Справа № 303/2609/17

               2/303/24/18

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2018 року                         м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі головуючого судді                                        Довжанин В.М.

секретар                                                        Фозекош І.І.

з участю

позивача                                                        ОСОБА_1

представника позивача                                        ОСОБА_2

представника відповідача                                        ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Відділу Державної реєстрації актів цивільного стану по м.Мукачеву ОСОБА_5 міськрайонного управління юстиції про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька -,

в с т а н о в и в:

       Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, Відділу реєстрації актів цивільного стану по м.Мукачеву ОСОБА_5 міськрайонного управління юстиції про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька.

       Позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачем ОСОБА_4 зустрічався з 2014 року, між ним були інтимні стосунки, в результаті чого в листопаді 2014 року та повідомила, що вагітна і що позивач є батьком дитини. Він зрадів звістці і весь період вагітності намагався допомагати відповідачу в задоволенні її потреб. Як батько дитини він був присутній на пологах при народженні сина ОСОБА_6 11 липня 2015 року, також позивач організовував Хрещення дитини, яке відбулося 09 серпня 2015 року у Кафедральному соборі Почаївської Ікони Божої Матері ОСОБА_5 єпархії УПЦ та було здійснено протоіереєм ОСОБА_7, про що було видано свідоцтво про хрещення, а так само святкування даної події. Однак, після хрещення дитини відносини між сторонами погіршилися, а з осені 2016 року відповідач стала чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, а пізніше заявила, що у свідоцтві про народження дитини він не вказаний батьком ОСОБА_6 і таким не являється, а також, що прізвище ОСОБА_8 записане «Гусар», тобто прізвище відповідача, а батьком зазначений «Гусар Іван Іванович». У зв'язку із періодичними заявами відповідача про те, що він не є батьком дитини, лабораторією DNA Diagnostics Center на його замовлення було проведено тест, згідно якого вірогідність його батьківства дитини ОСОБА_8 складає 99,99997%. Тому він звертається до суду та просить визнати його батьком дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати Відділ ДРАЦС по м.Мукачеву РС ОСОБА_5 міськрайонного управління юстиції внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 за №638 від 07 серпня 2015 року, вчиненому відділом ДРАЦС РС ОСОБА_5 міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області відповідно до рішення суду, де відомості про батьківство вказати батьком дитини - ОСОБА_1, виключивши відомості про ОСОБА_9, а також запис про прізвище дитини змінити на «Глагола», виключивши запис прізвища «Гусар».

Правом подачі відзиву (заперечення) відповідачі не скористалися.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задоволити.

       Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити у зв’язку з недоведеністю.

       Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася.

Відповідач представник відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у відсутності представника, вирішення позивних вимог залишає на розсуд суду.

        Заслухавши учасників справи, покази допитаних у судовому засіданні свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.        

       Судом встановлено, що відповідно до копії Свідоцтва про народження серії І-ФМ №331897, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Мукачеву реєстраційної служби ОСОБА_5 міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області 07 серпня 2015 року, ОСОБА_8 народився 11 липня 2015 року, у графі «батьки» зазначені: батько - ОСОБА_9, мати - ОСОБА_4 (а.с.5).

       З копії повного ОСОБА_10 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00018697268, сформованого 15 вересня 2017 року, вбачається, що ОСОБА_8 народився 11 липня 2015 року, Державна реєстрація народження проведена відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері), де батьками зазначені: мати - ОСОБА_4, батько - ОСОБА_9 (а.с.62-63).

Відповідно до копії Свідоцтва про хрещення, 09 серпня 2015 року було здійснено таїнство хрещення та миропомазання над ОСОБА_11, 11 липня 2015 року. Хрещений батько - ОСОБА_12. Хрещена мати - ОСОБА_13. Хрещення та миропомазання здійснено в храмі Почаївської ікони Божої Матері, де таїнство здійснив протоіерей ОСОБА_14 (а.с.6). Згідно копії довідки №221 від 15 червня 2018 року Управління ОСОБА_5 єпархії Української Православної Церкви, в книзі реєстрації Хрещень за №95 від 09.08.2015 року зареєстровано Таїнство Хрещення та Миропомазання ОСОБА_11, а батьками зазначені відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Відповідно до результатів аналізів ДНК, наданих DNA Diagnostics Center, в результаті дослідження локусов ДНК, вірогідність батьківства ОСОБА_1 щодо дитини - ОСОБА_11 - складає 99,99997% (а.с.7).

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2017 року по даній цивільній справі призначено судово-генетичну експертизу, яку залишено без виконання, оскільки відповідач ОСОБА_4 відмовилася з'явитися для забору зразків ДНК.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 червня 2018 року по справі повторно призначено судово-генетичну експертизу, яка не проведена у зв’язку з категоричною відмовою відповідача ОСОБА_4 з особистих міркувань надати зразки для її проведення.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що являється хрещеним батьком дитини. З відповідачем познайомився на хрещенні, до народження дитини з нею знайомий не був. Зазначив, що вдома ОСОБА_4 говорила, що вони давно хотіли дитину і от народився ОСОБА_11. Про те, що ОСОБА_1 являється батьком дитини, особисто зробив висновки з розмови з відповідачем, під час хрещення дитини та святкування, а про те, що вона вимагала від ОСОБА_1 відкрити рахунок, та подарувати їй будинок не чув.

