ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4927/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Богаченка С.І., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря Смидюк Х.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Баїк Ю.П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа Дублянська міська рада Жовківського району Львівської області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Качур Р.П.,

час ухвалення рішення - 17.07.2018 року, 10:47 год.,

місце ухвалення рішення - м.Львів,

дата складання повного тексту рішення - 24.05.2018 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ретя особа Дублянська міська рада Жовківського району Львівської області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправною дію Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0.06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, викладену у листі № З-15669/0-174/6-18 від 09.01.2018 року. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання від 18.12.2017 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0.06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області.

Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що місце розташування земельної ділянки, щодо якої звернулась позивачка, не відповідає вимогам нормативно-правових актів, оскільки стосовно саме цієї земельної ділянки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" вирішено не передавати її у власність громадян, що роз'яснено позивачу. Крім цього, листом від 28.12.2017 року № 1462 Дублянська міська рада повідомила, що не погоджує позивачці надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили, просять рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року залишити без змін.

Третя особа явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, жодних клопотань до суду не подала, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням від 18.12.2017 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га для ведення індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення запасу Дублянської міської ради, яка знаходиться за межею населеного пункту м. Дубляни". До клопотання було додано викопіювання з планово-картографічного матеріалу масштабу 1:10000 з нанесенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорту та копію картки фізичної особи платника податків (а.с.24-26).

Листом від 28.12.2017 року № 1462 Дублянська міська рада повідомила в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, що не погоджує позивачці надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва на території Дублянської міської ради (а.с.22).

Листом від 09.01.2018 року № 3-15669/0-176/6-18 відповідач відмовив у задоволенні клопотання позивача "про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га для ведення індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення запасу Дублянської міської ради, яка знаходиться за межею населеного пункту м. Дубляни", посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", а саме, невідповідності місця розташування пропонованої позивачкою земельної ділянки переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть надаватися громадянам в межах норм безоплатної приватизації на території Львівської області в IV кварталі 2017 року, опублікованого на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, а також лист Дублянської міської ради № 1462 від 28.12.2017 року, згідно з яким остання не погоджує, в тому числі і позивачці, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва на території Дублянської міської ради (а.с.13).

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом ч.ч.2, 3 ст. 22 ЗК України, до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з п. в ч. 1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Надаючи оцінку оскаржуваній відповіді, яку позивачка вважає відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,06 га для ведення індивідуального садівництва на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, суд враховує, що згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За правилами ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із етапів погодження і оформлення документів, який відповідно до вимог чинного законодавства є необхідним для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. У свою чергу, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач може прийняти одне з таких рішень: або наказ про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або мотивована відмова у його наданні.

Таким чином, суд розцінює спірне рішення як відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З матеріалів справи судом встановлено, що, звертаючись у Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, позивач дотримався передбачених ч. 6 ст. 118 ЗК України вимог до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність.

Крім того, згідно отриманої на запит відповіді Відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №856/405-17-0.23 від 14.12.2017 року, запитувана земельна ділянка площею 0,06 га відноситься до земель сільськогосподарського призначення, не надана у власність або користування громадян чи юридичних осіб та перебуває у запасі, форма власності - державна (а.с.35).

Натомість, як на правову підставу для відмови відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" та лист Дублянської міської ради від 28.12.2017 року № 1462.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

Водночас вказана Стратегія не містить правових норм для врегулювання цих відносин, а будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із її затвердженням не внесено. Цей нормативно-правовий акт не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.

Крім того, в ній прямо зазначено, що для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів, однак такі, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, так і не розроблені.

У п. 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 20.10.2011 року № 29979/04 "Рисовський проти України" вказано, що принцип належного урядування не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Однак, поряд з цим, відзначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 не є тим нормативно-правовим актом, що регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність та не прийнята відповідно до певного закону чи на виконання такого закону, яким регулюються вимоги щодо обмеження розташування земельних ділянок. Названа постанова лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

До того ж, у ст. 6 ЗК України передбачено, що виключно до повноважень Верховної ради України в галузі земельних відносин віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття Законів.

Відтак, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач діяв не на підставі та не в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі і Земельним кодексом України.

Крім того, постановою окружного адміністративного суду м.Києва в справі 826/12032/17 від 28.03.2018 року, визнано незаконним і нечинним положення абзацу 6 розділу "Система організації процесу виконання Стратегії" Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогос-подарського призначення державної власності та розпорядження ними", в частині: - "надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасникам антитерористичної операції)".

При цьому, суд враховує, що законодавцем (зокрема у ч. 7 ст.118 ЗК України) передбачено вичерпний перелік підстав відмови у наданні такого дозволу, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Вірними є висновки суду першої інстанції, що в листі-відмову відповідача від 09.01.2018 року № З-15576/0-176/6-18, не міститься жодної з передбачених законом підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому, з огляду на приписи ч. 7 ст. 118 ЗК України, суд не може вважати таку відмову мотивованою.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року у справі № 813/602/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. І. Богаченко

М. П. Кушнерик

Повне судове рішення складено 05 вересня 2018 року.