УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/593/16-ц Головуючий у 1-й інст. Нейло В. М.

Категорія 27 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.

з участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу № 291/593/16-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання кредитного договору недійсним,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 07 травня 2018 року, яке ухвалено суддею Нейло В. М. в смт Ружин, Житомирської області,

в с т а н о в и в:

У червні 2016 року Публічне Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», яке 21.05.2018 року змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між банком та ОСОБА_2 було укладено договір № б/н від 13.10.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, відповідач свої зобов'язання за фактичне використання кредитних коштів належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 31.03.2016 року утворилась заборгованість за вказаним договором в розмірі 11669,34 грн. Вказану суму банк просив стягнути з відповідача на свою користь та понесені судові витрати в розмірі 1378,00 грн.

У лютому 2018 року ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що на момент підписання кредитного договору від 13.10.2010 року він був неповнолітній, оскільки народився 13.02.1995 року. Повна цивільна дієздатність у фізичної особи наступає з 18 років. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надано доказів на підтвердження згоди батьків ОСОБА_2 на укладення кредитного договору від 13.10.2010 року. Зазначив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме : на момент вчинення правочину особа, яка його вчиняє, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. З урахуванням вказаних обставин, просив визнати недійсним договір б/н від 13.10.2010 року укладений між сторонами.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 07 травня 2018 року у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено також.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог Банку в повному обсязі.

Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідачем було підписано Анкету-заяву при укладенні договору № б/н від 13.10.2010 року, чим останній підтвердив свою згоду на те, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Підписанням вказаної анкети-заяви, відповідач погодив, що повністю згоден з вказаними Умовами та Правилами, розуміє їх зміст та зобов'язується їх виконувати, зобов'язується самостійно знайомитися з усіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів на сайті банку. Також, судом не було враховано, що за період 2012-2013 року здійснювалися операції щодо надходження, зняття коштів та погашення заборгованості, що відображено у розрахунку заборгованості та виписці по картрахунку. А тому, на думку апелянта, суд безпідставно відмовив в задоволенні первісного позову.

Відповідач ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечив, надіславши відзив, у якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області залишити без змін.При цьому зазначає, що банком під час розгляду справи не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження укладення між сторонами договору від 13.10.2010 року. Крім того, на момент підписання кредитного договору від 13.10.2010 року він був неповнолітній, оскільки народився 13.02.1995 року, а тому даний договір відповідно до положень ст. ст. 203, 215 ЦК України є недійсним. Висновок суду першої інстанції про безпідставність вимог банку вважає законним та обґрунтованим, оскільки такий відповідає встановленим обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а.с.5) між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір №б/н від 13.10.2010 року про надання банківських послуг.

Згідно укладеного договору Банком було відкрито відповідачу банківський рахунок з встановленням дебетно-кредитної схеми, з початковим кредитним лімітом в розмірі 0 грн.

Після досягнення відповідачем ОСОБА_2 повноліття та його особистого звернення до банківської установи, а саме 13.02.2013 року, останній отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Разом з тим, ОСОБА_2 свої зобов'язання за фактичне використання кредитних коштів належним чином не виконав. У зв'язку з чим, станом на 31.03.2016 року, відповідно до наданого Банком до суду першої інстанції розрахунку, утворилась заборгованість за вказаним договором в розмірі 11669,34 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 462,78 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 7234,37 грн., заборгованості за пенею та комісією 2940,32 грн., штрафи: 500 грн. (фіксована частина), 531,87 грн. (процентна складова) (т.1, а.с.4, 181-184).

Відмовляючи в задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції, виходив з того, що відсутність оригіналу анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копія якої знаходиться в матеріалах справи цивільної справи, яка підписана від імені ОСОБА_2, дає підстави вважати, що кредитний договір відповідачем у письмовій формі не укладався та ним не підписувався, а також про відсутність з його боку дій, спрямованих на виникнення цивільних прав та обов'язків на підставі цього договору.

Проте такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо за законом ця форма для даного виду договору не вимагається.

Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті відповідача, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та Правила надання банківських послуг».

Тобто, Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам, які, таким чином, отримують доступ до всіх послуг банку.

Укладення між банком та відповідачем саме вказаного виду договору підтверджується змістом заяви, в якій зазначається, що відповідач своїм підписом приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг, тарифах банку, що складають Договір банківського обслуговування.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову Банку, суд першої інстанції не врахував, що відповідач після отримання картки здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Крім того, на протязі тривалого часу, за період з 2012р. по 2013р. проводилися операції щодо надходження коштів, зняття коштів та погашення заборгованості. Вказані обставини відображені у розрахунку заборгованості та виписці по картрахунку. Також суд не звернув уваги, що відповідач ОСОБА_2 укладення чи неукладення кредитного договору з підстав його непідписання не оспорював, посилався лише на те, що під час підписання заяви був неповнолітньою особою.

Разом з тим, рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання даного договору недійсним і рішення суду в даній частині відповідачем до апеляційного суду не оскаржено. А тому посилання ОСОБА_2 на недійсність даного договору є безпідставним.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору (наявність рішення суду про визнання даного договору недійсним) всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Враховуючи, що ОСОБА_2 підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «КБ «ПриватБанк», підтвердив те, що він ознайомлений з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами та згоден на те, що вони є складовою частиною укладеного між ним та банком договору, апеляційний суд дійшов висновку щодо обов'язковості виконання відповідачем вказаних умов та правил надання банківських послуг, зокрема щодо сплати тіла кредиту, процентів та штрафних санкцій. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості є помилковим.

Разом з тим, суд вважає, що наданий банком розрахунок суми заборгованості суперечить умовам договору та не узгоджується з вимогами законодавства, оскільки нарахування Банком відсотків в даному випадку здійснювалось на тіло кредиту та відсотки. Сторони погодили відсоткову ставку в розмірі 30% на рік. Таким чином, заборгованість зі сплати відсотків станом на 31.03.2016 року, згідно наданого банком під час апеляційного розгляду справи нового розрахунку заборгованості,становить 410 грн. 68 коп.

Також суд дійшов висновку, що підстави для стягнення одночасно з відповідача як пені так і штрафу за невиконання умов договору відсутні виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником обов'язків по погашенню кредиту.

У той самий час, кредитним договором передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності також за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500 грн. (фіксованої частини) та штрафу в розмірі процентної складової (5% від суми боргу).

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Під час розгляду справи було встановлено, що заборгованість по тілу кредиту складає 462 грн. 78 коп. та по відсоткам 410 грн. 68 коп., а всього - 873 грн. 46 коп. Проте, розмір пені за неналежне виконання умов договору складає 2940 грн. 32 коп.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ст.12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 800 грн.

На підставі вищевикладеного, рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову банку підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором станом на 31.03.2016 року в розмірі 1673 грн. 46 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 462 грн. 78 коп., заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 410 грн. 68 коп., заборгованості за пенею та комісією в сумі 800 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 494 грн. 01 коп.

Рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 07 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання : АДРЕСА_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження : вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001) заборгованість за договором №б/н від 13.10.2010 року станом на 31.03.2016 року в розмірі 1673 грн. 46 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 462 грн. 78 коп., заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 410 грн. 68 коп., заборгованості за пенею та комісією в сумі 800 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 494 грн. 01 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 вересня 2018 року.

Головуючий: Судді: