КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа№ 910/1485/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай  Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,

представники сторін не з'явились

від позивача Твердохлєбов Є.Г.

від позивача Симон О.Ю.

від відповідача 1 Утіралова А.М.

від відповідача 2 Пільх А.В.

від третьої особи не з'явився

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Резерв"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 (повний текст складено 25.06.2018) по справі №910/1485/18 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Резерв"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут геоінформатики"

про визнання недійсним правочину, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Резерв" про визнання недійсним іпотечного договору № 336 від 27.03.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 не мав права самостійно передавати в іпотеку відповідачу-2 нежилі приміщення загальною площею 3000 кв.м, які розташовані у 3 та 4 секціях будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, буд.1, співвласником якого є Товариством з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" та яке згоди на вчинення такого правочину не надавало.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 по справі №910/1485/18 позов задоволено повністю.

Визнано недійним іпотечний договір № 336 від 27.03.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Резерв" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон", посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. та зареєстровий в реєстрі за № 337. Номер запису про іпотеку 19710408, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34525070 від 29.03.2017 17:55:33.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Резерв" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" витрати по сплаті судового збору у розмірі 881,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" витрати по сплаті судового збору у розмірі 881,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що іпотечний договір № 336 від 27.03.2017, укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Резерв" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" з порушенням вимог статті 358 Цивільного кодексу України та статті 6 Закону України "Про іпотеку", а саме без згоди позивача, як співвласника майна.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Резерв" звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в яких просять рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянти зазначили, що місцевий господарський суд, в порушення ч 2 ст 237 ГПК України, вийшов за межі позовних вимог, невірно оцінив докази, зокрема не взяв до уваги інформацію, про реєстрацію прав власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки вона спростовує позицію позивача щодо існування спільної часткової власності на спірне нерухоме майно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Ткаченко Б.О. Дідиченко М.А. відкрито апеляційне провадження по справі №910/1485/18 та призначено до розгляду 20.08.2018.

Розпорядженням від 20.08.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018, в зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. яка не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Калатай Н.Ф., Ткаченко Б.О.

Розпорядженням від 20.08.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018, в зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. який не є головуючим суддею, на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 колегією суддів, в зазначеному складі, прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Резерв" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 по справі №910/1485/18 до свого провадження.

14 серпня 2018 року представником позивача, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, подано відзиви на апеляційні скарги, в яких останній заперечував проти доводів апеляційних скарг.

В судовому засіданні 20.08.2018 оголошено перерву до 03.09.2018.

В судове засідання 03.09.2018 з'явились представники позивача та відповідачів. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

27 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Резерв" (іпотекодержатель за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" (іпотекодавець за договором) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. та зареєстровий в реєстрі за № 337 (далі - Договір іпотеки).

Відповідно до умов Договору іпотеки, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю, в якості забезпечення виконання іпотекодацем зобов'язань за договором безпроцентної позики від 24.03.2017, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодацем наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення 3 (третьої) та 4 (четвертої) секції загальною площею 3 000,00 кв.м., обладнанні необхідними комунікаціями, зокрема: електропостачання, водопостачання, каналізація, центральне опалювання, що розташовані за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, будинок 1, та належить іпотекодацю на праві власності, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2009, постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2010, постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2010 у справі № 18/14-50/323. Право власності на нежитлові приміщення 3 (третьої) та 4 (четвертої) секції зареєстровано 03.06.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 14833126. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 911460380382.

Як зазначає позивач, іпотечний договір № 336 від 27.03.2017 є недійсним, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" не мало права самостійно передавати в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Резерв" нежилі приміщення загальною площею 3000 кв.м, які розташовані у 3 та 4 секціях будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, буд.1, без згоди на вчинення такого правочину Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД", яке є його співвласником.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 по справі № 18/492-40/110-61/20 встановлено, що станом на 27.08.2005 право власності на будівлю по провулку Лабораторному, 1 в м. Києві зареєстроване на праві спільної часткової власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" (50/100 частин), Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" (42/100 частин) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп-96" (8/100 частин).

Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), що виникає з підстав не заборонених законом.

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до статті 367 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтями 365 та 366 Цивільного кодексу України встановлені випадки та порядок припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників та звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності.

Як зазначають апелянти, спірний об'єкт нерухомого майна не перебував у спільній частковій власності, оскільки відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.04.2016, 18.05.2016, 27.05.2016 та від 08.06.2016, на нежитлові приміщення 3 та 4 секції загальною площею 3000,00 кв.м, м. Київ, провулок Лабораторний, 1, визначена форма власності - приватна, розмір частки 1/1 власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД".

Колегія суддів критично оцінює зазначені докази, на підтвердження того, що спірний об'єкт нерухомого майна не перебував у спільній частковій власності, з огляду на наступне.

Постановою від 18.01.2010 Київського апеляційного господарського суду по справі №18/142-50/323 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2009 змінено шляхом викладення п.п. 1, 2 резолютивної частини в наступній редакції: "Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" право власності на частину нежитлових приміщень, яка складається з 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. та знаходиться в домоволодінні № 1 по провулку Лабораторному у місті Києві".

Під час перегляду судового рішення по справі № 18/142-50/323, в порядку розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (ред. з 06.11.1991 до 15.12.2017), судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі акту прийому-передачі від 14.07.1995 та 19.07.1995 Київським міським бюро технічної інвентаризації посвідчено та зареєстровано за позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" домоволодіння № 1 в провулку Лабораторному в місті Києві, яке в цілому складається саме з частини нежитлових приміщень, що складаються з 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м.

Зазначені обставини також встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2012 у справі № 5011-62/1814-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" про визнання договорів недійсними, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2012.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що державна реєстрація права власності проводилася на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2009 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2010, якою визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" саме на частину нежитлових приміщень.

Статтею 358 Цивільного кодексу України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про іпотеку" майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

В той же час, доказів виділення в натурі частки ТОВ "Денді-Карбон" або надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" згоди на передання Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Резерв" нежилих приміщень 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, буд.1, до матеріалів справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального права, а обставини, які встановлені апеляційною інстанцією не призвели до неправильного вирішення спору місцевим господарським судом, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Резерв" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 по справі №910/1485/18 без змін.

2.Матеріали справи №910/1485/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.09.2018.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай