, розрахунок заборгованості не може бути складено з перевищенням останньої, а борг у період з 17.02.2015 по 28.03.2015 не підлягає стягненню з огляду на пропуск строків позовної давності на 39 днів, суд відзначає наступне.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлені ГК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України якої позовні давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (постанова судової палати у господарських справах Верховного суду України від 27.04.2012 № 3-27гс12, висновки від 01.08.12. Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за перше півріччя 2012 року).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідно до п.4.2 постанови №10 від 29.05.2013 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Разом з тим, положеннями статті 259 ЦК України унормовано, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В п. 9.3 Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Таким чином, оскільки прострочення відповідачем допущено за наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу за січень-березень 2015 року, позовна давність тривалістю 5 років станом на день звернення позивача з даним позовом до суду 29.03.2018 (відбитка календарного штемпеля на конверті, яким позовну заяву направлено до суду) не сплила. Отже, позивачем строк позовної давності позивачем не пропущено.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача частково у сумі 42667,07 грн пені, 4461,76 грн 3% річних та 62340,62 грн інфляційних втрат.

За таких обставин, враховуючи усе вищевикладене у сукупності, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі №910/3863/18 належить змінити в частині задоволення у повному обсязі позовних вимог про стягнення пені, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Розподіл судових витрат здійснений відповідно до вимог статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного університету біоресурсів і природокористування України (м. Київ) в особі відокремленого підрозділу Немішаєвський агротехнічний коледж задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі №910/3863/18 змінити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, б. 15; ідентифікаційний код 00493706) в особі відокремленого підрозділу Немішаєвський агротехнічний коледж (07854, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Немішаєве, вул. Технікумівська, 4; ідентифікаційний код 33295412) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 42667 (сорок дві тисячі шістсот шістдесят сім) грн 07 коп. пені, 4461 (чотири тисячі чотириста шістдесят одну) грн 76 коп. 3% річних, 62340 (шістдесят дві тисячі триста сорок) грн 62 коп. інфляційних втрат, 2282 (дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн 05 коп. судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) на користь Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, б. 15; ідентифікаційний код 00493706) в особі відокремленого підрозділу Немішаєвський агротехнічний коледж (07854, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Немішаєве, вул. Технікумівська, 4; ідентифікаційний код 33295412) 3423,00 грн судових витрат за розгляд справи апеляційною інстанцією.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3863/18.

Повний текст постанови складено та підписано 06.09.2018.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов