КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа№ 925/17/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.09.20118 року по справі №925/17/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Шерепенка Сергія Олександровича

на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2017р.

у справі №925/17/17 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лисянської селищної ради

до фізичної особи-підприємця Шерепенка Сергія Олександровича

про внесення змін до договору оренди землі від 27.11.2007р.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лисянської селищної ради (надалі - прокурор, позивач) звернувся з позовом до Господарського суду Черкаської області до фізичної особи-підприємця Шерепенка Сергія Олександровича (надалі - відповідач) про внесення змін до договору оренди землі від 27.11.2007, укладеного між Лисянською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем Шерепенком Сергієм Олександровичем, який зареєстрований у Лисянському районному відділі ЧРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2007 за № 04077890030, а саме просить:

«…- пункт 5 договору викласти в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу № 351/86-16 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель від 15.12.2016, становить 1 510 273,31 грн.".

- пункт 9 договору викласти в наступній редакції: "річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 45 308,19 грн."».

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на приписи п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу, з урахуванням змін внесених Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" № 1166-VII ВІД 27.03.2014, якими визначено, що розмір орендної плати не може бути менше 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки., ст.ст. 632, 652 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.03.2017р. №925/17/17 позов задоволено повністю, внесено до укладеного між Лисянською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем Шерепенком Сергієм Олександровичем договору оренди землі від 27.11.2007, зареєстрованого 30.11.2007 у Лисянському районному відділі ЧРФ ДП "Центр ДЗК" за № 04077890030 такі зміни:

- пункт 5 договору викладено в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу № 351/86-16 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель від 15.12.2016, становить 1 510 273,31 грн.".

- пункт 9 договору викладено в наступній редакції: "річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 45308,19 грн."

В обґрунтування рішення суд першої інстанції вказав, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, законодавча зміна граничного розміру цієї плати на підставі п. 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України є підставою для перегляду встановленого умовами договору розміру орендної плати.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець Шерепенко Сергій Олександрович звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2017р. у справі № 925/17/17 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Також відповідач просив стягнути судові витрати у сумі 1760,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційного оскарження, відповідач наголошував, що рішення Лисянської селищної ради № 15-14/VI від 09.02.2012 "Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель селища Лисянка" станом на момент подачі позову не було надруковано у жодному засобі масової інформації, а тому не набрало чинності. Також, стверджував, що та обставина, що дане рішення Лисянської селищної ради № 15-14/VI від 09.02.2012 було оприлюднено у місцевій газеті "Понад Тікичем" № 11 від 18.03.2017 з відміткою «повторно», свідчить про те, що назване рішення може бути застосовано лише до обчислення суми нарахування орендної плати вже у 2018 році. При цьому, посилається на ст. 271.1 ПК України, якою визначено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Відтак, посилаючись на вказану норму, відповідач вважає, що нарахування орендної плати, з врахуванням нормативної грошової оцінки землі станом на 2016 рік, повинно здійснюватись тільки з 2018 року.

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури у відзиві просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2017 у справі № 925/360/17 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Лисянська селищна рада Лисянського району Черкаської області не скористалася своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України та не надала суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до пункту 9 частини 1 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч.3 ст. 56 ГПК України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 58 ГПК України).

03.09.2018 в судове засідання представники Лисянської селищної ради та фізичної особи-підприємця Шерепенка Сергія Олександровича не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Про належне повідомлення Лисянської селищної ради свідчить Витяг УДППЗ «Укрпошта» за номером поштового відправлення - 04116 24243420, з якого вбачається, що ухвалу КАГС від 20.08.2018 про поновлення провадження у справі представник позивача отримав - 23.08.2018.

Про належне повідомлення фізичної особи-підприємця Шерепенка Сергія Олександровича свідчить Витяг УДППЗ «Укрпошта» за номером поштового відправлення, який був присвоєній ухвалі КАГС від 20.08.2018 про поновлення провадження у справі - 04116 24243439, з відміткою пошти від 25.08.2018 «відправлення не вручене під час доставки: інші причини».

Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою «судова повістка».

Відповідно до п. 99 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

У реєстрі відстеження поштових відправлень УДППЗ «Укрпошта» за номером поштового відправлення - 04116 24243439, що присвоєний при відправленні копії ухвали КАГС від 20.08.2018 про поновлення провадження у справі, зазначено: «відправлення не вручене під час доставки: інші причини».

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з зазначенням вищевказаних причини можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду та повернення його до суду з поміткою «відправлення не вручене під час доставки: інші причини» є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) апелянта щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу КАГС від 20.08.2018 про поновлення провадження у справі було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши думку прокурора, судова колегія визнала за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю зазначених учасників справи: Лисянської селищної ради та фізичної особи-підприємця Шерепенка Сергія Олександровича (скаржника).

При цьому колегією суддів враховано і те, що, по-перше, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"); по-друге, відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Крім того, участь у судовому засіданні учасників справи суд не визнавав обов'язковою.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шерепенка Сергія Олександровича залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2017р. по даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.11.2007 між Лисянською районною державною адміністрацією в особі голови Бабенка В’ячеслава Івановича, який діє на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (далі - Орендодавець) та приватним підприємцем Шерепенком Сергієм Олександровичем, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію (далі - Орендар) було укладено договір оренди землі (далі - Договір) у відповідності до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для риборозведення, яка знаходяться в адмінмежах Лисянської селищної ради (п. 1 Договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,300 га, у тому числі: 9,300 га - під водою (п. 2 Договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 106 857,00 грн. (п. 5 Договору).

Договір укладено на 25 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).

Договір оренди землі зареєстрований у Лисянському районному відділі Черкаської регіональній філії ДП "Центр ДЗК" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2007 за № 04077890030.

Орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі грошовій за 1 га - 172,4 грн., що становить 1,5 відсотка від вартості ріллі по Лисянській селищній раді. Орендна плата з 06.06.2007 по 31.12.2007 становить - 911,48 грн. (дев'ятсот одинадцять грн. 48 коп.). Починаючи з 01.01.2008 орендна плата в рік становить 1603,32 грн. (одна тисяча шістсот три грн. 32 коп.) (п. 9 Договору).

Орендна плата вноситься у такі строки щомісячно, рівними частинами до ____ числа місяця, наступного за звітним (п. 11 Договору).

Відповідно до п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається згідно чинного законодавства у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміні розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Слід відзначити, що доказів визнання недійсним договору оренди землі чи його розірвання станом на час вирішення спору, сторонами суду не подано.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку (п. 36 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лисянської селищної ради про внесення змін до договору оренди землі від 27.11.2007, укладеного між Лисянською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем Шерепенком Сергієм Олександровичем, який зареєстрований у Лисянському районному відділі ЧРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2007 за № 04077890030, змінивши пункти 5 та 9 договору щодо розміру орендної плати, встановивши його у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, з посиланням на невідповідність розміру орендної плати, встановленому сторонами у договорі, визначеному діючим законодавством розміру.

Звертаючись з даним позовом, прокурор посилався на те, що тривале невжиття заходів щодо перегляду розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної власності призводить до недоотримання місцевим бюджетом значної суми коштів, що в свою чергу, порушує інтереси держави, не сприяє досягненню проголошеної мети - запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні.

На момент укладання спірного договору діяв Закон України "Про плату за землю", відповідно до якого ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлювалась в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки і не могла перевищувати 10 % нормативної грошової оцінки (ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент укладання сторонами Договору).

03.06.2008 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI було внесено зміни до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з яким річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не може бути меншою для земель, крім сільськогосподарського призначення, трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Зазначені положення знайшли своє відображення в ст. 274 та 288 Податкового кодексу України який набув чинності 01.01.2011 року (далі - ПК України").

Так, п. 288.5.1 ПК України закріплено, що розмір річної орендної плати встановлений у договорі оренди не може бути меншим для земель, окрім сільськогосподарського призначення, трикратному розміру земельного податку; та не може перевищувати 12 % від нормативної грошової оцінки. Пункт 274.1 ПК України визначає ставку податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відтак, враховуючи приписи чинного закону, було змінено мінімальний розмір орендної плати, що збільшився з 1 % до 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Станом на час вирішення спору, пунктом 288.5.1. Податкового Кодексу визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Згідно п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Відповідно до п. 14.1.147. ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже, законодавчо закріплено, що орендна плата є обов'язковим платежем який входить до складу плати за землю, що є загальнодержавним податком та вноситься виключно у грошовій формі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV (зі змінами) орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата (абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно із статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частинами 4 та 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка використовується при визначенні розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, з наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України. (Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 922/538/14, Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 916/2344/17, від 08.08.2018 у справі №916/2956/17).

