Справа № 361/7492/16-ц

Провадження № 2/361/1588/18

30.08.2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 серпня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В. при секретарях Чуксіну В.В., Корніюк К.А., Коваль А.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 представників відповідачів ОСОБА_3. ОСОБА_4, розглянувши у судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Каса народної допомоги», ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи приватний нотаріус Верповська О.В., приватний нотаріус Кисельова Н.В., приватний нотаріус Ковальчук С.П., про визнання недійсним договору кредиту, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення, визнання права власності на нежиле приміщення, витребування майна з чужого володіння,

встановив:

Позивач заявив такі позовні вимоги:

про визнання недійсним договору кредиту, укладеного між ТОВ «Каса народної допомоги» і ним, ОСОБА_5, 18.08.2014р.;

про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між ТОВ «Каса народної допомоги» і ним, ОСОБА_5 18.08.2014р. на забезпечення зобов'язань за договором кредиту, з предметом іпотеки - нежиле приміщення АДРЕСА_2

про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_3 укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 20.12.2016р.;

про визнання за позивачем права власності на вказане нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_4;

про витребування вказаного нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_4 з незаконного володіння ОСОБА_7;

та про відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Договір кредиту позивач просить визнати недійсним з підстав, визначених ч.1 ст.203 ЦК України, оскільки його зміст суперечить вимогам ст.ст.1054, 1046, 1049 ЦК України та ч.4 та 5 ст.11 та ст.18 Закону «Про захист прав споживачів», що при укладенні договору кредитором були порушені його права як споживача фінансових послуг, умови підписаного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, призвели до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків з погіршенням стану позичальника; кредитором була прихована повна інформація про кінцеву сукупну вартість кредиту, він був позбавлений вибору схеми кредитування, не був визначений реальний відсоток по кредиту, він був введений в оману щодо реального розміру відсоткової ставки, сукупної вартості кредиту, абсолютного значення його подорожчання та кінцевої суми кредиту, договором були встановлені дискримінаційні умови щодо зміни відсоткової ставки, застосування валютного ризику, який був повністю покладений на позичальника. Обґрунтовуючи дані вимоги, позивач послався на те, що даний кредит є споживчим, і мають бути застосовані норми Закону «Про захист прав споживачів», зокрема ст.1, п.6 ч.1ст.6, ч.1,2та 4 ст.11, ст.18, ст.19 даного закону;

договір іпотеки позивач просить визнати недійсним з тих підстав, що даний договір є похідним від договору кредиту і укладеним на забезпечення основного договору, тому за ч.2 ст.548 ЦК України недійсність основного договору спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення;

договір купівлі-продажу позивач просить визнати недійсним з тих підстав, що продавець ОСОБА_6, який за договором купівлі-продажу заставної від 17.11.2016р. набув права іпотекодержателя ТОВ «Каса народної допомоги» на предмет іпотеки - вказане нерухоме майно, при укладенні оспорюваного договору купівлі продажу нежилого приміщення, уклав договір без надіслання позивачу письмової вимоги про усунення порушення та письмового повідомлення позивача про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки, в порушення ч..1,2,3 ст.33, ч1 ст.35, ст.38 Закону «Про іпотеку» , тому даний договір має бути визнаний недійсним з підстав, визначених в ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України, як такий, що укладений з порушенням вимог закону, зокрема, без дотримання вимог ст.35 та 38 Закону «Про іпотеку»;

позовні вимоги про витребування майна обгрунтував тим, що оскільки позивач не був повідомлений про намір іпотекодержателя продати предмет іпотеки, то слід вважати, що вказане майно вибуло із володіння позивача не з його волі іншим шляхом та набуте у власність покупцем ОСОБА_7 без відповідної правової підстави, тому за вимогами ч.ч.1,2 ст.386, ч.1 ст.387 та п.3 ч.1 ст.388 ЦК України він як єдиний законний власник майна, має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно ним заволоділа.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_14., і у подальшому ОСОБА_1 позов підтримали, надали пояснення, згідно яких підставою для визнання договору кредиту недійсним є те, що даний кредит є споживчим, і при укладенні договору були порушені права споживача, зазначені у позовній заяві; договір іпотеки має бути визнаний недійсним у зв'язку з визнанням недійсним основного договору, на забезпечення якого він укладений; підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу предмету іпотеки (нежилого приміщення) представники зазначили ту обставину, були відсутні підстави для продажу предмету іпотеки, оскільки договір іпотеки має бути визнаний недійсним, що продавець діяв незаконно, не набувши з законних підстав права розпорядження вказаним майном; і крім того, з тих підстав, що позивач не був повідомлений про намір іпотекодержателя продати належне йому майно; підставою для визнання за позивачем права власності на вказане нежиле приміщення зазначили визнання недійсним договору купівлі-продажу і застосування наслідків недійсності правочину (реституції); підставою витребування вказаного майна від покупця ОСОБА_7 зазначили те, що позивач є власником даного майна, яке вибуло з його володіння без його волі, і яке знаходиться у чужому незаконному володіння покупця. Крім того представник позивача ОСОБА_1 надала письмові пояснення (а.с.151-154 том 2) , в яких послалась на те, що продаж заставного майна від свого імені іпотедержателем можливий лише на підставі судового рішення, що сам договір іпотеки не є підставою для набуття майна у власність, а також послалась на те, що право на нерухоме майно виникає після державної реєстрації, а в даному випадку відсутні відомості, що ТОВ «Каса народної допомоги» набуло право власності на спірне майно і зареєструвало таке право, тому у ТОВ «Каса народної допомоги» були відсутні підстави продавати вказане майно.