       Свідок ОСОБА_15 суду показав, що раніше працював у ОСОБА_1 на підприємстві, в подальшому на прохання останнього вдома у ОСОБА_4 проводив ремонтні роботи. Також, за проханням ОСОБА_1 забирав відповідача ОСОБА_4 разом з дитиною з роддому, і коли ОСОБА_1І пішов в магазин, ОСОБА_4 жартома зверталася до дитини та казала, що якщо буде плакати піде жити до тата, маючи на увазі позивача. Також зазначив, що коли народився хлопчик, приблизно протягом року він завозив за вказівкою позивача до відповідача додому будівельні матеріали. Ствердив, що сторони по справі були однією сім'єю а також, що з родильного будинку відповідача з дитиною забирали він та ОСОБА_1

       Свідок ОСОБА_10 суду показав, що у відповідача ОСОБА_4 штукатурив будинок та клав бруківку. Тоді відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були хороші, вони була вагітна і ОСОБА_1 завжди був з нею, а чи жив у неї йому не відомо.

       Свідок ОСОБА_16 суду показала, що позивач по справі доводиться їй братом, а ОСОБА_11 являється його дитиною, який схожий на батька, що видно і без експертизи. Про проведення хрещення дитини домовлялася вона, про це її просили і брат, і ОСОБА_4, а також здійснювала закупівлю та приготування до святкування, що відбувалося у ОСОБА_4 вдома. Також зазначила, що коли ОСОБА_4 народила ОСОБА_11, вона (ОСОБА_16І.) до неї в родильний дім носила їй їсти, фінансування всього здійснював ОСОБА_1

В той же час суд не бере до уваги надану у судовому засіданні представником відповідача копію Свідоцтва про хрещення від 09 серпня 2015 року, згідно якої було здійснено таїнство хрещення та миропомазання над ОСОБА_8, 11 липня 2015 року: Хрещений батько - ОСОБА_12: Хрещена мати - ОСОБА_13: Хрещення та миропомазання здійснено в храмі Почаївської ікони Божої Матері, де таїнство здійснив протоіерей ОСОБА_14, так як така належним чином не посвідчена, походження її не відоме, оригінал Свідоцтва для огляду представник відповідача суду надати не зміг.

Статтею 50 Сімейного кодексу України встановлено, що чоловік має право на батьківство. Це право є невід’ємним і гарантується законом.

       Відповідно до статті 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

       Відповідно до статті 128 Сімейного кодексу України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

       Так, згідно п.3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

       Відповідно до пункту 4 даної Постанови, справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у частині 3 статті 128 Сімейного кодексу України, приймаються до судового розгляду, якщо: - дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина 1 статті 135 Сімейного кодексу України). Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови, за нормами статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у цій справі не проведені, проте, встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 від позивача ОСОБА_1: тривале підтримання стосунків позивача з відповідачем ОСОБА_4 на момент народження дитини, участь в утриманні дитини та відповідача, визнання позивачем дитини своєю.

       У свою чергу, суд звертає увагу щодо питання про застосування строків позовної давності для даної категорії справ.

       Відповідно до частини 1 статті 129 Сімейного кодексу України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

       Згідно з частини 2 вказаної статті до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

       Порядок визнання батьківства встановлений двома статтями Сімейного кодексу України - 128 та 129, при цьому, підстави для визнання батьківства зазначені у частині 2 статті 128 Сімейного кодексу України, які також розповсюджуються на вимоги про визнання батьківства, які можуть бути заявлені відповідно до частини 1статті 129 Сімейного кодексу України.

       Так, позовна давність у один рік з моменту коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство, встановлена законодавцем, як до вимог про визнання батьківства у порядку статті 129, так і у порядку, встановленому статті 128 Сімейного кодексу України.

       Однак, нормами Сімейного кодексу України не передбачено, що позовна давність застосовується тільки за заявою відповідача, тому суд, розглядаючи даний спір, повинен перевірити дотримання позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.

       З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 був обізнаний, що на момент зачаття та народження дитини відповідач не перебувала у зареєстрованому шлюбі, він заяву разом із відповідачем до органів реєстрації актів цивільного стану про визнання себе батьком дитини, яку народила відповідач, не подавав, тобто він був обізнаний про те, що не зареєстрований, як батько дитини.

       Крім того, частини 2 статті 129 Сімейного кодексу України встановлює, що строк позовної давності починається з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство, а позивач про своє батьківство знав з моменту зачаття дитини.

       Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги встановлені судом факти, а також те, що звертаючись до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 не зазначив причини, з яких позов поданий ним з пропуском позовної давності, а також не ставив питання про його поновлення, оскільки не подано заяви про поновлення строку позовної давності і під час розгляду, та оцінюючи надані докази, суд вважає, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання батьківства - необхідно відмовити із застосування строків позовної давності.

Оскільки не підлягає до задоволення позовна вимога про визнання батьківства, відсутні також і правові підстави для задоволення позовної вимоги про внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька, яка є похідною.

       Судові витрати віднести за рахунок позивача ОСОБА_1

       Керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.125, 128, 129, 134 СК України, суд, -                                

у х в а л и в :

       У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Відділу Державної реєстрації актів цивільного стану по м.Мукачеву ОСОБА_5 міськрайонного управління юстиції про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька - відмовити повністю.

Судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень віднести за рахунок позивача ОСОБА_1

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 17 серпня 2018 року.

       Головуючий                                         підпис                        ОСОБА_17

Копія вірна:

       Оригінал рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи № 303/2609/17 в ОСОБА_5 міськрайонному суді.

Суддя Мукачівського міськрайонного суду                                В.М.Довжанин