ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпечені позову

05 вересня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/848/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування пунктів акту та рішення.

В С Т А Н О В И В:

04.09.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- ухвалити рішення, яким у акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧВ-231/18/321/НД/АВ від 05.05.2018 р., визнати протиправними та скасувати у розділі ІІІ "Опис виявлених порушень" п. 1 найменування нормативно-правового акта, вимоги якого порушено із зазначенням статті (частини, пункту, підпункту, абзацу), згідно детального опису виявленого порушення ОСОБА_1 ч.3 ст. 24 КЗпП України;

- визнати протиправними та скасувати п. 2 акту, згідно детального опису якого ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 115, 116 КЗпП України;

- визнати протиправними та скасувати п. 3 акту, згідно детального опису якого ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 5 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України "Про оплату праці";

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою №ЧВ-231/18/321/НД/АВ/П/1ПТ/ТД-1ФС/076 від 16.05.2018 р., згідно з якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111690,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою №ЧВ-231/18/321/НД/АВ/П/2ПТ/МГ-1ФС/077 від 16.05.2018 р., згідно з якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 37230,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою №ЧВ-231/18/321/НД/АВ/П/2ПТ/ЗБ-3ФС/078 від 16.05.2018 р., згідно з якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 11169,00 грн;

04.09.2018 р. позивачем (заявником) подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій просить:

- зупинити виконавче провадження ВП №56932641 від 06.08.2018 р. про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 11169 грн;

зупинити виконавче провадження ВП №56932826 від 06.08.2018 р. про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 111690,00 грн;

зупинити виконавче провадження ВП №56932724 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 37230 грн.

В обґрунтування заяви позивач зазначав, що на даний час відбувається примусове виконання оскаржуваних ним постанов про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою, а тому є ризики, що до поки справа про їх скасування розглядатиметься у суді, відбудеться повне виконання зазначених штрафів, а це ускладнить поновлення порушених його прав у разі стягнення з нього грошової суми у розмірі 160089,00 грн.

Також зазначав, що в ході виконання постанов про накладення штрафів державний виконавець буде проводити дії щодо накладення арештів на рахунки у банках та наявні транспортні засоби, що також завдасть йому шкоди та ускладнить відновлення його прав.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано ст. 154 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України надано визначення письмовому провадженню. Так, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом

Враховуючи положення п. 10 ч. 1 ст. 4 та ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про вжиття забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів реагування з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Враховуючи стислі строки розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутня можливість у витребуванні додаткових доказів в порядку ст. 70-77 КАС України, які б змогли надати суду можливість забезпечити позов.

Таким чином, в справах, у яких заявлені клопотання про забезпечення позову, обов'язок доказування покладається на заявника.

Із змісту поданої позовної заяви видно, що предметом позову є оскарження пунктів акту інспекційного відвідування та постанов про накладення штрафу.

З матеріалів доданих заявником до заяви про забезпечення позову видно, що 06.08.2018 р. заступником начальника Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Верстюком Б.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56932641 з примусового виконання постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-231/18/321/НД/АВ/П/2ПТ/ЗБ-3ФС/078 від 16.05.2018 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України штрафу в сумі 11169,00 грн.

06.08.2018 р. заступником начальника Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Верстюком Б.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56932826 з примусового виконання постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-231/18/321/НД/АВ/П/1ПТ/ТД-1ФС/076 від 16.05.2018 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України штрафу в сумі 111690,00 грн.

06.08.2018 р. заступником начальника Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Верстюком Б.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56932724 з примусового виконання постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-231/18/321/НД/АВ/П/2ПТ/МГ-2ФС/077 від 16.05.2018 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України штрафу в сумі 37230,00 грн.

Як вказував у заяві про забезпечення позову заявник, у зв`язку виконанням оскаржуваних постанов про накладення штрафів, державний виконавець буде проводити дії щодо накладення арештів на його рахунки у банках та наявні транспортні засоби, що завдасть йому шкоди та ускладнить поновлення порушених його прав.

Частинами 1-2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 10 ст. 56 Закону №1404-VIII у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Проте, доказів того, що на підставі виконання оскаржуваних постанов про накладення штрафів, державний виконавець проводить дії щодо накладення арешту на рахунки у банках та наявні транспортні засоби, заявником до суду не надано.

З огляду на дані обставини справи, суд приходить до висновку, що що подана заявником заява про забезпечення позову є безпідставною та необґрунтованою.

Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

На час розгляду заяви про забезпечення позову, спірні правовідносини судом не вирішені, будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся не надано. Не надано доказів очевидності ознак протиправності оскаржуваних рішень та порушення прав, свобод або інтересів заявника такими рішеннями.

Судом такі підстави також не встановлені.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (заявника), а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На переконання суду, задоволення заяви позивача (заявника) про забезпечення позову буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що, в даному випадку, з огляду на зміст оскаржуваного рішення та суть спірних правовідносин є неприпустимим.

Крім того, суд зазначає, що згідно п. 3 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

З поданої заяви про забезпечення позову видно, що заявник в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 151 КАС України просить зупинити дії рішень суб'єкта владних повноважень (заступника начальника Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Верстюка Б.А.), які не є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача (заявника) про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 294, 295, 297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя В.К. Левицький