Відповідач ТОВ «Каса народної допомоги» подав письмові заперечення, а за ЦПК України в новій редакції подав відзив, позов не визнав, посилаючись на те, що оспорюваний договір кредиту не є споживчим, кредит видавався позичальнику для підприємницьких цілей, тому до договору не застосовуються норми Закону «Про захист прав споживачів»; на даний договір не поширюються вимоги Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, оскільки ТОВ «Каса народної допомоги» не є банком. Крім того, договори кредиту і іпотеки укладені законно, на взаємовигідних умовах, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договорів, які були прозорими і справедливими для позичальника, були йому відомі і зрозумілі, ним не оспорювались, і підстав для визнання договорів недійсними нема. З приводу інших позовних вимог пояснив, що іпотекодавець законно скористався правом продажу заставної, позивач не оспорює договору купівлі-продажу заставної; іпотекодержатель законно скористався набутим правом звернення стягнення на предмет іпотеки, враховуючи наявність суттєвої заборгованості позичальника за забезпеченим іпотекою договором кредиту, тому договір купівлі-продажу предмету іпотеки укладений законно, продавець мав право відчужувати вказане майно, і при продажу дотримано процедуру продажу, тому вважає, що відсутні підстави для визнання даного договір недійсним, для витребування вказаного майна від добросовісного набувача і законного власника, і що відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на вказане майно.

Відповідач ОСОБА_6 і відповідач ОСОБА_7 позов не визнали, подали відзиви, їх представник пояснив, що відповідач ОСОБА_6 законно набув у власність заставну, набув право продажу вказаного майна з законних підстав, договір купівлі-продажу вказаного приміщення укладений з дотриманням всіх вимог закону і процедури продажу предмету іпотеки, в тому числі про повідомлення іпотекодавця шляхом направлення йому відповідного листа, відповідно до умов договору, зокрема пп.9.3, 5.1, 5.2, 6.3, 6.6; в тому числі були дотримані вимоги про повідомлення іпотекодавця про намір використання права продажу предмету іпотеки; дії нотаріуса з даного приводу є законними, позивачем не оскаржені; позичальник не виконав вимогу про повернення кредиту та сплату заборгованості у встановлений строк, тому продавець мав право продажу іпотечного майна. Право власності на дане нежиле приміщення з законних підстав перейшло до ОСОБА_7, яка є єдиним законним власником і володільцем вказаного майна, є добросовісним набувачем цього майна, і що відсутні підстави для витребування вказаного майна на користь позивача та для визнання за ним права власності на вказане нежиле приміщення.

Треті особи приватні нотаріуси Кисельова Н.В., Ковальчук С.П. письмових пояснень щодо позову та відзивів не надали.

Третя особа приватний нотаріус Верповська О.В. через свого представника подала письмові пояснення, в яких просила справу розглянути у відповідності до чинного законодавства на підставі наявних доказів, просила справу розглянути у її відсутність.

З пояснень учасників справи та з наданих ними доказів, встановлено:

Згідно договору кредиту №1808001/000-КФІ/14 (який оспорює позивач), - договір був укладений 18 серпня 2014 року між кредитором ТОВ «Каса народної допомоги» (кредитор) і позивачем ОСОБА_5 (позичальник), сума кредиту 130000грн. на розвиток підприємницької діяльності (п.1.1), строк, на який видано кредит - по 18.08.2015р. (п.1.2), в якості забезпечення зобов'язань за цим договором укладається договір іпотеки, за яким в іпотеку передається нежиле приміщення №№1,2,3,4,5,6 загальною площею 76,7кв.м за адресою АДРЕСА_4 ціною 150000грн. (п.1.3, 1.6, 3.1).

Згідно відомостей ЄДРПОУ щодо ТОВ «Каса народної допомоги» - вид діяльності, зокрема: 64.92- інші види кредитування.

Згідно заяви на отримання від 18.08.2014р. ОСОБА_5 на ім,я директора ТОВ «Каса народної допомоги» - ОСОБА_5 просив надати йому кредит на розвиток підприємницької діяльності в сумі 130000грн. на 12 місяців, в забезпечення повернення кредиту пропонував нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_4 вартістю 150000грн., належне йому.

В анкеті позичальника на отримання кредиту позивач зазначав себе як ФОП ОСОБА_10.

В розписці, виданій ОСОБА_5 директору ТОВ «Каса народної допомоги» 18.08.2014р., він підтвердив, що кредит отримується не з метою придбання продукції, не для задоволення власних споживчих потреб чи споживчих потреб сім,ї, а для розвитку підприємницької діяльності, і що усвідомлює, що даний кредитний договір не підпадає під дію закону «Про захист прав споживачів» та погодився з цим.

На забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між сторонами (кредитором і позичальником) 18.08.2014р. був укладений договір іпотеки (що оспорюється позивачем), предмет іпотеки: нежиле приміщення №№1,2,3,4,5,6 загальною площею 76,7кв.м за адресою АДРЕСА_3 яке належить боржнику на праві власності (п.1.1, 1.2). Пунктами 5.1, 5.2 договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться у договорі іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником умов основного договору. Відповідно до п.5.3 договору визначений цим договором cпосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає застосуванню інших встановлених Законом України «Про іпотеку» способів звернення стягнення. Відповідно до п.5.4 договору у разі порушення умов основного договорута/або умов цього Договору іпотекодержательнадсилає іпотекодавцю і боржнику письмову вимогу про усунення порушення, в якому зазначається стислий змістпорушених зобов'язань, вимога про виконання порушених зобов'язань у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотекиу разі невиконання, порушення строку виконання та/або виконання не в повному обсязі цієї вимоги. Передбачено, що якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержательвправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотекивідповідно до цього договору та чинного законодавства України. п.1 договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, у якому сторони визначили спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» та за своїми правовими наслідками дане застереження прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Пунктами 6.2, 6.3, 6.3.1 договору передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем зобов'язань за основним договором, іпотекодержатель задовольняє забезпечену іпотекою вимогу на свій розсуд або шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, або шляхом набуття права продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі - покупцеві. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, є дане застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за основним договором. Правовою підставою для укладення іпотекодержателем договору купівлі - продажу предмету іпотеки з будь-якою особою - покупцем від свого імені є дане застереження, яке прирівнюється до договору до договору про задоволення вимог за своїми правовими наслідками та передбачає набуття іпотекодержателем права на укладення такого договору купівлі - продажу від свого імені та задоволення зобов'язань за основним договором за рахунок проданого майна. Договір купівлі - продажу предмету іпотеки є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки. Відповідно до 6.4 договору у разі невиконання або неналежного виконання боржником (іпотекодавцем) умов основного договору, в тому числі, у випадку одноразового чи неодноразових прострочень боржником (іпотекодавцем) сплати та/або неповернення кредиту іпотекодержателю, порушення будь-яких інших умов основного договору,- незалежно від настання строку виконання зобов'язань по основному договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається: стислий зміст порушених зобов'язань; вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк; попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Відповідно до п.6.5 договору вимога про усунення порушень може також містити вимогу про дострокове виконання боржником (іпотекодавцем) основного зобов'язання за основним договором. Відповідно до п.6.6 договору вимога про усунення порушень надсилається поштою рекомендованим листом. Письмова вимога направляється за місцезнаходженням іпотекодавця, зазначеним у цьому договорі. У разі зміни адреси реєстрації (фактичного місцф проживання), іпотекодавцеь зобов'язаний у триденний термін повідомити іпотекодежателя щодо зміни адреси реєстрації (фактичного місця проживання). У разі, якщо іпотекодержатель не був повідомлений про такі зміни, направлення повідомлення за адресою іпотекодавця, вказаною в даному договорі, вважається як направлене належним чином, а іпотекодавець не має права оспорювати факт належного направлення такого повідомлення іпотекодержателем іпотекодавцю. Відповідно до п.6.7 договору якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та чинного законодавства. Відповідно до п. 6.8. договору іпотеки якщо порушення, викладені у письмовій вимозі про усунення порушень, не будуть yсунуті у строк, зазначений іпотекодержателем у письмовій вимозі то вважатиметься, що на розсуд іпотекодержателя іпотекодавець або передав у власність іпотекодержателю предмет іпотеки, або іпотекодержатель набув права продажу предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві наступного календарного дня після закінчення строку, вказаного у письмовій вимозі про усунення порушень. Іпотекодержатель в якості фіксації фактів, що визначені першим абзацем цього пункту даного Договору, приймає одноособове рішення про прийняття предмета іпотеки у власність в рахунок задоволення вимог іпотекодержателя або відповідно про набуття права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій ocoбi - покупцеві наступного календарного дня після закінчення строку, вказаного у письмовій вимозі про усунення порушень. Відповідно до п. 6.8.1 договору дії щодо продажу предмету іпотеки та укладення договору купівлі - продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі цього договору без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Відповідно до п.6.10 договору іпотекодержатель самостійно розраховує загальну суму заборгованості боржника (іпотекодавця) перед іпотекодержателем за основним договором та цим договором. Загальна сума заборгованості складається з: суми заборгованості за основним договором; нарахованих та несплачених відсотків та комісій за основним договором; нарахованих штрафних санкцій (пеня і штрафи) за основним договором та за цим Договором; витрат понесених іпотекодержателем на здійснення експертної оцінки предмета іпотеки; витрат, понесених з пред'явленням вимоги за основним договором i зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання i збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; витрат, понесених іпотекодержателем на державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки; витрат, понесених на відшкодування збитків іпотекодержателя, завданих простроченням виконання умов основного договору та цього Договору; інших витрат, що виникли у іпотекодержателя під

час звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до п. 9.1 договору в рамках даного договору іпотекодавець оформлює іпотекодержателю заставну серії АА № 000319 від 18.08.2014 р.

Відповідно до п. 9.2 договору іпотеки оригінал заставної передається іпотекодавцем іпотекодержателю після державної реєстрації іпотеки та проставлення державним реєстратором прав на нерухоме майно на оригіналі заставної. Відповідно до п.9.3 договору іпотеки заставна може передаватися їх власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту. Наступний власник заставної набуває всі права іпотекодержателя (нового кредитора) за основним договором, яким обумовлене основне зобов'язання, а права попереднього власника заставної, як іпотекодержателя (первісного кредитора) припиняються. Відповідно до п.9.4 договору іпотеки після видачі заставної виконання основного зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено лише на підставі вимоги власника заставної. Звернення стягнення на предмет іпотеки власником заставної здійснюється у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку», а також цим договором. Відповідно до п.9.6 договору передача заставної шляхом вчинення індосаменту надає індосанту всі права іпотекодержателя за цим та за основним договором.

17 листопада 2016 року за даним договором іпотеки і на його підставі іпотекодавцем - ТОВ «Каса народної допомоги» ОСОБА_6, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Печерським РУ ГУМВС України, номер ДРФО НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, передана заставна серії НОМЕР_4 від 18.08.2014 р., умови передачі заставної: відчуження (продаж) заставної відповідно до договору № 1808001/000-КФІ/14/КЗ купівлі - продажу заставної від 17.11.2016 р.; стан заборгованості на дату передачі заставної: залишок боргу з основним зобов'язанням - 129892,70 грн.

Згідно витягу з реєстру прав на нерухоме майно за ОСОБА_5 станом на день укладення ним договору іпотеки і видачі заставної було зареєстроване право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, який виступив предметом іпотеки за даним договором іпотеки, - нежиле приміщення АДРЕСА_2 підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу від 7.03.2008р.

Згідно видаткового касового ордеру від 18.08.2014р. ОСОБА_5 отримав кредитні кошти в сумі 130000грн.

Згідно прибуткового касового ордеру №1331 від 18.08.2014р. ОСОБА_5 сплатив комісію за видачу кредиту 1950грн.;

Згідно прибуткових касових ордерів ОСОБА_5 сплатив: за прибутково-касовим ордером №1677 від 17.09.2014р. - 2500грн; №2014 від 20.10.2014р.- сплатив 6200грн., №2563 від 3.12.2014р.- 10600грн., 3882 від 24.06.2015р. - 2000грн., №1177 від 14.09.2015р. - 30000грн., № 1458 від 16.11.2015р.- 10000грн., №438 від 19.04.2016р. - 30000грн.; призначення платежів: повернення коштів за умовами договору кредиту.

Згідно заяви позичальника ОСОБА_5 від 23.03.2015р.- він просив директора ТОВ «Каса народної допомоги» перенести термін сплати відсотків про кредитному договору до 20.04.2015р.;

Згідно заяви позичальника ОСОБА_5 від 20.05.2015р.- він просив директора ТОВ «Каса народної допомоги» у зв'язку з фінансовими труднощами не нараховувати штрафні санкції та пеню за кредитним договором; нараховані проценти зобов'язався сплатити частинами по мірі надходження коштів.

Згідно довідки про стан заборгованості взаєморозрахунків на 17.11.2016р., позичальник ОСОБА_5, за договором кредиту від 18.08.2014р., - сума заборгованості за кредитом 129892,70грн., заборгованість за процентами 51750,78грн., нарахований штраф 10000грн.

За договором купівлі-продажу заставної, укладеним 17.11.2016р. між ТОВ «Каса народної допомоги» і ОСОБА_6 , посвідченим приватним нотаріусом Верповською О.В., іпотекодержатель продав, а покупець ОСОБА_6 купив заставну серії АА №000319, видану іпотекодавцем ОСОБА_5 18.08.2014р. за умовами договору іпотеки від 18.08.2014р. , укладеним між ТОВ «Каса народної допомоги» і ОСОБА_5 у якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором від 18.08.2014р. між тими самими сторонами. П.1.3 договору купівлі-продажу заставної містить таку інформацію: заставна засвідчує безумовне право її власника на отримання від боржника виконання його зобов'язань за кредитним договором від 18.08.2014р., а в разі невиконання таких зобов'язань - право звернути стягнення на нерухоме майно - нежиле приміщення №№1,2,3,4,5,6 загальною площею 76,7кв.м за адресою АДРЕСА_4. яке належить боржнику на праві власності. Згідно п.2.1- порядок передачі заставної та оформлення права власності на неї - здійснення відповідного передавального напису (індосаменту) про передачу заставної у власність.

Згідно витягу з державного реєстру обтяжень- станом на 17.11.2016р. відсутні відомості про обтяження майна ТОВ «Каса народної допомоги».

У реєстрі прав на нерухоме майно та обтяжень є зареєстрована інформація про обтяження даного нерухомого майна; підстава виникнення іпотеки: договір іпотеки від 18.08.2014р. , іпотекодержатель ТОВ «Каса народної допомоги», іпотекодавець ОСОБА_5, дата реєстрації: 1808.2014р.; відомості про заставну: власник заставної ТОВ «Каса народної допомоги», дата видачі заставної 18.08.2014р., підстава виникнення: договір іпотеки від 18.08.2014р.;

В даному реєстрі є відомості про останній індосамент і про нового власника заставної: 17.11.2016р. - новий власник заставної ОСОБА_6.

Свідоцтвом, виданим нотаріусом ОСОБА_12 20.12.2016р., нотаріус посвідчила, що нею 17.11.2016р. заяву ОСОБА_6 передано ОСОБА_5, зареєстрований АДРЕСА_5; заява містила відомості, зокрема, що між ТОВ «Каса народної допомоги» і ОСОБА_6 укладено 17.11.2016р. договір купівлі-продажу заставної, виданої ОСОБА_5 на предмет іпотеки - вказане нерухоме майно за адресою АДРЕСА_4., і за даним договором ОСОБА_6 придбав право вимоги за кредитним договором і договором іпотеки, тому просить повернути суму боргу 191643,48грн., що складається з боргу за кредитом 129892,70грн., боргу за процентами 51750,78грн., та штрафу 10000грн., протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, ОСОБА_6 буде вимушений захищати свої права у спосіб, зокрема: у безспірному порядку на підставі виконавчого напису зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки, згідно ст.37 закону «Про іпотеку», або продати предмет іпотеки згідно ст.38 закону «Про іпотеку». Така заява була передана 17.11.2016р. через представника ТОВ «Нова пошта» за послугою «доставка особисто в руки», експрес накладна №59000218451312. Відповідь у встановлений у заяві строк від ОСОБА_5 не надійшла.

Представником позивача ОСОБА_14 суду наданий у якості доказу ТОВ «Нова пошта» на запит адвоката ОСОБА_14 від 4.04.2017р. , згідно якого дане поштове відправлення було замовлено у відділенні №118 в м. Києві, відправник ОСОБА_12, з доставкою на ім,я ОСОБА_5, телефон, адреса зазначені; дане адресне відправлення було вручено особі без надання довіреності. За скаргою ОСОБА_5 в березні 2017 року було проведено службову перевірку, якою встановлено, що вказане відправлення було вручено невстановленій особі , яка представилась представником ОСОБА_5, копія довіреності в розпорядженні ТОВ відсутня. ОСОБА_5 в базі даних клієнтів є з 2012 року.

Представником відповідача ОСОБА_6 суду надано інший лист ТОВ «Нова пошта» на запит адвоката ОСОБА_3, згідно якого адвокат ОСОБА_14 з запитом від 4.04.2017р. до «Нової пошти» не звертався, і ніякої відповіді ОСОБА_14 на його запит від 4.04.2017р. Товариство «Нова пошта» не надавало, дану відповідь вважати недійсною. Тим же листом підтверджено факт надходження та вручення відправлення від ОСОБА_12 на ім.,я ОСОБА_5.

Згідно договору купівлі-продажу (який оспорює позивач) - цей Договір купівлі-продажу, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя , що міститься в іпотечному договорі, - був укладений 20 грудня 2016 року між ОСОБА_6 (продавець, що являється іпотекодержателем за договором іпотеки від 18.08.2014р., який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_5, право вимоги за яким набуте продавцем на підставі договору купівлі-продажу заставної від 17.11.2016р.) і ОСОБА_7 (покупець). За даним договором покупець купила вказане нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_4. згідно п.1.3 договору право продажу нежилого приміщення виникло у продавця у зв'язку з порушенням умов кредитного договору №1808001/000-кфі/14 від 18.08.2014р., укладеного між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_5, право вимоги за яким набуте продавцем на підставі договору №1808001/000-кфі/14/кз купівлі-продажу заставної, посвідченого нотаріусом Верповською О.В., 17.11.2016р., а також на підставі ст.38 закону «Про іпотеку», у тому числі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у п.5.5.1 договору іпотеки; п.2.1- ціна продажу -100000грн., які продавець отримав від покупця до підписання договору; п.2.4- вартість нежилого приміщення, визначена шляхом проведення незалежної експертної оцінки від 20.12.2016р., складає 99976,80грн.

Згідно відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно -20.12.2016р. здійснено реєстрацію права власності на вказане нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_4 за ОСОБА_7; підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу від 20.12.2016р.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договору кредиту і іпотеки, то суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства для даного типу (виду) договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоду.

Згідно ст.1054 ЦК за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства; відповідно до ч.2 ст.203 ЦК - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; відповідно до ч.3 ст203 ЦК - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК -правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою статі 203 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчим кредитом є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

За правилами п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно з положенням п.п. 17, 19, 21 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продукцією є будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видавався частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів поширюється на відносини, які виникають, зокрема, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків тощо).

Як видно зі змісту договору кредиту, а також це підтверджено іншими підписаними позичальником документами (його заяви на видачу кредиту, анкети позичальника, розпискою позичальника) - даний кредит не є споживчим, тобто таким, що виданий для придбання товарів, послуг для забезпечення споживчих потреб позичальника та його сім,ї. Даний кредит виданий для підприємницької діяльності, і тому на даний кредитний договір не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів», а посилання позивача на вказані норми закону як на підставу для визнання договору недійсним, є необґрунтованими і такими, що не відповідають закону, що регулює дані правовідносини.

Як видно з наданих доказів (підписаного позивачем договору, його заяви на видачу кредиту, анкети позичальника, розписки позичальника) - позивач був належним чином ознайомлений з умовами кредитування і укладеного договору. Договір містить всі істотні умови, зокрема щодо платежів, процентної ставки, строків повернення кредиту та наслідків допущення прострочення у платежах, і з такими умовами був згоден, не був позбавлений права відмовитися від отримання кредиту на угоджених умовах. Тобто даний договір укладено ним свідомо, за вільним волевиявленням і з повним розумінням умов укладеного договору, його наслідків. В договорі відсутні будь-які умови, які б однозначно вказували на ущемлення інтересів позичальника чи на наявність у договорі завуальованих нечесних чи дискримінаційних умов. Сам факт встановлення процентної ставки за користування кредитними коштами та передбачення договором негативних наслідків для позичальника на випадок невиконання чи неналежного виконання ним умов договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків - повністю відповідає природі даного виду договору і вимогам закону. Факт згоди з умовами договору підтверджений подальшими діями позичальника - отриманням виданого йому кредиту і подальшим частковим виконанням грошових зобов'язань за договором кредиту щодо здійснення платежів по кредиту та відсоткам.

Договір укладений з наміром створити реальні його наслідки, він виконаний одною стороною повністю (кредитор видав кредит), і частково виконаний позичальником (враховуючи часткове повернення кредиту як у визначенні договором строки так і з їх порушенням).

Договір укладено у письмовій формі, якої вимагає закон до даного виду договору.

Підстави вважати даний договір нікчемним (тобто таким, недійсність якого прямо встановлена законом) відсутні.

Підстави для визнання даного договору недійсним передбачені у ст.215 ЦК України. В даному випадку позивач не довів наявності будь-якої з підстав, передбачених законом, в тому числі і наявності підстав для визнання правочину недійсним як за ст.215 ЦК України, так і за Законом «Про захист прав споживачів», на який він посилається. Позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Щодо визнання недійсними договору іпотеки, яким був забезпечений оспорюваний договір кредиту, то суд не вбачає підстав для задоволення позову і в цій частині, виходячи з наступного:

Згідно оспорюваного договору іпотеки - він укладений на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту.

Позивач, визначаючи єдину підставу для визнання вказаного договору недійсним, послався на застосування наслідків недійсності основного забезпеченого договору.

Оскільки даний договір кредиту є дійсним, і з нього виникли для сторін певні права та обов'язки, то відсутні підстави для застосування наслідків недійсності вказаного договору, передбачених статтею 216 ЦК України, і відсутні підстави для визнання недійсним вказаного договору іпотеки, укладеного на забезпечення дійсного основного договору кредиту.

Договір містить у собі всі необхідні істотні умови, визначено обсяг обов'язків позичальника - іпотекодавця, порядок і умови застосування звернення стягнення на предмет іпотеки, та інше. В цілому договір позивачем за змістом, умовами, волевиявленням, формою не оспорюється. Даним договором позичальник-іпотекодавець розпорядився належним йому майном.

Договір підписаний обома сторонами, посвідчений нотаріально, тобто по формі і змісту відповідає вимогам закону. Підстав для встановлення його нікчемності нема.

Таким чином, в межах заявлених позовних вимог відсутні підстави для визнання вказаного договору іпотеки недійсним. Позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна (предмету іпотеки), то суд виходить з наступного:

З укладеного договору іпотеки для його сторін виникли певні права та обов'язки, і подальші правовідносини між сторонами регулюються умовами, встановленими цим договором, Цивільним кодексом України, а також Законом «Про іпотеку».

Згідно ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 317 та ст. 319 ЦК власнику належить сукупність права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд і в тому числі право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст.346 ЦК підставою припинення права власності є його відчуження.

Згідно ч.1 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору. За змістом ст. 658 ЦК - право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару, або особі, уповноваженій власником на вчинення такого розпорядження його майном. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ч.1 ст.330 ЦК України - якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. ст. 546, 572, 575 ЦК України одним з видів забезпечення виконання зобов'язання є застава. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Законом України «Про іпотеку», передбачено особливості укладення договору іпотеки з видачею заставної, передбачено право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом продажу предмету іпотеки іподекодержателем (заставодержателем) - у порядку і на підставах, передбачених цим законом і договором про іпотеку, а також передбачено право іпотеко держателя (заставодержателя) продати заставну.

Згідно статті 24 Закону «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Як видно з наданих доказів і виходячи з меж позовних вимог, заставна відповідає вимогам, встановленим у ст.ст.20-21 Закону «Про іпотеку». Іпотекодержатель дотримався вимог закону при продажу заставної, і зокрема, вимог ст.ст.23-26 Закону «Про іпотеку». Договір купівлі-продажу заставної позивачем не оспорюється, є дійсним за принципом правомірності, і відповідно за даним договором продажу заставної до нового власника заставної на законних підставах перейшли всі права іпотекодержателя, і в тому числі право вимоги та право звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений умовами договору іпотеки з заставною.

Згідно ст.33 Закону «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно ст.35 закону «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені ст.12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки. Згідно ст.36 Закону «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; або право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. Згідно ст.38 Закону «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Встановлено, що новий власник заставної ОСОБА_6 набув всі права іпотекодержателя і мав їх станом на момент розпорядження спірним майном та підписання договору купівлі-продажу. Посилання представника позивача що ТОВ «Каса народної допомоги» не мало право відчужувати майно, йому неналежне (оскільки не було за ним зареєстроване право власності на спірне нежиле приміщення) - також є такими, що не відповідають ні умовам укладеного між сторонами договору, ні вимогам закону, що регулює дані правовідносини. Посилання на відсутність у ОСОБА_6 права продажу предмету іпотеки також не відповідають вимогам закону та умовам договору.

Також встановлено, що позичальник і він же іпотекодавець мав невиконані грошові зобов'язання за забезпеченим заставою договором кредиту, і наявна заборгованість була достатньою для ініціювання звернення стягнення на предмет іпотеки. Тобто підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачені як договором іпотеки та заставною, так і законом «Про іпотеку», виникли. Позичальник іпотекодавець не виконав зобов'язання ні перед первісним ні перед новим іпотекодержателем, (дана обставина позивачем не оспорюється). Позивач не оспорив розмір заборгованості по кредиту та процентам, а надані ним документи щодо здійснення ним декількох платежів за договором кредиту не спростовують наданих розрахунків і не доказують відсутності заборгованості або заборгованості у меншій сумі; самі посилання в позовні заяві на наявність боргу значно меншого, не відповідають наданим доказам і не враховують у собі зобов'язання позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі і строки, встановлені договором. Тому для власника заставної виникло право звернути стягнення на заставлене майно у спосіб, визначений умовами договору, заставною і у передбачений законом «Про іпотеку».

Використаний іпотекодержателем спосіб звернення стягнення - шляхом продажу предмету іпотеки іншій особі - відповідає умовам договору і не суперечить закону «Про іпотеку», якими такий спосіб передбачено. Посилання представника позивача на можливість застосування такого способу звернення стягнення на заставлене майно лише за рішенням суду - є такими, що не відповідають ні умовам договору, ні закону, що регулює дані правовідносини.

Також як видно з наданих доказів, іпотекодержатель і власник заставної дотримався вимог закону та умови договору іпотеки щодо надіслання іпотекодавцю вимоги про виконання грошового зобов'язання та про намір використати право звернення стягнення у спосіб продажу майна іпотекодержателем. Суд не вбачає підстав не вірити свідоцтву приватного нотаріуса щодо дотримання вимоги про надіслання та вручення вимоги іпотекодавцю. Дане свідоцтво є чинним, вказані дії нотаріуса не оспорені і судом приймаються до уваги як законі. Позивач даної обставини не спростував. Крім того, ні у час, що відносився до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, ні станом на день. Коли від подав позов до суду, ні на тепер, позивачем так і не виконані вимоги, зазначеній у письмовій вимозі, яку іпотекодержатель йому відправив через нотаріуса.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою статі 203 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства; відповідно до ч.2 ст.203 ЦК - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; відповідно до ч.3 ст203 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В даному випадку відсутні - в межах заявлених позовних вимог - підстави для визнання даного договору недійсним.

Посилання позивача на відсутність його волі на продаж належного йому на праві власності майна є такими, що не відповідають конкретним обставинам, оскільки при підписанні договору іпотеки і при видачі заставної власник вже виявив свою волю на подальші дії іпотекодержателя відносно заставленого майна, в тому числі і щодо розпорядження майном шляхом його продажу при настанні певних обставин. Тобто власником у відповідності до вимог закону і у передбачений законом спосіб було передано таке право іншій особі - іпотекодержателю.

Згідно ст.204 ЦК - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним . В даному випадку оспорюваний договір купівлі-продажу не є нікчемним.

Таким чином, даний договір змінив правовідносини у праві власності. Даним договором припинено з законних підстав право власності колишнього власника - позивача, і відповідно набуто з законних підстав право власності на куплене майно покупцем ОСОБА_7.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу є дійсним, то відсутні підстави для застосування наслідків недійсності правочину, в тому числі і такого наслідку як повернення сторін у попередній стан. Тому відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки внаслідок застосування реституції за статтею 216 ЦК України, на яку він посилається в обґрунтування даної позовної вимоги.

Інших підстав для визнання за позивачем права власності на вказане майно - в межах заявлено позову - не встановлено, тому позов в частині даної вимоги задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про витребування майна, то суд виходить з наступного:

Згідно ст.387 ЦК - власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно ст.388 ЦК - якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: загублене, викрадене, або вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Встановлено, що позивач свідомо розпорядився належним йому нежилим приміщенням, передавши його в іпотеку кредитору, видавши заставну, передавши іпотекодержателю певний обсяг прав щодо вказаної заставної і щодо предмету іпотеки, зробивши у договорі відповідні застереження, в тому числі відносно права відчуження предмету іпотеки. Тобто відсутні підстави вважати, що дане майно вибуло від позивача незаконно, в тому числі , що воно вибуло з його володіння без його волевиявлення, поза його волею чи супроти неї.

Дане майно вибуло із володіння позивача на законних підставах, і потрапило у володіння нового власника також з законних підстав, тому володіння ОСОБА_7 даним майном не є чужим незаконним, з якого майно може бути витребуване.

Враховуючи презумпцію дійсності правочину і правомірності набуття права власності, суд при розгляді даної справи виходить з того, що покупець ОСОБА_7 є добросовісним набувачем майна за оплатним договором .

Таким чином позивач не є особою, яка має право на витребування майна на його користь з підстав, передбачених ст.387 та ст.388 ЦК України. Тому, в межах заявлених позовних вимог відсутні підстави для витребування вказаного нежилого приміщення із володіння ОСОБА_7.

Таким чином, відсутні підстави, зазначені позивачем, для витребування спірного майна від відповідача на користь позивача та підстави для визнання за ним права власності на вказане майно. В межах заявлених позовних вимог і наданих доказів судом не встановлено таких порушень прав позивача, які б підлягали судовому захисту. У позові слід відмовити.

Враховуючи, що суд у позові відмовляє, то відсутні підстави для відшкодування понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.24, 35, 36, 38 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 203,204,215, 328, 330, 346, 388, 627, 628, 638, 656, 1054 ЦК України, ст.ст.12,13,263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору кредиту між ТОВ «Каса народної допомоги» і ОСОБА_5 від 18 серпня 2014 року, про визнання недійсним договору іпотеки між ТОВ «Каса народної допомоги» і ОСОБА_5 від 18 серпня 2014 року, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_3 укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 20.12.2016р., про визнання за ОСОБА_5 права власності на нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_4 та про витребування даного нежилого приміщення від ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5, та у відшкодуванні судових витрат у даній цивільній справі - відмовити.

Скасувати захід забезпечення, вжитий у даній цивільній справі за заявою ОСОБА_5 на забезпечення позову ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2016 року у вигляді арешту нерухомого майна: нежилого приміщення №№ 1(один), 2 (два), 3 (три), 4 (чотири), 5 (п'ять), 6 (шість), загальною площею 76,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_6 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 433827332106, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2), підстава: договір купівлі - продажу від 20 грудня 2012 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу».

Повне рішення складено 5 вересня 2018 року.

Суддя Т.В. Селезньова