Згідно п.п.2, 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213 „Про методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території. Дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки.

Оскільки дана земельна ділянка знаходиться на території Лисянської селищної ради в межах населеного пункту смт. Лисянка, Лисянського району, передбачені повноваження покладаються на відділ Держгеокадастру у Лисянському районі Черкаської області.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу від 15.12.2016р. № 351/86-16 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для риборозведення в смт. Лисянка на 2016 рік - нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 93 000 кв. м, що перебуває в оренді приватного підприємця Шерепенка С.О., становить 1 510 273,31 грн. (а/с 37).

За матеріалами технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Лисянка Лисянської селищної ради Лисянського району Черкаської області доведено, що розрахунок даних по витягу з технічної документації (а/с 37) для ділянки, що орендує відповідач, зроблено, як для ділянки водного фонду із використанням відповідних коефіцієнтів, а не для ріллі, як вказано у певних пунктах договору оренди.

Згідно листа Лисянського відділення Звенигородської ОДШ № 18844/23-18-13-525 від 13.12.2016 орендна плата за вищевказану земельну ділянку сплачується на рахунок № 33216815700266, який належить Лисянській селищній раді.

Сама земельна ділянка із земель водного фонду розташована у с. Жовтень, що вбачається із наявних у справі матеріалів.

14.07.2016 Лисянською селищною радою прийнято рішення № 9-4/VII про встановлення місцевих податків і зборів на 2017 рік (оприлюднено на сайті ради), яким визначено, що ставки земельного податку, за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюються у розмірах 3% для всіх інших земель. При цьому, землі водного фонду окремо не виділені.

Відповідно до інформації Лисянської селищної ради № 879 від 18.11.2016 (а/с 32) та Лисянської районної державної адміністрації № 2201/01-32 від 16.11.2016 (а/с 30) цивільно-правові заходи щодо збільшення орендної плати за використання землі водного фонду (ставку) загальною площею 9,3000 га не вживалися.

Прокурор вказав, що відповідно до інформації наданої Лисянським відділенням Звенигородської ОДПІ від 29.11.2016, відповідач сплачує річну орендну плату за використання земельної ділянки згідно умов договору у 2014 році в розмірі 4021,54 грн., 2015 рік - 8819 грн., станом на 01.11.2016 (за 9 місяців 2016 року) - 4700 грн., що з розрахунку від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2016 рік становить лише 0,32% відсотка. Разом з тим, відповідно до вищевикладених норм законодавства, якими обґрунтовано позовні вимоги, орендар повинен сплачувати орендну плату в розмірі не менше 3 % нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка вже становить 1 510 273,31 грн. та затверджена відповідно до рішення Лисянської селищної ради № 15-14/VI від 09.02.2012 "Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель селища Лисянка", а отже мінімальний розмір орендної плати має становити 45 308,19 грн.

Посилання відповідача на те, що рішення Лисянської селищної ради № 15-14/VI від 09.02.2012 "Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель селища Лисянка" не було надруковано у жодному засобі масової інформації, відповідно не набрало чинності, а тому спірних відносин не існує, колегія суддів не приймає до уваги, як безпідставні, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, проект рішення Лисянської селищної ради № 15-14/VI від 09.02.2012 опубліковувався у місцевій газеті "Понад Тікичем" 06.12.2011 №96(1122). (а/с 69)

Дане рішення Лисянської селищної ради № 15-14/VI від 09.02.2012 було повторно оприлюднено у місцевій газеті "Понад Тікичем" № 11 від 18.03.2017 (а/с 77).

Відтак, на час прийняття судового рішенння у даній справі оприлюднення зазначеного рішення селищної ради достеменно відбулося.

Крім того, у будь-якому випадку дана обставина прав відповідача не порушує, оскільки якщо зміни до договору вносяться згідно судового рішення, то такі зміни набирають чинності з моменту набрання чинності судовим рішенням.

Більше того, з огляду на доводи відповідача в цій частині, враховуючи клопотання відповідача, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 було зупинено апеляційне провадження у справі №925/17/17 до набрання законної сили рішення по пов'язаній адміністративній справі №700/434/17 за позовом фізичної особи-підприємця Шерепенка Сергія Олександровича до Лисянської селищної ради про скасування рішення Лисянської селищної ради № 15-14/VI від 09.02.2012 "Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель селища Лисянка".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 поновлено апеляційне провадження у справі №925/17/17, в зв'язку з усуненням обставин, що викликали зупинення апеляційного провадження у даній справі.

Колегією суддів встановлено, що згідно ухвали Лисянського районного суду Черкаської області від 14.05.2018 адміністративний позов Шерепенка Сергія Олександровича до Лисянської селищної ради про скасування рішення селищної ради №15-14/VI від 09.02.2012 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Лисянка" залишено без розгляду, з посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України, де передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Доказів скасування вказаного рішення Лисянської селищної ради № 15-14/VI від 09.02.2012 "Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель селища Лисянка" суду не надано, відтак воно є чинним.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі", в редакції Закону України від 02.10.2003 року № 1211-IV, визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Відтак, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 27.12.10 у справі №27/15-10, від 23.05.11 у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.11 у справі №41/81пд, від 20.11.12 у справі №28/5005/640/2012.

Внаслідок внесення змін до податкового законодавства про мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної та державної форми власності, умови договору оренди землі між сторонами підлягають перегляду.

Порядок внесення змін до господарських договорів закріплений ст. 188 Господарського кодексу України, де зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини 2 статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Досудове врегулювання спору шляхом направлення стороні договору пропозиції про внесення змін до договору в порядку ст. 188 Господарського кодексу України є правом, а не обов'язком позивача та не може бути перепоною у пред'явленні позову до суду.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 36 договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку. Зазначене в повній мірі відповідає положенням ст. 30 Закону України "Про оренду землі".

Такі ж висновки викладено у п. 2.19. постанови Пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (чинного на момент прийняття судового рішення), зокрема зазначено, що статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому, надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору

Пункти 5 та 9 договору оренди землі від 27.11.2007 року є істотними умовами договору, з приводу яких при укладенні договору сторонами було досягнуто спеціальної згоди, а тому будь-яка із сторін вправі наполягати на внесенні до них змін.

Колегія суддів, враховуючи вимоги закону про зміну мінімальної орендної ставки за землю державної та комунальної форми власності, яка місцевим органом влади для земель, орендованих відповідачем встановлена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка в свою чергу, також змінена розробленою технічною документацією по землях селища Лисянка Лисянської селищної ради, вважає вірним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки, оскільки сторони в добровільному порядку не вирішили це питання.

У відповідності до ч. 3 ст.653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Крім того, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи скаржника про те, що положення які впливають на показники бюджету (зменшують надходження чи збільшують витрат бюджету) і приймаються не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим, а тому оскільки рішення Лисянської селищної ради № 15-14/VI "Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель селища Лисянка" було опубліковано тільки після подачі позову у даній справі з відміткою «повторно», то останнє може бути застосовано лише до обчислення суми нарахування орендної плати вже у 2018 році.

В силу пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період).

Однак, разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення Лисянської селищної ради № 15-14/VI "Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель селища Лисянка" було прийняте 09.02.2012 року. В свою чергу, Податковий кодекс України доповнено пунктом 271.2 статті 271 на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм" № 4834-VI від 24 травня 2012 року, який набрав чинності лише з 01 липня 2012 року.

Таким чином, оскільки рішення селищної ради №15-14/VI від 09.02.2012 було прийнято до набрання чинності вказаної статті Податкового кодексу України, то відсутні підстави приймати до уваги та застосовувати до спірних правовідносин вимоги пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України. (Такої ж правової позиції щодо застосування ст. 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, дотримувався Вищий господарський суд України у постанові від 12.04.2017 у справі №918/1410/15, яку ухвалою Верховного суду України від 07.06.2017 відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України.)

Інші аргументи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до неправильного тлумачення скаржником норм закону та фактичних обставин.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014 зазначено: «Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).»

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги фізичної особи-підприємця Шерепенка Сергія Олександровича є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат, зокрема судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шерепенка Сергія Олександровича на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2017 по справі №925/17/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2018 по справі №925/17/17 залишити без змін.

3. Повернути матеріали справи №925/17/17 до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 05.09.2018.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

Л.В. Чорна